Чому українцям варто припинити молитися на "Україну"

Хвилю обурення у Facebook підняв боєць батальйону Свята Марія Марат Сайфулін.

 "14 грудня 2016 року в Києві у концертному Палаці "Україна", директором якого є другий чоловік Оксани Білозір – Роман Недзельський, відбудеться концерт російської поп-зірки, що відкрито підтримала окупацію Українського Криму московією. "Домик на юге", російський фільм, зйомки, якого проходили у Криму. Одну з головних ролей в цьому фільмі виконала Наташа Корольова", - зазначив боєць у пості.

 Директор палацу Україна Роман Недзельський пояснив у коментарі ЗМІ: мовляв, сама Корольова народилася в Києві, її мати – громадянка нашої країни, а зйомки у кримському фільмі відбувалися ще до анексії півострова.

Насправді душею Недзельський дещо покривив – так, перші світлини зі зйомок фільму "Домик на Юге" зявилися восени минулого року.

Та й світлина Корольової разом з Володимиром Путіним, зроблена восени 2014-го міцно врізалася в пам'ять багатьом українцям.

Втім, як зазначають в коментарях, якщо співачці не заборонений в'їзд в Україну, вона має право давати концерт де завгодно.

Але у сприйнятті більшості "де завгодно" не включає Національний палац "Україна", який досі сприймають як символ. Хоча сам Недзельський невтомно твердить, що палац заробляє собі на життя, активісти продовжують обурюватися: "Це ж треба… І де?! В самій "Україні"?!".

Так, палац має певний фльор патріотизму, але переважно через державницькі церемонії, які проходять в його стінах. Ключові культурні події залу оминають. Відкриття МКФ "Молодість" пройде у Національному академічному драматичному театрі ім. Франка, "ГогольFest" збирав мистецтвоманів на арт-заводі "Платформа", для майбутнього Євробачення передбачено цілий ряд локацій, але "Україна" серед них не значиться.

Натомість палац "Україна" вперто збирає стару гвардію українських співаків – Іво Бобула, Вікора Павліка і саму Оксану Білозір. Здебільшого ці люди і складають "ядро" мистецького майданчику палацу. Щоправда інколи туди зазирають більш актуальні Джамала і Тіна Кароль, а ще –  іноземні гості, більшість з яких записали у графік пострадянський ринок, коли той ще був радянським.

Але і серед "звиклих" вже з'являються відступники – наприклад, Борис Гребєнщиков цієї зими приїде в більш демократичну StereoPlaza. Адже пафосна і в дечому старорежимна "Україна" не надто пасує іміджу зірки…

При цьому покладати сподівань на улюблений символ українці не припиняють: ось, зберуть худраду, вона розгляне заявки від співаків і відкриє двері лише свідомим і талановитим.  І ось тоді на "Україну" можна буде молитися. Наразі ж сумнівним репертуаром Недзельський шкодить не лише власній кишені, а й іміджу країни.

Слова "народний" і "заслужений", а щодо закладів – ще й "Національний" - надійно прикипіли до свідомості українців разом з іншим радянським спадком. Отримавши омріяну регалію, можна зітхнути і почати сприймати увагу "як годиться".

Згадується скандал з концертом Оксани Білозір в "Україні" минулої весни. Тоді Роман Недзельський, а з ним і ціла купа зірок обурилася, що концерт народної не побажали транслювати в ефірі "Першого національного". Директор каналу Зураб Аласанія пояснив рішення лаконічним "не формат", друзі ж Білозір вгледіли в цьому формену зраду.  Мовляв, звання та ще й україномовність накладають на медійників жорсткі зобов’язання, а на рейтинги і актуальність – плювати. Надто роздмухати зраду не вдалося, і концерт просто перенесли на "Тоніс".  З якого дива на канал наклали моральні зобов'язання транслювати цілий концерт пісень, які давно випали з хід парадів, лишилося незрозумілим. 

 "Народність" і "національність" для діячів шоубізу стали зоною комфорту. "Народних" поважають, "національні" вважають знаком якості. На практиці ж пострадянський світ священих корів виявляється зовсім не комерційним і провокує постійні скандали.  

 Між тим у світі відштовхують скорше від плей-листа і популярності конкретного закладу, ніж від регалій. Так, свого часу найкращим концертним майданчиком світу був визнаний лондонський критий стадіон з не пафосною назвою "О2 Арена", він же за підрахунками є найбільш зайнятим майданчиком. Нью-йоркський "Карнегі-хол" люблять завдяки тому, що тут грає всесвітньо визнана класика, часто можна почути довгоочікувані прем’єри творів міжнародного значення.

 Тож "Україну" варто було б припинити сприймати як іміджевий центр, адже майже нічого іміджевого для нашої країни він не робить. Зрештою, імідж створює те, що користується успіхом і увагою світових ЗМІ, заманює в свої стіни найграндіозніші проекти, організовує резонансні події. І власне, справа саме в цьому, а не в приставці "Національний" і оббитих велюрах крісельцях.  Та й українським високопосадовцям ніщо не заважає змінити точку для урочистостей - політиків ніхто не змушує роками товктися в одних і тих саме стінах. 

А з розвитком українського шоубізу можна сподіватися, що найближчим часом у нас з'явиться новий концертний символ – і завдяки не статусам, а якості, вмінню заробляти великі гроші і водночас утримувати адекватну репутацію. Тільки для цього треба припинити вірити, що "Україна" – це круто апріорі.