#ЯнеБоюсьСказати: Чому пів-України тупо гигикає над цим флешмобом

Флешмоб розпочався спонтанно: журналістка і громадська активістка Анастасія Мельниченко обурилася постом інтернет-користувача Івана Пішти у "Фейсбуці". 

Мельниченко обурило, що у злочині Пішта звинувачує жертву та ще й стверджує, що мораль історії - не гуляти вночі.

"Що у мене викликає шалену лють, так це оце "самавіновата" у розповідях про зґвалтованих жінок. Коли у людей клацне, що жінок ґвалтують не тому, що вони гуляють у коротких сукнях у темних парках, не тому що вони п'ють чи призивно сміються. НІ. Їх ґвалтують, бо чоловіки, які це роблять - виродки і ґвалтівники", - написала журналістка, а вже наступним постом закликала підтримати її флешмоб.

За прикладом Анастасії десятки дівчат вирішили поділитися історіями, про які раніше говорити не наважувались. 

Хоча більшість користувачів виявило співчуття до жертв домагань і насильства, а деяких вони ввели у справжній шок та змінили картину світу, ледь не під кожним постом трапляються коментарі чоловіків і жінок, які не розуміють, в чому проблема.

Більше того, починають висміювати ситуацію. Мовляв, діло молоде - нічого страшного. А ще - винна емансипація, завдяки якій жінки стали вільно обирати, що вдягати, чим займатися і де гуляти. 

Навіть представники влади не посоромилися жорстко висловитися: мовляв, нічого такого чути не бажаємо. 

Так, перший заступник голови Дніпропетровської обласної ради Святослав Олійник на своїй сторінці у "Фейсбуці" повідомив, що відфренджуватиме учасників флешмобу.

Подібна реакція для громадськості стала черговим шоком.

Як виявилося, у XXI столітті чимала кількість людей все ще не погоджується визнавати насильство злочином. Частина ж користувачів здатна лише по-дурному гігікати, як другокласник, який щойно дізнався про секс. Загальнолюдські цінності все ще залишаються чимось химерним і необов'язковим для визнання. А з прав жінки взагалі кепкують. Мовляв, подумаєш, велика проблема - "дати". 

Примітно, що приватна ініціатива Мельниченко стала чи не першою спробою говорити про проблему. Решта ж суспільства, включаючи державні суспільні інститути поводять себе доволі скромно. Здебільшого мовчать. Тим самим закликаючи і самих жертв мовчати, а не говорити. Мовляв, немає слів, немає і проблеми. 

Між тим у бесідах все ще доводиться чути: "А що, краще як у США? Подивився на жінку, а вона на тебе вже подає в суд за домагання?". Причому чути від доволі скромних і адекватних людей, не замішаних в жодних історіях. Тут просвічується страх жити інакше, ніж у варварському суспільстві, до якого, як виявилося, встигли звикнути. А ще більше просвічується банальне нерозуміння - адже коли не пояснюють, розумінню банально немає де взятися. 

Роз'яснювати ж жінкам їхні права беруться хіба що на 8 березня. Але на жіноче свято лекції не популярні. Зазвичай жінки за шаблонам приймають квіти і подарунки і ні про що серйозне думати не бажають.

При цьому чоловіки про проблеми сексуальних домагань говорити взагалі бояться, чому дивуються деякі користувачі Інтернету.  Мабуть, керуються стереотипом, що розповідати про таке "соромно" і "не мужньо". 

Між тим в інших країнах тема вже давно стала відкритою.

Зокрема не так давно подібний чоловічий флешмоб пройшов у соцмережі Reddit. На запитання 17-річного Джона Майєрса про те, чи користувачі соцмережі ставали жертвами сексуальних домагань, впродовж 22 годин відгукнулося кілька сотень чоловіків. 

В Україні ж завіса над жахаючою проблемою, існування якої нарешті треба визнати, лише починається. Але чи дійдуть дівочі сповіді до людей, які офіційно займаються розвитком суспільства, залишається під питанням.