Квіт "впаяв" дітям по 12 років: Плюси і мінуси

Батьки та вчителі завмерли в очікуванні кардинальних змін. А журналісти depo.ua вирішили розібратися у перевагах та недоліках реформи.

Нагадаємо, що розмови про ці кардинальні зміни в системі освіти тривають вже далеко не перший рік. Так, в 2002 році, ще за часів міністра освіти Василя Кременя, Україна збиралася перейти до 12-річної середньої школи під тим приводом, що необхідно знизити непомірне навантаження на дітей, які просто не встигають засвоїти все більш складні програми.

Були підготовані нові підручники та відповідні навчальні плани. За деякими даними, на ці цілі було витрачено 1,5 млрд. грн. При цьому багато хто скаржився, що 12-річне навчання впроваджується формально: вчителям просто-напросто розтягували "години", а якість навчання не змінювалася.

Спроба № 2 була у 2010 році. Щоправда, тоді Верховна Рада з подачі міністра освіти і науки Дмитра Табачника прийняла рішення відмовитися від нововведення. Мовляв, навіщо дорослим дітям затримуватися в школі?

За словами Дмитра Табачника, при остаточному впровадженні 12-річки "освіту чекала б катастрофа, зокрема, протягом року довелося б ввести 17 тисяч додаткових ставок вчителів, з яких 8,5 тисяч - у сільській місцевості. А для цього немає достатньої кількості кадрів і ресурсів".

Зараз же Сергій Квіт, міністр освіти, обіцяє повністю кардинальну реформу, яка буде зроблена не для галочки, а дійсно якісно змінить систему середньої освіти в Україні. За його словами, тепер за базовою школою послідує перехід до профільної освіти.

Так, у старших класах (10-12) учні проходитимуть не 20 загальноосвітніх предметів, як сьогоднішні старшокласники, а всього 8-10 профільних предметів (точні, гуманітарні або природничі науки). У різних школах буде навчання за різними профілями, і після 9 класу школярі зможуть міняти школу або обирати професійно-технічне навчання, вибираючи цікавий їм профіль підготовки. Причому передбачається, що поступово старша школа (3 ступінь) перетвориться на окремі навчальні заклади.

"Цей перехід не буде одномоментний. Ті діти, які вступлять в 2016 році, закінчать 12-річну школу. Це буде дуже поступово, і я думаю, що до того часу ми зможемо реалізувати і матерально-технічне забезпечення, і кадровий склад тощо", - заспокоює опонентів міністр.

Його помічниця Інна Совсун також наводить свої аргументи. Вона наголошує, що діти, які закінчують школу в 16-17 років, часто не готові до того, щоб прийняти правильне рішення щодо подальшої долі. Крім того, учням начебто треба більше часу для того, щоб підготувати їх до подальшої ролі в суспільстві.

Ще один аргумент чиновників  - іноземний досвід. Мовляв, у багатьох європейських країнах і США  навчання в школі триває 12 років, у Великій Британії, Франції та Польщі - 13, а у Фінляндії - 14. Російські та білоруські школярі ходять до школи 11 років.

Але достеменно говорити про переваги й недоліки нової системи освіти, напевно, можна буде тільки тоді, коли в Україні з'явиться перше покоління випускників.

Щоправда, вже зараз очевидно: перевага десятирічки - можливість швидше отримати путівку в життя і визначитися з професією. Крім того, це економія бюджетних коштів та робота за відкатаною системою, яка не принесе неочікуваних "сюрпризів" та проколів.

Переваги дванадцятирічки - профільне навчання у старших класах, що дозволить молодим людям визначитися з поглибленим вивченням предметів. І тоді проблема "натаскування" при тестуванні перестане стояти настільки гостро, як зараз.

Але у зв'язку з цією реформою дуже хвилює фінансове питання. Адже на друк нових підручників, переформатування шкільної програми і навіть звичайний добір педагогів знадобиться не один мільярд гривень. А, як відомо, зараз держава переживає далеко не найкращі часи в економічному плані. Тож, виникають цілком логічні сумніви щодо фінансової спроможності та впровадження цієї реформи як такої взагалі.

І останнє. До 2028 року, коли вийдуть на "волю" перші дванадцятирічники, слід передбачити зміну призовного віку. Хоча дуже хотілося б вірити, що до цього часу Україна нарешті перейде до контрактної армії, яку ми вже триматимемо так, про всяк випадок.