Життя

Чому Надії Савченко не варто засмучуватися через маріупольського педофіла

"Зворотній бік" закону Надії Савченко, за допомогою якого на волю дещо раніше очікуваного вийшли кілька відвертих покидьків, не мусить ставити під сумнів потрібність і правильність цього документу

02 березня 2016, 16:00

Чому Надії Савченко не варто засмучуватися через маріупольського педофіла

Днями з ростовської тюрми надійшла чергова звістка від Надії Савченко. Її адвокат Марк Фейгін повідомив, що Надія засмучена через те, що в Україні випускають на волю екс-нардепа Віктора Лозінського, засудженого за вбивство та педофіла і ґвалтівника Миколу Шекерлі.

Нагадаємо, перший у 2011 році був засуджений до 15 років позбавлення волі за вбивство людини у своїх мисливських угіддях, скоєне 2009 року. Другий – отримав 10 з половиною років за зґвалтування та розбещення більше 30 неповнолітніх дівчат. Враховуючи відсидку у СІЗО за час слідства, Лозинський мав би сидіти на нарах до 2025 року, а маріупольській педофіл вийшов би на волю у 2020-му. Скостити терміни вбивці і ґвалтівнику допоміг так званий закон Надії Савченко – розроблений російською бранкою документ, який передбачає зарахування одного дня проведеного в СІЗО до суду як двох днів у колонії. Таким чином вбивця Лозинський, якого і раніше намагалися звільнити умовно-достроково, суттєво скоротив собі термін, а Шекерлі був звільнений майже одразу після суду, адже за п'ять років у СІЗО відбув увесь свій 10-літній термін.

То ж засмучення Савченко цілком зрозуміле. Як будь-яка нормальна людина вона відчуває особисту провину, що небезпечні для суспільства злочинці опинилися на волі. Схоже на те, що коли закон Савченко обговорювався, про цей його неприємний нюанс мало хто замислювався. Але це в жодному разі не означає, що "закон Савченко" – це помилка. Проблеми з українськими слідчими ізоляторами та зловживання запобіжним заходом у вигляді арешту потрібно було якось вирішувати і закон Надії Савченко допоміг це зробити.

Чи мало ми чули історій, як невинна людина кілька років відсиджувала в СІЗО, аж поки справа остаточно не розвалювалася, натомість підслідчий все одно відсиджував кількарічний термін в умовах, значно гірших ніж у будь-якій колонії чим серйозно підривав своє здоров'я. Чи мало в Україні говорили про те, що арешт – це мало не єдиний запобіжний захід, який використовували українські суди та слідчі. Як результат маємо переповнені СІЗО, де умови утримання не йдуть у порівняння з "зонами". В СІЗО сплять по черзі, хто вдень, а хто вночі, антисанітарія, страшне поширення туберкульозу серед заарештованих тощо. То ж закон Надії Савченко змушує суди до двох позитивних речей: не вдаватися до арешту, якщо є така можливість та не розтягувати досудове слідство на роки.

Чому Надії Савченко не варто засмучуватися через маріупольського педофіла - фото 1

Фото УНІАН

З іншого боку маємо несподівано рано звільнених Лозинського, Шекерлю та інших засуджених злочинців. Це звичайно погано, але давайте не будемо забувати, що одним із засадничих принципів сучасного правосуддя в демократичних країнах – це неможливість в першу чергу покарання невинної людини, навіть якщо через це хтось з винних уникне покарання, що прямо витікає з презумпції невинуватості. Натомість правосуддя тоталітарних країн працює в геть протилежному ключі – краще покарати тисячі невинних, ніж хтось винний уникне покарання. В цій парадигмі вибір між забезпеченням нормальних умов для невинних людей, що перебувають під слідством (до вердикту суду нікого з них злочинцем вважати не можна) та ймовірним послабленням заслуженого покарання для деяких реальних злочинців перестає бути чимось складним.

Але що ж нам зараз робити з Лозинським та Шекерлею? Перш за все не забувати, що сталося те, що все одно сталося б, тільки дещо пізніше. Тобто вони б обоє все одно вийшли на волю за п'ять років. І тут завдання відповідних органів держави зробити усе можливе, аби ці люди чи їм подібні не скоїли нових злочинів. Що стосується Лозинського, то він має позбутися усіх мало не феодальних привілеїв, які мав завдяки високому положенню у своєму районі. До того ж цей мисливець на людей має і далі перебувати під пильним оком правоохоронних органів.

У випадку з педофілом Шекерлі ситуація дещо складніша. 10 з половиною років ув'язнення за більше трьох десятків епізодів сексуального насильства над неповнолітніми – це занадто гуманно. Подібні злочини цілком заслуговують довічного ув'язнення, але тут питання вже до наших законотворців та судів. Але щось підказує, що після того як світлини педофіла Шекерлі облетіли всі ЗМІ, йому краще попроситися назад до буцегарні. Там йому буде вочевидь безпечніше і комфортніше.

Більше актуальних новин читайте на Depo.Життя

Loading...
Loading...