Чому українське військо нагадує велосипедний батальйон

Громадська думка не найкращим чином відреагувала на трагедію в Костянтинівці, коли панцерник Збройних Сил насмерть збив восьмирічну дівчинку

Чому українське військо нагадує велосипе…

Фактично, суспільство (принаймні в соціальних мережах) одразу ж запостило фотографії великої кількості подібних же дорожньо-транспортних пригод з окупованої території і фактично самозаспокоїлось. Мовляв, що поробиш, на те і війна. Тим більше, коли померлу дитину підняли мов прапор абсолютно одіозні персонажі на кшталт Шуфрича чи Бондаренко, вимагати суду над солдатами стало якось навіть трохи незручно. Принаймні, протестів масштабу врадіївських ми не побачили, а кількість повідомлень в медіа про арешти учасників заворушень у Костянтинівці незабаром перевищила кількість звітів про розслідування інциденту.

Однак фактично це ДТП - не поодинокий випадок, а лише найбільш яскравий приклад того, наскільки насправді розхитана дисципліна у вітчизняній армії. Зйомки п'яних водіїв, які перекидають у кювети тягачі, чи розбивають на рівному місці новенькі "Саксони" дають уявлення про рівень бардаку в ЗСУ, який особливо навіть і не маскується. Достатньо проїхатись кілька разів у маріупольському потязі (після підриву мостів у місті, він зараз їздить до Бердянська), подивитися на величезну кількість підпитих військових різних звань і родів військ. Наразі така поїздка перетворюється на екстрім-тур, до того ж самі провідники там масово поліпшують свій добробут, торгуючи горілкою, за що їх час від часу ті самі військові реально б'ють. Це, певне, дуже нагадує життя гендлярів, що жили поблизу Запорізької Січі, тільки значно гірше. Тому що ми маємо велику кількість людей зі зброєю і з дуже поганою дисципліною, причому яке-не-яке перемир'я в нашому випадку грає проти нас.

Тому що армія має щось спільне з велосипедом, який може або рухатись, або падати. Так і армія якщо не воює, то розкладається. Щось подібне, до речі, ми бачили на прикладі деградації Майдану після втечі Януковича. Відсутність масштабних наступальних операцій, а також скупченість військових в густонаселених містах, фактично закладають передумови для багаточисельних майбутніх конфліктів між військовими та цивільними, які до того ж будуть мати щоразу більший резонанс, оскільки в містах є медіа, є велика кількість таємних симпатиків "народних республік" і врешті решт фінансування на масштабні протести.

Про відсутність дисципліни в ЗСУ відомо навіть за кордоном, принаймні цьому було присвячено кореспонденцію в "Сандей Таймс", автор якої стверджував, що "шість із десяти українських військових гинуть від дружнього вогню". На офіційному ж рівні існування проблеми було визнане зовсім нещодавно, коли заступник генпрокурора - головний військовий прокурор Анатолій Матіос, хоч і без конкретизації, заявив про збільшення в 50 разів кількості небойових втрат в Збройних силах. Суто інтуїтивно можна було б запідозрити щось недобре вже тоді, коли з'явились перші повідомлення про заборону на продаж спиртного в місті Артемівську. Убивство офіцера СБУ у Волновасі також пов'язують з нашими комбатантами, які налагодили контрабандні канали на окуповані території. Причому тут навіть не вийде застосувати традиційний контраргумент "у них не краще". Якщо брати не колоритні місцеві махновського штибу угруповання, а регулярні російські війська, то їх рівень дисципліни набагато вищий нашого. "Ми ж слухаємо їхні переговори, - казав мені колега, якому вдалося вийти з Дебальцевого, - так на відміну від наших, вони там навіть не вживають ненормативної лексики".

Ще кілька розпитаних мною воєнних із самої безпосередньої зони АТО додали ще такі штрихи до загальної картини:

- Порядок в частинах підтримувати нікому. Заступники командирів з виховної роботи частіше всього виконують і так важку місію: практично їм потрібно супроводжувати на батьківщину тіла згиблих, навідувати в шпиталях поранених. Частіше всього вони знаходяться поза частинами, та й у частинах великим авторитетом не користуються;

- Єдина сила, що намагається тримати військових під контролем - це Воєнна служба правопорядку, сил якої, втім, явно замало. До того ж, непідвладність військовослужбовців будь-якій критиці з боку суспільства створює їм серйозні проблеми: достатньо якого-небудь порушника кинути за ґрати, як на його захист піднімаються однополчани, волонтери, народні депутати і т.п. Становище військових правоохоронців дуже нагадує ситуацію, в яку потрапили прикордонники на початку конфлікту: мало того, що на фронт тисне ворог, ще й у тилу народ масово цьому ворогові симпатизує і допомагає. Про те, що безкарність - запорука майбутніх трагедій у нас воліють не думати;

- Спроби дисциплінувати війська, вводячи "уставщіну" (тобто зайняти солдат стройовою чи бойовою підготовкою) зустрічають тотальний спротив і саботаж;

- Їзда "за півлітрою на БТРі" часте явище, пов'язане з відсутністю в деяких частинах колісного транспорту. Відсутність транспорту - наслідок деструктивної ініціативи генштабу від 11 березня про постановку на облік адміністративного транспорту, який частини можуть отримувати тільки розмитнений і поставлений на облік в ДАІ - що фактично оголошує поза законом всю б/у техніку, придбану за кордоном добровольцями.

На цьому тлі ми раз за разом чуємо розмови про потреби у психологічній реабілітації військових, що йдуть у запас, однак ніхто нічого при цьому не робить. Військова психологія як напрямок у нас в зародковому стані. Може, потрібно запросити експертів у цій галузі із наших країн-партнерів, яким довелося брати участь у збройних конфліктах? Це буде прекрасний приклад нелетальної допомоги, адже військовий психолог - річ не менш важлива, аніж "Джавелін".

А нам же залишається сприймати наше ж військо не через емоційне, а через раціональне мислення. Поза сумнівом, воно тоді буде виглядіти значно менш привабливим, але ж тільки побачивши його недоліки, ми зможемо їх виправлять. Допоки ними не скористався ворог.

Фото: facebook.com/ato

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme