Чому для В'ятровича Новий рік став національною пам'яттю

Законопроект з новим календарем свят оприлюднено на сайті Інституту національної пам'яті.

Зміни, про які вже давно говорив голова інституту Володимир В'ятрович матеріалізувалися у готовому документі. І матеріалізувалися в одному зі своїх найсуворіших варіантів: українців позбавили трьох вихідних на рік.

Раніше пан В'ятрович говорив про те, що викреслені з календаря вихідні можуть замінити іншими. Наприклад, святкувати День народження Шевченка і День сім'ї. Пропонували зробити вихідним і День матері. Втім, включена в обговорення громадськість покрутила носом перед запропонованими варіантами.

Мовляв, робити вихідним шевченківський день – ідолопоклонство, День сім'ї – із царини "скрєп", а якщо святкувати День матері, то аналогічно вихідним треба зробити і День батька.

Цікаво, що деякі можливості – наприклад, відзначити вихідним День українського прапору взагалі залишилися поза увагою, хоча ідея з усіх боків позитивна.

І якщо атака на 8 березня відносно зрозуміла – його В'ятрович вважає занадто радянським як для вихідного і, можливо, впевнений, що громадські активістки і так знайдуть можливість провести інші акції за права жінок.

А от що спільного має Інститут національної пам'яті з Новим роком і другим вихідним на початку травня, лишається загадкою. Чому В'ятрович так переймається загальною кількістю вихідних, якщо у статуті Інституту немає ані слова про поліпшення трудових показників, нарощення ВВП і економічних показників загалом?

Читаємо у статуті, що головна мета Інституту - "відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу", серед його завдань – популяризація у світі ролі українців у боротьбі за права людини. Про економіку – ані чичирк.

Пояснення такої зацікавленості у економіці видається елементарним. Популярна останнім часом стратегія – "усунути, заборонити, перенести" – банально простіша, ніж, наприклад, організація кампанії з промоції українців у світі.

Звісно ж, привернення уваги до української історії потребує потужного піар-інструментарію. Волати іноземцям "Ой, ми страждали" і запевняти своїх в тому, що "не знати своєї історії - ганьба" – методи занадто примітивні. Покоління Y (тим, кому наразі 27 – 36 років ), а тим паче покоління Z (16 – 26 років) загалом не в захваті від почуття провини. І якщо ці люди живуть на паралелі "мода, музика, кар'єра" (а таких чимало, як би ми не говорили про розквіт патріотизму і не ховалися від реальності у своїх патріотично-інтелігентних Facebook-стрічках), аби зацікавити їх в українській історії треба подумати, як зробити її знання трендом.

Але, не будемо буквоїдами. Можна, в принципі, і так: Інститут національної пам'яті опікується національним бюджетом, а, наприклад, Мінекономіки буде популяризувати історію. Але тут виникає інше питання: чи здатне зменшення загальної кількості вихідних днів щось змінити докорінно?

ПРАЦЬОВИТІШІ, НІЖ ШВЕДИ І АВСТРІЙЦІ

Подібні економічні поліпшення нагадують людину, яка хоче стати мільйонером, пересівши з маршрутки на тролейбус. Вона гордо стирчатиме на зупинці зайві 10 хвилин з гордих намірів зекономити, але зрештою заощаджень за кілька місяців ледь вистачить, наприклад, на покупку нових джинсів. Між тим, зекономлений час можна було б витратити, наприклад, на власний проект, який згодом почав би приносити прибуток.

Що ж до вихідних, приклад багатьох успішних країн доводить, що цей показник далеко не головний.

За новим законопроектом у нас має залишитися лише дев'ять додаткових вихідних на рік. Для порівняння – австрійці з ВВП 384,8 млрд (їх у п'ять разів менше, ніж українців) святкують 13 днів, мальтійці – 14 днів, шведи – 11.

За Конституцією США уряд не має права встановлювати вихідні. Але де-факто, у більшості штатів країни – 10 святкових вихідних на рік. Серед них – День Мартіна Лютера Кінга, День народження Джорджа Вашингтона, День Колумба. В ряді штатів вихідною є і Страсна п'ятниця.

Експерти сходяться на думці, що 2-3 "зайвих" вихідні не здатні докорінно змінити економічну ситуацію, тим більше, що на відміну від інших європейських країн, вимоги законодавства у нас виконуються не завжди. Наприклад, згідно з минулорічним опитуванням rabota.ua, половина українців не може присвятити цілу годину обідній перерві, а 18% працює у вихідні без жодної компенсації.

І як правило, нехтування базовими потребами людини – властивість радше неуспішних компаній, які не цінують якості своїх працівників і через власну жадібність готові розпрощатися навіть з найбільш талановитими. Що ж до лідерів ринку – тут, як правило, про працівників дбають, забезпечуючи не тільки платою за понаднормову працю, але й солідним соцпакетом.

Втім, така практика для більшості українців все ще залишається екзотикою.

Тож наразі намагання скоротити вихідні видається радше спробою імітувати бурхливу діяльність, аніж справді допомогти країні.