"Познайомилися - одружилися": як бійці АТО шукають кохання в Інтернеті

Depo.ua поспілкувався із бійцями, що знайшли своє кохання у розпалі війни.

Фейсбучна спільнота, де знайомляться бійці від звичайної групи для людей, які прагнуть романтичних стосунків відрізняється тим, що, по-перше, всі тутешні хлопці пройшли війну, а дівчата без тями саме від чоловіків, які знають, що таке – воювати.

А по-друге, після знайомства багато, хто майже одразу одружується.

Підхід до самореклами в учасників групи також особливий. Чоловіки виставляють свої фото, де вони позують не за кермом автівки або у "качалці", а на фоні танків, з автоматами, гранатометами.

Хтось позиціонує себе, як самотній вовк, серце якого вже ніхто не в силах відігріти. І десятки дівчат відважно кидаються відігрівати його прямо в коментарях під фото.

Хтось навіть публікує фотопортрети у балаклавах, які закривають половину обличчя. Ну а що, по-перше, очі - дзеркало душі. А по друге, щоб полюбила не за красу.

Жінки також прагнуть показати не тільки свою красу, а й мудрість.

І знаходять своє кохання. Це тільки один з десятків дописів.

ЗАРУЧИЛИСЯ ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ,  ЧЕРЕЗ ДВА МІСЯЦІ ОДРУЖИЛИСЯ

Дмитру Клепікову – 39 років, ніколи не був одружений. До війни працював менеджером з переміщення вантажів.

Олесі – 36, як і Дмитро живе в Дніпропетровську, але одне одного вони ніколи не бачили, а познайомилися в інтернеті.

"6 вересня я розмістив фото і написав, що симпатичний бандерівець шукає бандерівку, - згадує Дмитро. - Багато хто писав коментарі, але Леся написала в лічку. Багато говорили по телефону, відразу відчули єдність. Через тиждень я вже зробив їй пропозицію – по телефону".

Вже після цього Леся та Дмитро вперше зустрілися у реальному житті, до весілля готувалися також по телефону.

"Відпустку дали на тиждень. Одружилися ми 6 листопада, через два місяці після знайомства. Весілля не гуляли, просто розписалися - за два дні до весілля в мене померла мати. Але вона помираючи просила, щоб ми одружилися незважаючи ні на що", - розповідає Дмитро.

Зараз він на Донбасі, до демобілізації йому залишилося трохи більше півроку. Вони з Лесею часто зідзвонюються та засипають сторінки одне одного ніжними привітаннями.

"Вона справжня декабристка, готова за мною йти, куди завгодно! Вона мене дуже любить і я її також. Не дарма чекав стільки років!" – ділиться щастям Дмитро.

Наталія Ф. також знайшла тут своє кохання, але багато розповідати про нього забобонна дівчина боїться.

"Я особливо нікого й не шукала, просто тут дуже приємні співрозмовники. Написав він мені, - згадує Наталя. - В реалі ми ще не бачилися, але телефоном спілкувалися. Іноді достатньо кількох днів, щоб зрозуміти, що це - доля. Це пам'ятаєте, як в "Москва сльозам не вірить" : "Як довго я тебе шукала".

Євген Бобров, наладчик кабельного телебачення з Черкас, а нині - зенітник знайомитися почав від нудьги.

"Майже рік навколо одні й ті ж обличчя, анекдоти вже по третьому колу. А в групі - нові люди, цікаве спілкування, і так з'явилася та Особлива, і хто знає, може у нас і вийде щось після війни, - розповідає він. - Вона розмістила картинку прикольну, я прокоментував, вона відповіла і ось так пішло спілкування".

Кохана Євгена мешкає на окупованій території і він мріє про те, як звільнить ту територію та вони зустрінуться.

"Таке відчуття, що я її все життя шукав. Дивні твої справи, Господь. Вона в мене най-най. Вибачте, що я, як закоханий школяр, але почуваюся саме так", - ділиться він щастям.

Марина Засіменко із Скадовська також не стримує захвату

"Я зустріла того єдиного, розуміючого і люблячого хлопця. Він дуже хороший, чуйний, турботливий. Його звати Мазур Вова, я його дуже люблю. Я готова віддати йому всю себе, адже за такою надійною стіною нічого не страшно", - розповіла вона.

ІЗРАЇЛЬТЯНИН, ВДОВА ТА "БАНДЕРА" З ДОНЕЦЬКА

Вдова бійця АТО, доброволець - громадянин Ізраїлю, АТОшнік з Донецьку, в якого майже всі близькі – за Путіна мають одну загальну проблему – самотність.

Під світлинами бійця добровольчого батальйону Олексія Антипенко з Донецька дуже багато коментів від залицяльниць, але він самотній.

Олексій шукає юнку гарної статури та із усіма чеснотами. І просто заради розваги листуватися не хоче.

"Я не любитель так просто писати. Який сенс? Як на мене, це - дитячий садок", - говорить він.

Такі ж справи на любовному фронті й в бійця батальйону "Один" Григорія Півоварова. Доброволець з ізраїльським паспортом виставляє свої фотки, збираючи десятки коментів, але далі цього не заходить

"Мені дівчата пишуть "пиши получше". А що писати, якщо мої розмови в Інтернеті закінчуються домовленістю на те, де зустрінемось? Я вживу спілкуватися звик", - розповідає він. Григорій - колишній військовослужбовець ізраїльської армії. До України приїхав зустріти Новий рік. А зустрів початок війни…

"Я в Ізраїлі не живу з 2010 року - відвідавши Барселону розумів, що хочу жити там. А перед переїздом українські друзі на Новий рік запросили. Потім, коли почалися січневі події, попросили про допомогу. Спочатку у "Айдарі" був інструктором з підготовки "Золотої роти", зараз у добровольчому батальйоні "Один", - розповідає він.

"Подругу шукаю давно, просто служба, купа обов'язків... Крім того, я трошки бомж у військовій формі, тому що я доброволець, не громадянин, у мене немає гроша за спиною, а на одному патріотизмі не виїдеш", - зізнається Григорій.

Вимоги до супутниці життя в нього майже, як в Олексія: з такою дівчиною він готовий утворити сім'ю та залишитися в Україні, щоб "відродити українські силові структури для великих вершин".

Вікторія Курята з Дніпропетровська торік поховала чоловіка – героя АТО. Залишилася з двома доньками. У групі шукає спілкування з людьми, яких також торкнулася війна.

"Він загинув за наші життя, і я з дітьми навчилася жити далі, - зізнається вона. - Мій чоловік загинув рік тому, а в цій групі багато людей, які мені близькі за духом і я вільно можу спілкуватися. Військових розумію краще ніж тих, хто не воював. Чи готова до нових відносин? Час покаже".

Поки що не дуже клеїться в Тетяни з Херсону (вона просила не писати її прізвище)

"Я часто корчу із себе Танюшку-хохотушку, але все частіше розумію, що юні принци на білому коні вже молодше років на 15.. А нам, якщо трохи ще посидимо і посоромимося, дістануться тільки коні, притому не кращої якості , - іронізує вона. – Але з початку АТО набагато легше зрозуміти і вибрати чоловіка. Адже не секрет, що переважна більшість "мачо" забоялися, різко стали хворими чи поховалися за кордоном. Для мене це особи без статі".

Поки що Тетяна нікого собі не вподобала.

"Багато чоловіків одразу роблять вульгарні пропозиції. Мінімум раз на день такий пише, - жаліється жінка. – І це не через ту фотку в ліфчику, і до того усілякі дурниці писали. Як молоді, так і зрілі. Зазвичай через кілька фраз вже зрозуміло, чого він хоче: порозважатися, чи все серйозно. От написав мені хлопець, компліментів наговорив і зізнався, що дуже боявся написати. Багато хто з хлопців отак тільки читають дописи, лайкають і все".

ЗНАЙОМСТВА, ЩО РУЙНУЮТЬ ШЛЮБ

За рік група перетворилася на віртуальну комуналку, де народ спілкується, жаліється, фліртує і свариться. Ділиться пікантними анекдотами, знаходить та втрачає кохання.

Засновниця групи, координатор жіночого волонтерського батальйону Дніпропетровська Наталія Коваль підкреслює - "знайомства" не є шлюбною агенцією, трапляються й одружені і несерйозні.

"Ми не несемо відповідальності за учасників групи, але попереджаємо їх, що не треба одразу після знайомства "закохалася-віддалася". Щось занадто відверте видаляємо – не хотілося, щоб АТО було пов'язано із дамськими послугами", - розповідає вона.

Ідея створити платформу, де могли б спілкуватися люди, яких торкнулася війна, заскочила пані Наталію посеред ночі та випхала з ліжка за комп'ютер.

"Бійці часто розповідали, що після пережитого почуваються, як у вакуумі. Багато неодружених, самотніх, які мріють про родину, домашній затишок – коли людина потрапляє в АТО, в неї дуже змінюються пріоритети. Я задумала цю групу як платформу де могли б спілкуватися однодумці, знайти друзів, зустріти кохання", - розповідає вона. - Якось вночі я прокинулася з думкою: от зроби і все. Сіла і зробила, і група почала розростатися, в лютому вона починалася з 700 учасників, а зараз їх вже за 7 тисяч".