15 цитат іменинника Пауло Коельйо, який знається на коханні

Романи Коельйо перекладено 112 мовами світу, повідомляє depo.ua.

Проблематика творів Пауло Коельйо має філософське спрямування. Він підіймає питання про призначення людини, про сенс буття, про сумніви на початку нового шляху. Кожна книга Пауло Коельйо має автобіографічні риси. Письменник багато пережив і побачив у своєму житті: театр, радіо, рок-група, журналістика – це далеко не повний перелік того, чим займався Коельйо, шукаючи себе, свій шлях та свою долю.

Головна тема книг метра - кохання. Саме тому цитати з творів письменника є популярними та поширеними на теренах інтернету, так само як і філософські думки Коельйо.

1. "Ніхто нікого не може втратити, тому що ніхто нікому не належить"

2. "Життя - це пряна, сліпуча гра, це - стрибок з парашутом, це - ризик, ти падаєш, але знову встаєш на ноги, це - те, що називається "вилізти зі шкіри", це - туга і відчай, якщо не вдається зробити намічене"

3. "Любов - не в іншому, а в нас самих, і ми самі її в собі пробуджуємо. А ось для того, щоб її пробудити, і потрібен хтось інший. Всесвіт знаходить сенс лише в тому випадку, якщо нам є з ким поділитися нашими почуттями"

4. "Життя деколи буває дивно скупим - цілими днями, тижнями, місяцями, роками не одержує людина ні єдиного нового відчуття. А потім вона відчиняє двері - і на неї обрушується ціла лавина"

5. "Життя любить нагнітати морок для того, щоб потім яскравіше блиснути своєю світлою стороною"

6. "Найсильніша любов - та, яка не боїться проявити слабкість. Як би там не було, якщо це - справжня любов, то свобода рано чи пізно переможе ревнощі, угамує заподіюваний нею біль, тому що біль - теж в порядку речей"

7. "Час не міняє людини, мудрість не міняє людини, і єдине, що може перебудувати звичний хід її думок і почуттів, це любов"

8. "Якщо ти чогось хочеш, весь Всесвіт сприятиме тому, щоб бажання твоє збулося"

9. "Найбільш грізна зброя — це слово, яке руйнує життя, не залишаючи слідів крові, і її рани ніколи не зарубцьовуються"

10. "Те, що розбилося, ніколи не буде таким, яким воно було"

11. "То що ж таке успіх? Це можливість щовечора лягати спати з миром у душі"

12. "Любов не може перешкодити людині слідувати своєю долею. Якщо ж так трапляється, значить, любов була не справжня, не та, що говорить на загальній мові"

13. "Майже ніхто із моїх знайомих не одружився зі своїм першим коханням. А ті, з ким це все ж сталося, постійно твердять мені, що пропустили щось дуже важливе, що не пережили все, що повинні були"

14. "Кохання - це важкий шлях. Тяжкий, бо він або піднесе тебе до небес, або скине в пекло"

15. "Кохання - це дика сила. Коли ми намагаємося приборкати його, воно нас знищує. Коли ми намагаємося поневолити його, воно перетворює нас в своїх невільників. Коли ми намагаємося збагнути його, воно приводить нас в сум'яття думок і почуттів".

ДОВІДКА 

Пауло Коельйо (народився 24 серпня 1947, Ріо-де-Жанейро) - знаменитий бразильський письменник і поет. Написав 15 книг - романи, коментовані антології, збірники коротких розповідей-притч. Роман "Алхімік" довго залишався в першій десятці бестселерів у всьому світі. Загальний тираж на всіх мовах перевищує 60 мільйонів. 

Народився в Ріо-де-Жанейро в родині інженера Педро і Ліжія Коельйо. У сім років він був відправлений в єзуїтську школу Святого Ігнатія Лойоли, де вперше виявляється його бажання писати книги. Бажання стати письменником не знайшло розуміння у його родини, адже у 1960-і роки в Бразилії мистецтво було заборонено військовою диктатурою, тому під їх тиском він вступає на юридичний факультет університету Ріо-де-Жанейро, але невдовзі кидає навчання і більше займається журналістикою.

У підсумку розбіжності між ним і сім'єю йшли по наростаючій, врешті-решт сімнадцятирічний Пауло був примусово поміщений у приватну психіатричну клініку на курс лікування. Ні лікування електрошоком, ні другий курс лікування не змінили його впевненості в собі - і тоді він втік із клініки, поневірявся деякий час, в підсумку повернувся додому. Через рік він примкнув до руху аматорського театру, який в Бразилії 60-х років став масовим явищем - не тільки явищем мистецтва, але й соціального протесту.

Театрально-протестна активність для Коельйо закінчилася в лікарні, звідки він знову втік, але безгрошів'я змусило його знову повернутися додому. В остаточному підсумку після третього курсу лікування його родина змирилася з тим, що "нормальною" роботою він займатися не буде. Пауло Коельйо продовжував займатися театром і журналістикою.

Теми його віршів привернули увагу влади. Коельйо звинувачують у підривній антиурядовій діяльності, за що тричі заарештовують і піддають катуванням. Вийшовши з в’язниці, Коельйо вирішує, що прийшов час зробитися розсудливим і стати нормальною людиною. Він перестає писати і робить кар’єру в CBS Records. Але в один прекрасний день його звільняють без усяких пояснень.

У 1970 році почав подорожувати по Мексиці, Перу, Болівії, Чилі, Європі та Північній Африці. Через два роки Коельо повернувся до Бразилії і почав складати вірші для пісень, що стали потім дуже популярними, працюючи з відомими бразильськими виконавцями, такими як Рауль Сейшас.

Зараз він живе зі своєю дружиною, Христиною, в Ріо-де-Жанейро, в Бразилії, і в Тарбі, у Франції.

Пауло Коельо удостоєний безлічі впливових міжнародних нагород, є членом Бразильської літературної академії (ABL).

Найвідоміші книги Пауло Коельйо

"Паломництво" або "Щоденник мага", 1987

"Алхімік", 1987

"Бріда", 1990

"Валькірії" , 1992

"Мактуб" , 1994

"Біля ріки Ріо-П'єдра сіла я й заплакала…" , 1994

"П'ята гора" , 1996

"Книга Воїна Світла", 1997

"Любовні листи пророка", 1997

"Вероніка вирішує померти", 1998

"Диявол і сеньйорита Прим", 2000

"Батьки, сини й діди", 2001

"Одинадцять хвилин", 2003

"Заїр", 2005

"Відьма з Портобелло", 2007 

"Переможець залишається один", 2009

"Пророк", 2010

"Алеф", 2011

"Рукопис, знайдений в Аккрі", 2012

"Адюльтер", 2014