Агітатор із зони АТО про те, як "айдарівець" пив з "днрівцями"

Depo.ua Денис розповів про те, як важливо перестати ділити країну на "наших" і "ваших", про те, як змінюється ставлення до країни у жителів звільнених міст, про веселих українських бійців та про те, як люди люблять пісню про Путіна.

Його фонд веде кілька десятків проектів для жителів Донбасу, серед яких освітня програма для школярів та вчителів і знаменитий фестиваль "З країни в Україну", що дав ім'я фонду.

"Ми 20 років жили в "якійсь країні", у якої начебто було ім'я, але не було зрозуміло, що це за ім'я, - пояснює Денис, чому вибрав таку назву. - Вийшло так, що люди не тільки не знають, за що Україну любити - ті, хто її не любить, не знають, за що вони її не люблять! Ця назва означає процес, який ми всі проходимо, і шанс пізнати Україну такою, як вона є. Ми ж любимо не за ідеальні риси, а за маленькі недоліки: за зморшку, за веснянку - за маленькі нюанси, які викарбовуються в нашому серці. Ось те ж саме з нашою країною"

Северодонецьк. Денис презентує літературу

НАСТАВ ЧАС МОЧИТИ І ФІГАЧИТИ

- А як ви ці нюанси показуєте? Як не шароварно познайомити людей з Україною?

- Говорити звичайною мовою. Не як з дебілами, або з тими, хто із самого початку налаштований проти. Ну от наприклад, зустрічаєшься ти із другом і кажеш: "чувак, я був в Італії. Там такі гори! Я приїхав на заправку, а там така дівчина класна!"

Ось такою ж мовою ми спілкуємось з людьми. "Хлопці, а ви знаєте, яка у нас країна? Ви знаєте, що у вашому місті жила ось така людина? А ось цей, наприклад, костюм - не гуцульський, в цьому костюмі ваші пра- пра- прадідусі ходили.
Ми не заангажовані партіями, чиїмись грошима, тому можемо разом з ними покритикувати владу. І тоді вони починають нас чути.

Їде караван з 5-8 машин, які везуть сцену, звук, світло, виставки, гуманітарну допомогу. Величезну кількість літератури: історію України, "Україна любить свій Донбас", "Стопфейк", "Міфи російської пропаганди", відкриту бібліотеку. Ми відвезли на Схід вже більш 10 тисяч книжок. Спочатку підбирали російські і українські, але коли в друге місто доїхали три українські книжки, ми зрозуміли, що треба брати їх більше.

- Цей ваш караван чимось нагадує агіт-бригаду. Пам'ятаєте фільм був: "Агіт-бригада "Бей врага": коли артисти у часи війни пливли річкою, на берегах якої жили спецпереселенці з усього СРСР, зупинялися та давали концерти...

- Так-так, дуже схоже.

- Пропаганда, по-вашому погане слово?

- Погане.

- А ви себе ким вважаєте?

- Пропагандистом (сміється). Говорячи про сьогоднішню ситуацію, пропаганда - важливе слово. Ані погане, ані хороше, а важливе і потрібне. Треба займатися пропагандою, висловлювати активну позицію по відношенню до того, що приходить в нашу країну. Якщо стояти на платформі європейських цінностей, толерантного ставлення, то, звичайно, у когось може бути зубний біль від слова "пропаганда". Але ми в стані війни, тому багато речей повинні ставати контрастнішими і без  перебільшень не обійтися. 

Наприклад, якщо ми зайдемо в магазин і візьмемо книжку: "Найкраща зброя світу" українською, ми прочитаємо, що 70% техніки вироблено в Росії. Тобто люди про це подбали раніше за нас, тому тепер ми повинні випустити збірку коміксів про супергероїв з нашої 95-ї і 73-ї бригади, що ну просто розривають ворога, зривають вежі з танків і збивають ними вертольоти.

Тобто, прийшов час мочити і фігачіти. Але не повинно бути такого, що люди раптом через ненависть до москалів кажуть що Росія - страшна країна, яку треба знищити. Коли очорнюють усю націю. Якщо 85% - за Путіна, все одно є 15% нормальних людей.

ДОНБАС ВИНЕН У ДВОХ РЕЧАХ

- Роками українці для росіян були хохлами - ледачими, недолугими "недорусскими", потім перетворилися на хижих укрів і врешті - на фашистів. Як таке сталося?

- Ну а як людина хворіє: спочатку в горлі дере, потім починає  з носа текти, потім - жар - і все, зліг. Така ж історія і тут - це вірус. Зомбування, яке роками відбувалося в Росії теж можна порівнювати з вірусом. Коли воно перетнуло інкубаційну фазу, все відбулося дуже оперативно.

Це гарне питання, але мені більш цікаво, як швидко ми знову перетворимось  з "недорусских" в ледачих, а потім в нормальних людей. Мені здається, цей період не буде дорівнювати періоду хвороби, тому що відновлювати складніше. Тому що пам'ять виражена в конкретних смертях.

- Чи можливо це взагалі: примирити Донбас і решту України, коли з кожного боку вбиті? 

- Я б два рази не відповів на це питання. Я б не узагальнював Донбас і не протиставляв Донбас і Україну

- Але на жаль це вже відбулося. Донбас для багатьох став синонімом бидла:"Ти як себе ведеш? Ти що, з Донбасу?"

- Це проблема суспільства і його треба лікувати. Показувати людей з Донбасу, які воюють за нього, допомагають армії грошима, поводяться толерантно, красиво, правильно. Донбас, умовно кажучи, винен у двох речах: у тому, що географічно це точка початку історії з бандою Януковича і в тому, що за рахунок своєї промислової специфіки, кількості індустрії та щільності населення в нього трошки нехороша статистика. Але це питання відсотків.

Бидло є скрізь і на Заході України і в Києві. Проте ми ж люди, ми не повинні дати перемогти нас цим "відсоткам" - на нашому боці цінності, ідеали, їх кількість не може нас змусити обізвати бидлом Донбас. Змусити нас привести до єдиного знаменника величезну кількість людей.

- Гадаю, тут є і образа в якійсь мірі. Люди кажуть: через вас, донецьких, йде війна, ви кликали Путіна і тепер ми страждаємо...

- Образі треба кудись виливатися і тут питання вже до журналістів. Я розумію, що на негативі легше виїхати, але щоб все стало добре, журналісти повинні добре попрацювати.

Не повинно бути "ми" та "вони". Ми маємо усвідомити, що полікультурність, різниця в ментальності є безумовним підтвердженням того, що ми - єдина країна. А далі ми говоримо, що у нас є такі і такі сусіди. От у цьому контексті ми можемо говорити що є "наші" і "ваші".

БІЙЦІ ЛЮБЛЯТЬ МУЗИКУ І КРАСИВИХ ДІВЧАТ

- Під час фестивалю ви граєте на блокпостах, полігонах. Як зустрічають бійці?

- Вони дуже люблять музику! Красивих дівчат і музику. Більшість слухає рок, люблять пісні під гітару, анекдоти. Не дуже люблять "груз". Якби приїхало п'ять артистів і всі вони співали тільки про Майдан і смерть, я думаю, їх там би й залишили десь в льосі (сміється). Вони готові проживати болючі пісні, але це має бути кілька разів за концерт, тож ми намагаємося співати або веселе, або драйвове.

Маріуполь. Хлопці-танкисти не тільки слухають пісень але й пишуть собі відео на пам'ять

На жаль, по всій Україні, і зона АТО не виключення, популярний російський шансон, російський реп, російський рок - багато не дуже якісної музики. Якби всі вони слухали "Акваріум" або Вертинського - було б прекрасно, але вони слухають якого-небудь "Васю три зубца".

 

ДОНБАС ПРОСИТЬ ЗАСПІВАТИ ПРО ПУТІНА

- Коли приїжджаєте, люди не просять вас заспівати про х..ло?

- Завжди просять. У нас є навіть спеціально навчена група для цього (сміється) -  "Телері". Вони перетворили відомий хіт на пісню футбольних фанатів, які вітаються з Путіним. Співають "Путін, хеллоу". Мотив той самий, слово дуже схоже і всі дуже радіють.

- Взагалі місцеві на ваші пісні-вишиванки ідуть чи більшості на українське плювати?

- Ідуть,бо їм цікаво. Вони бачили червоні штани в телевізорі, коровай, Шевченко та вишиванку і для них Україна є в цих п'яти-шести смислових патернах, не надто глибоких. Мабуть, якби ми привезли туди одну ляльку-мотанку та одну писанку вони б так само сприйняли. А коли вони бачать кілька десятків майстер-класів, виставку з трьох десятків національних костюмів і дізнаються що це носили їхні пращури - вони просто шоці. І розуміють - те, що Донбас це Україна тоді навіть не обговорювалося.

Коли вони чують, що на Донбасі була ОУН УПА вони ще більш у шоці. Розумієте, історію країни, в якій ми живемо, там стерто: в них є кілька десятків років радянської історії, а до цього якась москва. Як відбудовувався Донбас, як люди сюди тисячами приїжджали з усієї України, як Європа сюди інвестувала вони не знають. Плачуть, обнімаються, матюкаються, лаються, сперечаються прямо на площі. Вибачаються, що мало людей прийшло, що серед них якісь "неадеквати".

Наша мета не в тому, щоб ми приїхали і вони такі: "Україно понад усе". Наша мета, щоб вони почали говорити, думати про Україну і щоб це увійшло в звичку.

- А чи є на Донбасі "укропи"? Україномовні

- Є такі україномовні: "А чого це ви зі мною російською говорите? Ми на українській землі. Хлопче, а що це ви привезли, який прапор за вами майорить?"

У кожному місті такі є. Щоб вже прямо вишиватники - це Краматорськ, Артемівськ, Слов'янськ, Сєвєродонецьк, Лисичанськ (сміється).

Волноваха. Як артисти заспівали українських пісень, один з хлопців дістав свій паспорт та гордо підняв, щоб усі бачили, як він пишається тим, що українець

- Багато таких настроїв, що вже все одно  Україна або "ДНР" тільки б стріляти перестали?

- Багато. Всі хочуть щоб війна припинилася. але тих, які хочуть, щоб вона припинилася будь-яким шляхом, не так багато. Все ж таки більшість думає і другу думку: я хочу, щоб війна припинилася і ... А був такий період, коли всі думки були тільки навколо "тільки б не стріляли"

- Як люди там зараз виживають? 

- За рахунок друзів, знайомих: позичити, поїхати підробити, щось продати. Крутяться. Люди зняті з звичних місць або процесів і вся це жива істота знаходиться в стані України 90-х, коли ми їздили з кравчучками, торгували на базарах. У людей вибили табуретку з під ніг і залишалося або вішатися або розплутувати петлю. У Донбаса зараз така ж ситуація.

Багато хто повертається на окуповані території, у Донецьк, Луганск.

- Там легше?

- Там у них є житло, батьки, про яких треба дбати, а грошей немає ні на що. І люди повертаються. Вони ненавидять "ДНР", але живуть.

- З бойовиками вам доводилося спілкуватися?

- Була ситуація, коли наш бандурист пішов попити пива з місцевими. Троє хлопців кажуть: "ти в Айдарі служив, а ось ми - в "ДНР", підемо, потріщим. Вони взяли пляшку і за 2,5 години обговорили дуже багато. Його найголовніше відкриття було про те, що багато з них - звичайні українці з величезною кількістю стереотипів. І що їх, прибравши політичний аспект, дуже швидко можна перетворити на проукраїнських громадян.

А ненависть треба направляти на тих, хто стоїть у витоків в кремлівських стінах і на їхніх ідеологічних помічників.

- А як бойовиків напоумити, якщо не повбивати?

- У процесі війни - ніяк. Щоб війна скінчилася, треба прибрати причину, блокувати можливість впливу Росії на ситуацію. Закінчити війну можна комплексними методами - це робота міжнародних організацій, армії, контррозвідки, контрпропаганди, українського активу. Якщо все це буде, результатом стане те, що будь-яке втручання Росії стане більш витратним і менш ефективним. Тільки тоді люди, які намагаються впливати на ситуацію, можуть змінити свій початковий план, який би він не був.

- Скільки міст ви із своєю агітбригадою вже відвідали?

- Одинадцять: Слов'янськ, Дружківка, Краматорськ, Северодонецьк, Рубіжне, Лисичанськ, Артемівськ, Червоноармійськ, Маріуполь, Волноваха та Костянтинівка. Далі наш шлях у три області: Харківську, Дніпропетровську та Запорізьку. Якщо ми говоримо про проблему проукраїнських настроїв, вона набагато ширше ніж дві третини двох областей. Найбільша проблема зараз в трьох вищевказаних областях, у всіх маленьких містечках України.

Рубіжне. Удень аніматори фестивалю влаштовують для дітей ігри та змагання.

- То ваша агітбригада їде туди в якості профілактики?

- Звичайно

Як писав depo.ua, відомий співак та волонтер Денис Блощинський розповів, що діти Донбасу згодом зможуть перетворити регіон на Силіконову долину.

Також читайте про те, що волонтери хочуть зняти реаліті-шоу про жителів Донбасу.

Фото: Олександр Хоменко / depo.ua, прес-служба "З України в Україну"