155 років з Дня народження Андрія Шептицького: ТОП-12 цікавих фактів з життя владики

Depo.ua пропонує дізнатися цікаві факти з життя Андрія Шептицького, який був непересічною особистістю і відіграв значну роль в історії та становленні незалежності України. 

ТОП-12 цікавих фактів з життя Андрія Шептицького

Шляхетне походження 

Родина Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, яка дала нашій країні багато відомих імен у розвитку греко-католицької та польської римо-католицької Церков. (Серед них Варлаам, Атанасій і Лев Шептицькі, єпископи Львівські).

"Тато нам, дітям, часто пояснював і згадував наших предків, портрети яких висіли в його робітні. З портретів вбилися в моїй пам'яті три: єпископа Варлаама і митрополитів Атанасія і Лева. Усі вони були ченцями-василіянами", – пригадував сам Андрей Шептицький.

Атанасій та Лев Шептицькі були засновниками собору Св.Юра у Львові, де їх статуї сьогодні прикрашають фасад.

Батько Андрея, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.

Реформував УГКЦ з Папою Римським 

У Андрея Шептицького була юридична освіта, відтак батьки бачили саме у цьому велике майбутнє сина. Втім, сам майбутній Митрополит серйозно роздумував про чернецтво і через це вирушив у Рим до Папи Лева ХІІ. У родини Шептицьких було багато зв'язків за кордоном, особливо у римо-католицькому середовищі, тому зустріч з Папою не була проблемою для Андрея. Саме Папі Римському Шептицький розповів про своє бажання йти у монастир Василіянського Чину. Папа у той час мав грандіозні плани щодо УГКЦ і тому благословив рішення Шептицького піти у монастир.

У 1900 році Папа оголосив Андрея Шептицького Митрополитом Галицьким, і відтоді розпочався новий етап в розвитку Греко-католицької церкви в Україні, зокрема у Галичині.

Дбав про українську державність

Митрополит Андрей Шептицький був членом Палати панів австрійського парламенту і депутатом Галицького сейму, де захищав та відстоював права українців у Австро-Угорщині. У 1918 році Шептицький виступив з промовою, де захищав права кожної нації у імперії, яка, за його переконанням, мала право на самовизначення.

Під час Другої світової війни Андрей Шептицький очолив Українську Національну Раду. Він негативно ставився до німецького окупаційного режиму та виступав за створення уряду Української держави. У Митрополита було особливе ставлення до патріотизму - він вважав, що воно нероздільно з християнством, а отже, не повинно нести у собі жодного насильства.

"Християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю!", - вважав він.

Уникав спалахів фотокамер

Митрополит Андрей Шептицький не любив фотографуватись і його оточенню, зокрема братові - блаженному Климентію Шептицькому, доводилось докладати значних зусиль, щоб зробити постановочну світлину, а навіть і вдаватися до маленьких хитрощів - зненацька впіймати момент.

Однак попри важкі роки підпілля УГКЦ, нищення документів та архівів, усе ж збереглось досить багато світлин родини Шептицьких-Фредрів, дитячі фотографії майбутнього глави УГКЦ, світлини з різних періодів життя Андрея Шептицького.

Рятував євреїв і ненавидів нацистів 

Він був чи не єдиним українцем, що не боявся відкрито засуджувати Голокост і особисто врятував 150 євреїв, переважно дітей, від знищення німцями.

У своїх посланнях Митрополит виступав проти переслідування і знищення євреїв, відкрито писав про це і нацистському керівництву. За ініціативи владики євреям видавали фальшиві документи, аби ті могли втекти.

Крім того, Митрополит організував таємні групи людей, які допомагали звільняти й переховувати євреїв. Це були добровольці, а також монахи-Студити під проводом ігумена Унівського монастиря Климентія, брата Митрополита. Були розроблені спеціальні маршрути, якими таємно переправляли євреїв на Закарпаття в Угорщину, де було безпечніше. Митрополит Андрей звертався до усієї української громади всяко допомагати євреям, чинити це в ім'я Христової віри та справедливості.

Після ліквідації гетто у Львові 1943 року, Шептицький підтримував зв'язки з біженцями, цікавився їхнім становищем, а після повернення 1944 року більшовиків, він сам проконтролював, щоб єврейські діти повернулися до своєї громади.

Був бізнесменом 

УГКЦ не один раз намагалась створити свій банк. Але їй це не вдавалось, аж поки цим не зайнявся владика Шептицький. Для початку він створив українське страхове товариство "Дністер", яке надавало послуги усім релігійним об'єднанням. Відтак, коли у "Дністрі" накопичився певний капітал, Шептицький перетворив страхову компанію у банк, який не лише успішно працював, але й збільшував свої фінансові можливості.

Завдяки злагодженому менеджменту та розумному керівництву Шептицькому вдалося зробити неймовірне - створити фінансові гілки у селах та районах, довести людям, що, вкладаючи гроші, вони згодом отримають від цього блага у своєму повсякденному житті.

Митрополит Шептицький фінансував господарство, закуповував нову техніку кооперативам, бо розумів, що економічний розвиток багато у чому залежить від продуктивності та швидкості праці.

Став "Праведником світу"

В Ізраїлі за клопотанням Давида Кагане розглядалося питання про присвоєння Шептицькому звання "Праведник світу". Але, коли дійшло до голосування , з 13 членів комісії двоє утрималися, 5 висловилися за присудження звання, 6 були проти.

У результаті звання присвоєно не було. Серед причин відмови були вказана ... підтримка дивізії СС "Галичина", звинувачення у начебто ідеологічній близькості Гітлеру та низка заперечень, пов'язаних із тим, що начебто митрополит міг зробити для порятунку євреїв значно більше.

Негативне рішення Яд ва-Шем викликало неоднозначну реакцію. Наприклад, в газеті "Jerusalem Post", у замітці двох польських авторів висловлюється обурення цим фактом.

В Ізраїлі наступні спроби визнати Шептицького Праведником світу зазнавали фіаско. Востаннє це питання розглядалось в Яд ва-Шем 2007 року.

Після відмови комісії Яд ва-Шем визнати Шептицького Праведником світу, єврейська громада України в травні 2008 року визнала його Праведником.

"Ми хочемо віддати належне людині, що врятувала сотні євреїв, - сказав з цієї нагоди головний рабин України Моше Реувен Асман. Маємо боротися не тільки з антисемітизмом, ксенофобією, але й пам'ятати своїх героїв, нагадувати про них підростаючому поколінню".

Обожнював книжки 

Митрополит Шептицький був справжнім мисливцем за інкунабулами, пам'ятками українського письменства та культури. Також він привозив з Європи цікаві екземпляри книг, які збирав у своїй колекції. Спеціально для своїх пергаментних скарбів, владика замовляв книжкові полиці з Італії.

Національний музей у Львові отримав неймовірну літературну спадщину від Андрея Шептицького - понад 3 тис. книг, хоча його колекція нараховувала не менше 20 тис. На жаль, у радянські часи після смерті владики більшість книг з його колекції спалили.

Мав проблеми зі здоров'ям

Митрополит терпів і фізичні проблеми. З 1934 року він мав окремий дозвіл від Апостольської столиці правити Літургії сидячи, бо в нього був прогресуючий ревматизм ніг. Митрополит не міг підійматися. А час від часу йому паралізувало то праву руку, то ліву. Інколи він не міг писати, тому багато послань надиктовував.

Покійний владика Михаїл Гринчишин розповідав, що одного разу Митрополита  запитали, як він почувається, коли минають приступи болю. На що він відповів: у вас колись боліли зуби? Ось це в мене постійний стан, коли минають приступи болю.

Був скромним і невибагливим 

Сестра Кипріяна, яка була поруч з Митрополитом, розповідала, що його улюбленою стравою була відварена картопля з підсмаженою цибулькою і горня квасного молока. Цікаво, що митрополит ніколи не скаржився – не так щось подали абощо. І дуже цінував чужу працю.

Пам'ятник Шептицькому поставили за його життя

У 1935-му році пам'ятник Шептицькому поставили у дворі Національного музею на вулиці Мохнацького, на честь 30-річчя установи. Цей пам'ятник знищила радянська влада після Другої світової війни. Новий пам'ятник вдалося звести лише у 2015-му році. Тепер він прикрашає площу Святого Юра, там, де провів більшу частину свого життя владика. 

Мав художній талант і гарно малював

Шептицький гарно знався на мистецтві, особливо його приваблювало написання ікон. Він сам відмінно малював, а мистецтву іконописання його навчала власна матір. 

Завдяки його інтересу до ікон, він назбирав чималу спадщину, яку передав українцям. Стародавні ікони, рідкісні європейські зразки мистецтва і суто українські зразки мистецтва стали його надбанням, яке дісталося українцям у спадок. 

Богородчанський іконостас Шептицький повернув з Варшави до України, що стало знаком божої благодаті і прихильності для народу.

Також владика підтримував юні таланти – художників. Створював безкоштовні школи, засновував стипендіальні фонди та допомагав усім, хто хотів розвиватися у галузі мистецтва.