Як Порошенко, Коломойський та Ахметов розділили мерів

Другий тур виборів перетворився на "арену бойових дій" між трьома головними центрами впливу в регіонах. Аналізуючи попередні результати можна констатувати, що пропрезидентській політсилі хоч і вдалося перемогти в більшості регіонів, втім втрачено дві стратегічні області - Запорізьку та Івано-Франківську. Коломойський зумів застовбити за собою Дніпропетровщину та Волинь. Ахметов традиційно перемагає на сході. Зокрема у Запоріжжі та матиме лояльного мера в Луганську. В Сумах та Черкасах мерів отримає Тимошенко, в Хмельницькому та Франківську - Тягнибок, в Миколаєві - Садовий. А от  Полтава, Житомир та Ужгород так і залишаться в руках місцевих князьків. Але про все більш детально...

Як на Чернігівщині владу взяв екс-"регіонал"

За результатами виборів у Чернігові абсолютну перемогу отримали пропрезидентські гравці. Втім, всі вони встигли забруднитися у Партії Регіонів

Враховуючи специфіку Чернігівщини тактика Банкової по заведенню в цю область проекту "Наш Край" зіграла на всі сто відсотків. Дійшло до того, що на виборах за мери у другому турі зійшлися кандидат від "БПП" Владислав Атрошенко та чинний мер, який балотувався від "Нашого краю" Олександр Соколов. Варто зауважити, що обидва кандидати у недалекому минулому були "регіоналами". А Атрошенко, який наразі є чинним нардепом, не зміг увійти в коаліцію оскільки голосував за "диктаторські закони" 16 січня 2014 року, хоча його і на виборах підтримувала президентська сила.

Схоже, що робити у парламенті Атрошенку було особливо нічого, і тому він вирішив піти в мери Чернігова. І у другому турі він досить впевнено, з різницею у дев’ять відсотків, переміг Соколова, якого, до речі, раніше неодноразово називали людиною, близькою до Атрошенка. Такий собі "договірняк" було забезпечено вочевидь тому, що Атрошенко ризикував несподівано програти у другому турі будь-кому з кандидатів від демократичного табору. А обираючи між двома "регіоналами" у чернігівчан, по суті, не залишалося вибору. Ось і переміг мільярдер та власник "Київхлібу" Атрошенко...

Варто враховувати, що Атрошенко фактично отримав у своє підпорядкування усю область. Так, окрім крісла мера Чернігова у Атрошенко – свій губернатор області Валерій Кулич, який є його бізнес-партнером. Позитивна для Атрошенка склалася ситуація у міськраді. Дійшло до того, що на виборах до Чернігівської міськраді "Наш Край" зайняв перше місце, взявши з 42 "штиків" аж 12. БПП "Солідарність" отримала 9 депутатів, "Батьківщина" - 7, "Самопоміч" - 5 та "Радикали" Ляшка, "Демальянс" та "Опозиційний блок" - по три. Фактично мова йде про те, що "Наш Край" та БПП фактично самостійно формують більшість в міськраді. До речі, не виключено, що саме Соколов, який так вдало програв Атрошенку, стане секретарем Чернігівської міської ради.

В решті-решт, у облраді ситуація дещо більш заплутана, але теж зручна для ставлеників Порошенка. Тут БПП зайняло перше місце, отримавши 12 депутатських мандатів. Втім, стільки ж отримала Радикальна партія Олега Ляшка. По 11 штиків отримали "Батьківщина" та "Наш Край". Аграрна партія має 9 депутатів, ""УКРОП" - 5, "Опозиційний блок" - 4. Таким чином, багато що залежить від можливості об’єднатися з "радикалами". Враховуючи ситуацію зі звільненням Ігоря Мосійчука домовитися з РПЛ видається реалістичним. Окрім того, нікуди не дівається "Наш Край". Є ще договороздатна Аграрна партія України. Так що і тут у Атрошенка все виходить дуже вдало. Він фактично стає повноційним хазяєм Черніговщини, якого посунути в разі чого буде дуже непросто.

Як у Херсоні "Наш Край" дозволив БПП Тимошенко здолати

За підсумками виборів на Херсонщині владу в області контролюватиме Банкова, яка вдало використала проект "Наш Край"

Не маючи власного сильного кандидата команда президента зробила ставку на чинного мера Херсона, самовисуванця і екс-"регіонала" Володимира Миколаєнка. В результаті у другому турі він більше ніж впевнено переміг представника "Батьківщини" Владислава Мангера, набравши понад 70 відсотків голосів. Втім, ця схема не спрацювала б, якби не фокус з відмовою від участі у другому турі екс-мера і теж екс-"регіонала" та висуванця проекту "Наш Край" Володимира Сальда, який буквально "злив" боротьбу, заявивши, що не хоче брати участь у брудній кампанії.

Нагадаємо, що в першому турі за Сальда проголосували 16,09% виборців, тоді як за самовисуванця, чинного мера Володимира Миколаєнка віддали свої голоси 24,81% виборців. І у Сальда були всі можливості поборотися з Миколаєнком у другому турі. Але усе обійшлося без боротьби.

У Херсонській міській раді БПП "Солідарність" отримала перше місце і матиме 11 депутатів, у "Опозиційного блоку" та "Нашого краю" – по 9, "Самопоміч" – 7, "Батьківщина" – 6, УКРОП – 5, "Свобода" – 4 та Радикальна партія Олега Ляшка з 3 мандатами. Таким чином, у БПП є всі можливості вибудувати велику коаліцію за участі, зокрема, "Нашого Краю".

У Херсонській обласній раді БПП також вдалося отримати впевнене перше місце з 18 депутатськими "штиками", у "Опозиційного блоку" – 13 депутатів, у "Батьківщини" – 9, "Наш край" отримав 7 "штиків", Радикальна партія Олега Ляшка та УКРОП – по 6, Самопоміч – 5. В принципі, окрім "Опозиційного блоку" БПП може себе не обтяжувати з вибором союзників.

У Порошенка тепер мають своїх людей у мерських кріслах не тільки у Херсоні, але й у двох стратегічно важливих містах області – Каховці та Новій Каховці. У Каховці мером став кандидат від БПП Андрій Дяченко, а у Новій Каховці БПП "Солідарність" хоч і не виставила свого кандидата, але фактично підтримала "вічного" мера цього міста Володимира Коваленка, який встиг побувати і у "Нашій Україні", і у "Партії регіонів". Цікаво, що в Новій Каховці не виставив свого кандидата і "Опозиційний блок". Так що Коваленко – креатура одночасно і тої і іншої політсили.

Чи нарветься мер Житомира від Яценюка на "ширку"

Перемога на мерських виборах в Житомирі Сухомлина не дозволяє йому розраховувати на спокійне життя

Серйозної боротьби у другому турі мерських виборів у Житомирі не вийшло. Представник БПП Сергій Сухомлин обігнав кандидатку від "Батьківщини" Любов Цимбалюк, яку називають людиною нардепа від "Народного Фронту" Сергія Пашинського, на понад 10 відсотків. Показово, що Цимбалюк ще до завершення підрахунку голосів привітала свого конкурента, показавши високий рівень політичної культури. Цікаво, що Сухомлину також зателефонував чинний віце-прем’єр Геннадій Зубко, якого називають давнім і близьким соратником новоспеченого мера Житомира.

Варто зауважити, що Сухомлин був депутатом Житомирської міської ради з 2006 року по 2010 рік від "Нашої України". Пізніше разом із Геннадієм Зубком та Олександром Рабіновичем вони пішли до Віктора Балоги в "Єдиний Центр", звідки вийшли наприкінці вересня 2009 року та перейшли до "Фронту змін". З 2010 року і по 2014 рік Сергій Сухомлин був депутатом Житомирської обласної ради від "Фронту змін". В результаті він встиг побути головою фракції «Батьківщина» в облраді. Щоправда, на відміну від однопартійців до партії так і не вступив. І після Майдану став першим заступником мера Житомира, і з цієї посади вже балотувався у мери.

Втім, попри гідну поведінку з боку Цимбалюк загалом дії "Батьківщини" на Житомирщині викликають серйозні питання. Ситуація складається таким чином, що у президентської сили можуть виникнути проблеми в регіоні, пов’язані з фактичним створенням у облраді більшості між "Батьківщиною" та"Опозиційним блоком". Depo.ua раніше писав про амбіції екс-нардепа, близької до олігарха Костянтина Жеваго Анжеліки Лабунської, яка дуже хотіла очолити обласну раду. Окрім зв'язків з Жеваго Лабунська також є кумою згаданого вище Пашинського. Однак домовитися з "БПП" їй так і не вдалося: у президентської партії знайшовся свій кандидат на цю посаду – Володимира Ширму. Втім, завдяки "ширці" Лабунська отримала те, що хотіла. Фактично така ситуація заганяє Блок Петра Порошенка в опозицію.

Тому варто очікувати затяжне протистояння між президентською вертикаллю на Житомирщині. Причому не тільки в облраді, яка може підкинути серйозну "свиню" владі, але і міськраді. Варто зауважити, що з 42 депутатів у міськраді у БПП "Солідарність" нараховується 11 осіб, у "Батьківщині" - 10, "Самопоміч" - 7, у "Свободи" та "Опозиційного блоку" - по 5, і у Радикальної партії Ляшка - 4. Так що конфігурації можуть бути найнесподіванішими. Двома основними центрами впливу стають "Солідарність", яка в Києві має дах у вигляді Зубка та "Батьківщина" з Пашинським. Враховуючи складні відносини цих гравців варто очікувати, що комусь з цих двох політсил доведеться опинитися у опозиції. Не виключено, що "Батьківщина" і в міськраді повторить фінт з союзом з екс-"регіоналами" заради отримання посади секретаря міськради.

Інша справа, що "ширка" - це серйозний репутаційний удар по Юлії Тимошенко, якій цю історію ще обов’язково згадають. Але вочевидь, це плата за фінансову підтримку Юлії Володимирівни з боку Костянтина Жеваги та Сергія Пашинського, які хочуть завдяки політичному ресурсу отримати аргументи для торгів з Банковою…

Як "регіонали" облажалися з просуванням мера від "Солідарності" в Кіровограді

Теорії про те, чому Кіровська виборча комісія обласного центру ніяк не може подружитися з арифметикою

Факти

25 жовтня відбулися місцеві вибори. За право сісти у м’яке крісло мера Кіровограда змагалися 14 людей. Більшість із них були відверто непрохідними, реальні шанси поборотися за головну посаду обласного центру мали троє: кандидат від "Блоку Петра Порошенка - Солідарність", генеральний директор м’ясокомбінату "Ятрань" Андрій Райкович, самовисуванець, власник мережі магазинів "Цифротех" Артем Стрижаков та представник "Нашого краю", гендиректор ТОВ "Молочна компанія "Волошкове поле" Андрій Табалов.

У другий тур вийшли Райкович і Стрижаков. Табалов спочатку кинувся, було, судитись, але потім передумав. "Я працюватиму в міській раді керівником депутатської групи", - заявив він і зник із ефіру.

Оскільки ані гендиректор "Ятрані", ані власник "Цифротеху" не набрали більше 50% голосів, ЦВК призначила на 15 листопада другий тур виборів. Кампанія продовжилась, правда, доволі мляво.

Апофеозом стали теледебати між кандидатами, організовані обласною державною телерадіокомпанією. Процитуємо самі себе.

Іноді виникало враження, що суперники розплачуться від надміру поваги один до одного, а ведучий засне від нудьги. Єдина надія була на дуель. Зрештою, настав цей історичний момент.

Стрижаков: "Що ви найбільше цінуєте в людях?"

Райкович: "Чесність і порядність".

Р.: "От на ваших білбордах написано: "Молодість чи досвід?" Що ви маєте проти досвіду?"

С.: "Та нічого..."

Більше запитань у кандидатів не було. Завіса.

Не те що видимість боротьби, навіть натяку на видимість. Дуже влучно у "Фейсбуці" прокоментував цю виставу кіровоградський журналіст Сергій Муренець: "Пропоную скасувати фальшивий другий тур виборів. Сказати ЦВК, що його провели, оголосити всім відомого мера, результати придумати (все одно найчастіше так і робиться), а виділений один мільйон гривень просто пустити на інші цілі. Це ж Кіровоград, хто буде перевіряти?"

Зрештою, настав історичний момент повторного голосування. Містяни не надто охоче йшли на дільниці - явка не дотягла до 30%. Глобальних порушень нібито не було.

З попередніми результатами трапився невеличкий казус. Керівник виборчого штабу Андрія Райковича. Нардеп Костянтин Яриніч повідомив журналістам, що БПП не проводитиме екзит-пол. Але після восьмої вечора з’явилися результати ...екзит-полу БПП: Райкович уже може закушувати "ятранівськими" сардельками склянку оковитої за свою перемогу - 52%.

Екзит-пол, який у компанії Research & Branding Group замовила газета "Кіровоградська правда", також показав перше місце Райковича - 52,1%.

У штабі Артема Стрижакова після цього оприлюднили дані паралельного підрахунку голосів. Мер - їхній кандидат (25 272 голоси), у суперника - 24 876 голосів.

Офіційних результатів на момент підготовки цього матеріалу до публікації не оголошували. Ленінська і Новенська районні ТВК здали протоколи до міської комісії, а от Кіровська працює й досі. Зважаючи на явку та те, що у бюлетені були всього два прізвища, це виглядає щонайменше дивно.

Офіційного, а головне - адекватного пояснення проблем Кіровської ТВК з арифметикою немає. Тому доводиться робити висновки з розмов "не на диктофон" із місцевими політиками та працівниками штабів кандидатів.

Версії

Спочатку - про ті, які "штабні", відповідно до вказівок, розповідають усім охочим.

Від представників Андрія Райковича чуємо таке. Другий тур пройшов майже без порушень. Ключове слово - "майже", бо на деяких дільницях усе-таки зафіксовано кілька моментів, які могли суттєво вплинути на результати. Тут продумали не дуже добре: скажімо, порушення на ДВК №35867 зводиться до того, що бюлетені неправильно висипали зі скриньки. Як це могло вплинути на розташування позначок у них, невідомо.

Відтак Райкович "відстоює свої інтереси та довіру виборців". Кіровська ТВК вже перерахувала голоси на згаданій ДВК (втім, результати зійшлися з протокольними). На черзі - дільниця №35861.

У Артема Стрижакова стверджують, що вибори виграв він. І користуються апробованим тисячі разів варіантом: звинувачують владу (Андрій Райкович, нагадаємо, балотується при підтримці провладної партії) у "спробах вкрасти перемогу" та декларують готовність "іти до кінця". До останньої краплі крові практично.

Штаб Стрижакова навіть розіслав кіровоградським ЗМІ копії протоколів із усіх дільниць. І справді, є перевага у кілька сотень голосів над Райковичем. Але не забуваймо про суди та перерахунок.

Про конспірологію

Оскільки обидва суперники вважаються близькими до екс-губернатора Кіровоградщини Сергія Ларіна, можна здогадатися, що йому було вигідно, аби саме вони вийшли у другий тур. (Кампанію Райковича, за даними Depo.Кіровоград, вели саме люди Ларіна.) З Андрієм Табаловим домовитися навряд чи вдалося б, а от в ідеалі з’являлися певні угоди. Приблизно так: Райкович - мер, Стрижаков - перший заступник, або ж йому повертають витрачене плюс приємний грошовий бонус.

Саме тому мас-медіа, вплив на які приписують Ларіну та його оточенню, активно піарили обох кандидатів перед 25 жовтня.

У перерві між турами риторика цих ЗМІ стала іншою. Райковича продовжували називати єдиним, хто може вивести Кіровоград на космічні орбіти. Стрижаков раптом став "не таким". Розповсюджувалась також інформація про домовленості, щоб явка була невисокою: хто ж піде на вибори, якщо вже "все вирішено". А низька активність, відповідно, була вигідна Андрію Райковичу: за нього голосували люди переважно старшого віку, які дисципліновано відвідують дільниці.

І тут сталася несподіванка. Велика і неприємна для "архітекторів" кампанії. Артем Стрижаков набрав більше голосів, ніж планувалося. За його спиною швиденько "намалювалася" група кіровоградських політиків та бізнесменів, які вирішили просто так не здаватися.

Перерахунки поки результату не дають. Кілька скарг від штабу Райковича нині перебувають у судах. Коли Кіровоград офіційно стане містом із мером, невідомо.

"Батьківщина" сплутала вінницький розклад

Порошенко не зміг зберегти монополію на владу на рівні області

Во втором туре мэрских выборов в Виннице секретарь горсовета VI созыва Сергей Моргунов с убедительным перевесом выиграл у кандидата от "Батьківщини", руководителя облорганизации партии Людмилы Щербаковской, пишет "Деловая столица". А партия "Винницкая европейская стратегия", под чьим брендом на выборы шла команда Владимира Гройсмана, на выборах в горсовет набрала 27% и получила 20 мест из 54.

Для сравнения: в горсовете VI созыва партия "Совесть Украины" (предыдущий партийный проект команды Гройсмана) имела 33 места из 50, то есть прямое большинство. Теперь "стратегам" для формирования большинства нужно будет образовать коалицию со своим стратегическим партнером - БПП "Солидарность", набравшей 14,4% и получившей 10 мест. С учетом того, что на мэрских выборах президентская партия не выдвигала своего кандидата и поддерживала Моргунова, она, скорее всего, будет претендовать на кресло секретаря совета. "Солидарность" и "Винницкая европейская стратегия" сработали как единая команда в ходе предвыборной кампании и, как и обещали избирателям, создадут ядро будущей проевропейской коалиции в городском совете. Это наша совместная победа, которая позволит Виннице и впредь сохранять лидерство в реформировании местного самоуправления", - заявил Гройсман по итогам выборов.

В выборах в облсовет "стратеги" не участвовали, а БПП "Солидарность" стала первой, получив 27 мест из 84. Для формирования большинства президентской партии достаточно образовать коалицию с одной только "Батьківщиной" (17 мандатов). Однако ее в облсовете возглавит проигравшая мэрские выборы Щербаковская, известная своими скандальными заявлениями. В частности, в прошлом году она рассказывала, как ей угрожал Петр Порошенко, а на Владимира Гройсмана написала заявление в Генпрокуратуру о том, как он якобы "возил на Евромайдан титушек из Винницы". Поэтому БПП очень постарается сформировать большинство без "Батьківщини". Наиболее вероятные партнеры - семь представителей "Самопомочі" и шесть депутатов от Аграрной партии. Аграрии под предводительством директора Института кормов и сельского хозяйства "Подолье" НААН Александра Корнейчука представлены в облсовете четырьмя директорами агрофирм и руководителем агроэкономического колледжа, у них нет никаких резонов играть политику. Состав фракции "Самопомочі" - сосудистый хирург, инспектор внутренней политики Козятинской РГА, руководитель ассоциации автоперевозчиков и др. - также не предполагает желания участвовать во фронде. В сумме эти три фракции контролируют 40 голосов из 43 необходимых.

Не исключено, что недостающие голоса будут добираться на индивидуальной основе. При любом раскладе уже можно говорить о том, что неучастие "Винницкой европейской стратегии" на выборах в облсовет было ошибкой: за счет голосов жителей Винницы у нее были хорошие шансы преодолеть проходной барьер и значительно упросить послевыборные расклады.

Ну а "Батьківщина" в свою очередь попробует сформировать в вотчине Порошенко большинство без "Солидарности". Правда, пока такой вариант выглядит как минимум фантастическим. Хотя попытки переговоров все же предпринимаются.

Герегам варто стати спонсорами Тягнибоками

"Свобода" отримала свого мера та найбільшу фракцію в Хмельницькій облраді

Вже обраний мер – Олександр Симчишин - давній активіст кількох націоналістичних рухів, спочатку то був “Тризуб”, потім КУН, зрештою – ВО “Свобода”. Нині він кандидат історичних наук, та ще пару місяців тому був першим заступником голови облдержадміністрації. А ще на трудовому шляху є й досить тривалий досвід роботи в газеті благодійного єврейського фонду “Хесед-Бешт”, та ще й на посаді редактора. Правда цей факт, і сам Симчишин, і його однопартійці намагаються замовчувати. Однак, саме тут він набував публіцистичний досвід, який потім реалізовував в газеті “Націоналістичний вік”, яка видавалася ним же трохи пізніше.

На крісло Хмельницького міського голови поглядав давно, та власного ресурсу у нього катма (мова про дочиновницький період). До того ж, тоді на політичному олімпі в “Свободі” були місцевий очільник осередку Ігор Сабій, пізніше нардеп, а нині під слідством, та Олександр Мирний – один із найбільших донорів діяльності партії, до того ж непоганий економіст-самоучка. До слова, Мирний має досить успішний підприємницький досвід і уже з півторадесятки років торує політичний шлях, останнім часом у столиці. Отож 2015 рік став “зоряним” для “всіляких” успіхів Симчишина.

Його головним конкурентом на мерських виборах був в.о.міського голови Костянтин Чернелевський. У Хмельницькому подейкують, що саме на нього в 2 турі і поставив олігарх Герега. Власник "Епіцентру" і партії "За конкретні справи" зумів "вирвати" найбільше представництво в облраді, а ось у місті... програв. Не допомогли тут Чернилевському і спроби чорного піару проти "свободівця".

Усі намагання “втримати” ситуацію в Хмельницькому Герезі не вдалися.

В міській раді в нього лише 6 своїх представників, але щоб очолити якісь комісії і впливати на рішення при “свободівському” мері – буде важкувато. Тим більше, що Герегам постійно згадують спільне минуле з ПР.

Отже, з 42 депутатів міськради, більшість, швидше за все, вдасться таки сформувати “Свободі” навколо себе, яка має 10 обранців. А ще є реальна можливість об'єднатися з "Самопоміччю" - 9 депутатів та "Батьківщиною" - 6 .

Отож, у Гереги залишається чи не єдина можливість впливу на Хмельницьку міськраду, - виступити фінансовим донором і спонсором "Свободи", тим більше, що це йому по кишені.

Фролова залишили сам на сам з бабусями Ахметова

Складається враження, що перемога на виборах не була потрібна ані кандидату, ані його партійним босам

Кандидат від провладної партії "Солідарність" Микола Фролов програв у другому турі виборів мера Запоріжжя. За нього віддали голоси трохи більше, ніж 40% виборців, за його опонента - підлеглого Рината Ахметова Володимира Буряка майже 60%. Чому так вийшло і яким чином Буряку, якого до старту передвиборчої кампанії знали лише у вузьких колах "Запоріжсталі", де він працює головним інженером, з легкістю вдалося увірватися до запорізького політикуму?

По-перше, у якості кандидата в мери, Микола Фролов з'явився на передвиборчій арені занадто піздно. В той час, як Буряк вже на повну вів роботу з потенціальними виборцями, завішуючи все місто своїми біл-бордами та запрошуючи бабусь на безкоштовні обіди, столичні партійні боси Фролова думали-гадали, кому довірити боротися за Запоріжжя.

Спочатку обговорювалася кандидатура діючого нардепа Петра Сабашука, якого готові були підтримати всі демократичні сили і, за неофіційною інформацією, навіть виказували намір не вистівляти своїх людей на вибори, аби мобілізувати весь свій електорат і рухатись єдиним фронтом. Проте, останньої миті в Києві вирішили, що боротися за право очолити Запоріжжя буде саме Микола Фролов. Місцеві демократи побачили в цьому зраду і в першому турі виборів взагалі не підтримали Фролова. Окрім того, поки в столиці тривали переговори та суперечки стосовно кандидатури, був безнадійно втрачений час, який можна було витратити на роботу з електоратом.

По-друге, Микола Фролов не отримав вагомої підтримки від авторитетних та впливових людей. Якщо в інших регіонах в якості віп-агітаторів за кандидатів в мери виступали, наприклад, підлеглі Авакова, зокрема Зорян Шкіряк, губернатор Саакашвілі та інші, Фролова ж публічно не підтримав ніхто. Про те, що Микола Фролов буде хорошим мером, запорожцям відомі люди не розказали.

Уже в другому турі до виборчої кампанії пана кандидата підключилися громадські активісти та команда нардепа Ігоря Артюшенко. Був навіть створений рух "Ми запорожці". Але навіть у цьому випадку основним посилом до городян було не те, що треба підтримати Фролова, а заклик не пустити в місто донецьких (натяк на Буряка).

Про те, що у Фролова не було вагомої підтримки на рівні Києва, свідчить і повна бездіяльність правоохоронних органів. Кілька місяців поспіль, на очах у всього міста, Володимир Буряк фактично скуповував виборців, влаштовуючи так звані благодійні концерти, під час яких місцевих пенсіонерів годували дешевими котлетами та булками. І поки люди поїдали смаколики від "Запоріжсталі", перед ними виступав Буряк, розказував який він класний інженер (фактично це не вважається порушенням Закону, проте фахові юристи змогли б довести факт підкупу), та збирав голоси своїх потенційних виборців. Про це знали всі, відповідні звернення купами йшли до міністра Авакова і Генпрокурора Шокіна. Але реакції на місці не було. А обіди з концертами продовжувались чи не до останнього дня перед голосуванням.

"Фролова кинули на ці вибори зовсім одного. В нього не було підтримки з Києва. В нього не було достатнього ресурса: ані людського, ані фінансового. Таке враження, що Києву взагалі не були цікаві вибори в Запоріжжі", - розповів порталу Depo.Запоріжжя політичний експерт Денис Пятигорець.

"Він намагався щось робити, спробував схилити на свій бік всі демократичні сили, пробував вести кампанію. Але все було дуже не своєчасно", - також додає експерт.

Несвоєчасність кампанії Фролова проявляється у свому: занадто піздний старт, дуже мало зустрічей з виборцями, скромне фінансування. Все це призвело до то, що йому не вдалося мобілізувати свій електорат. А Буряку вдалося. Йому вистачило і часу, і грошей. І те, що працівників "Запоріжсталі" змушували йди на дільниці під список, зіграло не останню роль.

В Черкасах доведено Одаричем, що розмір антирейтингу має значення

Перемога представника "Батьківщини" в Черкасах, у вотчині Одарича-Бродського є дивною лише на перший погляд

Незважаючи на те, що у першому турі багаторічний мер Черкас Сергій Одарич набрав 23,15%, тоді як представник "Батьківщини" Анатолій Бондаренко – тільки 11,96% другий тур закінчився тріумфом для останнього. Згідно з результатами виборів, які оприлюднив у соцмережах сам Одарич, у другому турі за нього проголосували 45,72% виборців тоді як за Бондаренка - 49,10%.

Варто зазначити, що Одарич півтора роки тому на перевиборах мера Черкас зумів здолати Бондаренка. Втім, тоді не було двох турів. А як показали ці вибори, черкащани банально втомилися від Одарича та його патрона, одіозного бізнесмена Михайла Бродського. Як би там не було, але Одарич очолював Черкаси з 2006 року. Не обходилося без конфліктів, зокрема, і з минулою владою. Так, з подачі людей Дмитра Фірташа у 2013 року Черкаська міська рада на позачерговій сесії достроково припинила повноваження Одарича, після чого слідче управління прокуратури Черкаської області вручило Одаричу письмову підозру в заподіянні збитків міськбюджету на загальну суму майже 600 тисяч гривень. Шкоди бюджету було завдано нібито в результаті "незаконних дій чиновника і невиконання ним рішень судів". Все йшло до того, що незважаючи на те, що Бродський на той момент був головою Держкомітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Одаричу втриматися не вдасться. Утім, Майдан врятував тодішнього мера Черкас.

Втім, нинішня ситуація показала: у Одарича запас міцності вичерпався, а черкащани хочуть бачити нові обличчя. До того ж постійні скандали – зокрема, останній з небажанням реєструвати "Партію вільних демократів" - не додали Одаричу політичних вістів. І хоча в результаті партія була зареєстрована і навіть пройшла до міськради, це вже мало допоможе екс-меру.

У свою чергу, Анатолій Бондаренко до перемоги йшов поступово, намагаючись обійтися без жодних скандалів, які б могли нашкодити його реноме. З 2010 року він очолює Черкаську обласну партійну організацію ВО "Батьківщина", ставши депутатом Черкаської облради. Щоправда, у 2012-2013 роках відбувся публічний конфлікт між Бондаренком та "вічним" кандидатом у депутати Верховної Ради на проблемному окрузі в Черкасах від "Батьківщини" Миколою Булатецьким. Останній звинуватив Бондаренка у тому, що той ставив йому палки в колеса під час виборів. Втім, скоро Булатецький пішов з партії, а от Бондаренко залишився.

Варто зазначити, що Бондаренко має серйозну підтримку в бізнес-колах - з 2006 по 2010 рік він був заступником генерального директора ТОВ СП "НІБУЛОН", яка належить сім’ї магнатів Вадатурських. Враховуючи той факт, що Черкащина – це цікавий регіон для аграріїв, а обласний центр може стати транспортною розв’язкою для перевалки зерна на Дніпрі, перемога Бондаренка відкриває нові можливості для міста.

Загалом, поразку Одарича можна ставити в одному ряду з "прольотом" повз мерське крісло Олександра Вілкула у Дніпропетровську та Ігоря Дятлова у Миколаєві, з якими зіграв злий жарт другий тур. Адже якби була стара однотурова виборча система, Одарич, який має у Черкасах своє електоральне ядро, міг би залишатися вічним мером. Але специфіка двох турів полягає у тому, що тут грає першу скрипку антирейтинг, а не рейтинг. Тому перемога Бондаренка – це швидше не його заслуга. Головну причину варто шукати в небажанні жителів Черкас голосувати за набридлого Одарича.

"Сокирі"-Капліну знову пощастило з мером у Полтаві

Виборці залишили йому улюблену боксерську грушу - мера Мамая

"Вибори без вибору" - саме так охарактеризували полтавці своє волевиявлення у другому турі. Здебільшого голосували за одного кандидата не тому, що його підтримують, а для того, аби опонент не виграв, бо до нього ще більше неприязні. У зв'язку з тим, що молодь на виборчих дільницях стала великою рідкістю у Полтаві, мера на наступні 4 роки обрали пенсіонери. А тут уже свою роль зіграв фактор підкупу: стареньких підгодовували цукром та лікували вмістом аптечок здоров'я. Цукор виявився більше до душі полтавцям похилого віку, оскільки вони, згідно попередніх даних екзит-полів, віддали за чинного мера Олександра Мамая 60% голосів. Похибка +- 5%.

Нагадаємо, у другому турі за крісло міського голови змагалися колишній Андрій Матковський та чинний мер Олександр Мамай. Президентська партія зробила ставку на Матковського, влаштувала йому потужну передвиборчу кампанію, проте чорний піар, направлений проти Мамая, зіграв злий жарт з екс-мером. Олександр Мамай, запевняючи, що він "самий красівий", довів полтавцям, що так воно і є. Принаймні перемогу чинного мера у штабі партії "Совість України", керівником якої він є, святкували одразу після закриття виборчих дільниць.

Значну роль у голосуванні зіграли учасники першого туру виборів. Напередодні голосування Олександр Шамота, кандидат від нардепа Сергія Капліна, загітував своїх виборців у другому турі голосувати за Матковського. Головний свободівець Полтавщини Юрій Бублик, який у першому турі посів четверту сходинку, агітував "не за Мамая, а проти Матковського". Білборди з його антиагітацією рясніли Полтавою до 13 листопада включно. Третє місце, за результатами першого туру, зайняв екс-губернатор Полтавщини, колишній регіонал Олександр Удовіченко. Напередодні другого туру він зібрав прес-конференцію для того, щоб повідомити: "достойних кандидатів у другому турі не бачу. Я не агітую за Мамая, проте свій голос на виборах віддаю йому". Для чого було збирати прес-конференцію, можна було піти і проголосувати за Мамая без зайвого галасу. Проте, справу зроблено, слова сказані. Цукор переміг аптечки з рахунком 60%:40%.

Миколаївська сенсація: Як "Самопоміч" допомогла "ДНР"

Перемога представника "Самопомочі" на мерських виборах в Миколаєві – це не тільки політичний успіх для Садового, але й серйозний удар по позиціям екс-"регіоналів"

Боротьба за голоси на виборах мера у Миколаєві, яка обіцяла бути вкрай жорсткою, несподівано завершилася, толком не розпочавшись. Хоча спочатку все було, м’яко кажучи, не так однозначно, коли один з головних спонсорів та ідеологів "Опоблоку", екс-голова АП часів Януковича Сергій Льовочкін на брифінгу одразу після закриття виборчих дільниць заявив, що, за даними екзит-полів "Опоблоку", їх висуванець Ігор Дятлов впевнено переміг на виборах мера Миколаєва з результатом 60%. Втім, кандидат від "Самопомочі" Олександр Сєнкевич оперативно спростував його переможні реляції, повідомивши, що екзит-поли в Миколаєві не проводилися взагалі. Так, що виходить, що Льовочкін заради психологічного ефекту виставив себе справжнім брехуном.

Уже скоро стало зрозуміло, що Дятлов, який у першому турі, мало не вдвічі обганяв Сенкевича, тепер пасе задніх, і шансів наздогнати свого візаві у нього немає. В результаті Дятлову, аби зберегти обличчя, довелося ще до опівночі привітати свого опонента з перемогою на виборах. "Вітаю Сенкевича з цією перемогою і бажаю йому успіхів на посаді міського голови", - заявив Дятлов. При цьому він додав, що вибори у Миколаєві пройшли "демократично і без явних порушень".

Таке фіаско Дятлова у Миколаєві – місті, яке десятиріччями вважалося вотчиною усіляких "регіоналів" - має декілька основних причин. По-перше, дехто з експертів відзначав самовпевненість Дятлова, який вважав себе абсолютним фаворитом на цих виборах, і протягом двох тижнів між першим і другим турами діяв абсолютно неефективно. По-друге, варто відзначити абсолютне неприйняття фігури Дятлова серед миколаївських еліт. У 2010 році він з подачі тодішнього одіозного губернатора Миколаївщини Миколи Круглова став наймолодшим головою обласної ради за всю історію України (у 29 років). Багато хто з місцевих бізнесменів жалівся, що Дятлов в ручному порядку рулив у Миколаєві та області аж до Майдану. Так що ображених вистачало, і більшість з них у другому турі вирішили згуртуватися навколо Сенкевича. Зокрема, публічну підтримку представнику "Самопомочі" озвучив нинішній голова Миколаївської ОДА Вадим Мериков, який за часів "дятловщини" перебував в глухій опозиції. Якусь роль зіграла і агітація з боку команди Саакашвілі, який делегував у Миколаїв Сашу Боровика.

І нарешті, по-третє, у першому турі, за словами місцевих соціологів, за Дятлова проголосували переважно представники старшого покоління. Тоді зазначалося, що головна задача екс-"регіонала" полягає у тому, щоб перед другим туром максимально мобілізувати навколо себе молодь. Але зараз у Миколаєві молодь налаштована, м’яко кажучи, проти представників "п’ятої колони", до якої має безпосереднє відношення і Дятлов, проти якого на початку цього року відкривали кримінальну справу за сепаратизм. І хоча як і абсолютна більшість подібних справ не була доведена до кінця, осад залишився. Особливу роль тут зіграла заява ватажка "ДНР" Олександра Захарченка, який 12 листопада публічно заявив, що на пост мера Миколаєва підтримує представника політсили "Опозиційний блок" Ігоря Дятлова, оскільки той взимку 2014 року допомагав сепаратистам у протистоянні з патріотично налаштованими жителями міста. No comments...

Схоже, що фактор небезпеки сепаратизації Миколаєва, а також консолідація "демократичних" сил навколо нового обличчя у вигляді Олександра Сенкевича в результаті помножила на нуль всі амбіції Дятлова. Є ще один цікавий немаловажний аспект: перемога представника "Самопомочі" – це плюс для президента Петра Порошенка. Адже якби на мерських виборах переміг екс-"регіонал", сепаратист Дятлов, це б автоматично викликало негативну хвилю в суспільстві. Мовляв, це зрада і договорняк. А так вперше за роки незалежності у місті корабелів крісло мера отримує не годованець старої "еліти". Що з цього вийде, враховуючи, що у "Опозиційного блоку" у міськраді – найбільша фракція, стане зрозуміло вже найближчим часом.

Чому Порошенку дуже потрібно, аби Садовий "вигриз" перемогу у Кривому Розі

У Кривому Розі розпочинається запекла боротьба за кожен голос, і для президента та його політсили дуже важливо, аби переміг представник "Самопомочі"

Сьогодні Криворізька міська виборча комісія встановила результати виборів міського голови, оголосивши переможцем одіозного екс-регіонала Юрія Вілкула – батька екс-міністра уряду Януковича Олександра Вілкула, який програє мерські вибори Борису Філатову в обласному центрі.

За підрахунками міськвиборчкому, Вілкул випередив свого конкурента кандидата від "Самопомочі" Юрія Милобога на 752 голоси. Як відомо, оприлюднений раніше попередній підрахунок голосів показував перемогу "ботаніка" Милобога (він є кандидатом біологічних наук та викладав у Криворізькому педінституті) з різницею у 2%. Цілком природньо, що у "Самопомочі" оголошені результати виборів не визнали, створили штаб протидії фальсифікаціям. "Враховуючи рівень корупції та контролю "регіоналів" за місцевими судами, органами влади та виборчкомом, жителям Кривого Рогу потрібно бути готовим захистити результати свого волевиявлення", - прокоментував ситуацію однопартієць Милобога нардеп Семен Семенченко.

Все це означає, що нас очікує тривала і запекла тяганина з встановлення остаточних результатів виборів з перерахунками та судовими позовами. Передбачити, хто вийде з цієї боротьби переможцем наразі досить складно, але українська влада має бути зацікавлена в остаточній перемозі саме кандидата від "Самопомочі" і не лише, тому, що партія Садового формально є членом правлячої коаліції.

Так, "Самопоміч" в коаліції залишається, хоча стосунки цієї партії з президентською більшістю не дуже нагадують партнерство. Періодично спікери "Самопомочі" розповідають чи то про свої бажання виходу з коаліції, чи то про розвал коаліції де-факто. Натомість з більшості "Самопоміч" не виходить, але голосує, як вважає за потрібне, не припиняючи жорстко публічно критикувати президентську партію.

Але, попри напружені стосунки з Садовим Порошенку зараз значно вигідніше, аби у Кривому Розі перемогла людина мера Львова, бо інакше уникнути звинувачень у "зраді" буде майже неможливо. Цілком очевидно, що в разі остаточного визнання перемоги Вілкула з таким мізерним відривом, в чесність цієї перемоги ніхто з прихильників демократичних сил не повірить. Тим більше, що методи регіоналів вигравати вибори добре знайомі українцям ще з 2004 року. То ж для усякого неватного виборця така непереконлива перемога Вілкула означатиме лише одне – влада здала Кривий Ріг регіоналам, аби лише не віддавати місто "Самопомочі", і, відповідно, несе солідарну відповідальність за фальсифікації. Що це як не зрада Майдану та нова "ширка" криворізького розливу? Отже на Банковій мають молитися, аби перерахунки голосів виявилися на користь Милобога.

Садовий наступні вибори може не пережити

Лідер “Самопомочі” знову ненадовго став мером Львова

У Львові в другому турі виборів мера не сталося нічого сенсаційного. За даними екзит-полів перемагає діючий міський голова Андрій Садовий. Але, розвиток подій свідчить про те, що наступні вибори він може і не пережити.

Спочатку всі пророкували Андрію Івановичу перемогу в першому турі. Але, так не сталося, незважаючи на те, що навіть такі одіозні персонажі української політики, як мер Харкова Геннадій Кернес і мер Одеси Геннадій Труханов святкували свої перемоги ще 25 жовтня.

"Сьогодні переміг "Клуб яскравих обгорток". Саме він обрав на третій термін свого незмінного лідера, майстра маніпуляції, імітації і бутафорії Андрія Садового. Про якісь його голосні справи не потрібно згадувати - більшість з них мають відверто кримінальний душок", - - прокоментував у соціальній мережі Facebook перемогу Садового головний редактор газети Львівської міськради Микола Савельєв.

Другий тур у Львові виник тільки за рахунок того, що основним конкурентам ліберала Садового – націоналістам зі "Свободи" вдалося висунути проти нього доволі вагомого кандидата з низьким антирейтингом, а не випадкову людину, як минулого разу.

Руслан Кошулинський в "Свободі" ще з минулого століття, не змінював партій. Був заступником Голови Верховної Ради під час Революції Гідності. Саме він долучився до виходу з політичної кризи в лютому 2013 року. Цього року Кошулинський став бійцем АТО. Справжнім, не бутафорним, як більшість можновладців, які вооють на сході лише декларативно. На відміну від них, Кошулинський майже весь час був на сході. На цьому він і будував свою передвиборчу кампанію.

Це і дало можливість йому дещо сенсаційно вийти у другий тур із Садовим. Більшість експертів очікували там Дмитра Добродомова з “Народного контролю” або Юрія Гірняка з “Громадянської позиції”. Зайняти друге місце Кошулинському вдалося за рахунок того, що його особистий рейтинг у Львові є значно вищий, ніж партійний.

Але, Кошулинський не зміг запропонувати виборцям нічого нового. Він ставився до них так само, як і Садовий. Так само порушував виборче законодавство (згадайте маршрутки з написом “Кошулинський”), так само не мав плану дій на найближчий час (не опублікував програму), так само демонстрував, що йому нема діла до виборців. Він просто критикував Садового і його прихильників, вів агітацію з позиції “cам дурень!”.

"Тепер про Кошулинського і про "Свободу". Я краще від багатьох знаю про багато гріхів (реальних і вигаданих) цієї структури, але найбільший їх гріх саме в тому, що ВОНИ НЕ ЗЛАМАЛИ КОРУПЦІЙНОЇ СИСТЕМІ САДОВОГО. Хоча могли і мали це зробити. Пояснень тут можна давати безліч - хтось не мав на це "добра" керівництва, інші самі стали складовою садовістської корупційної машини. Тільки, ради Христа, не треба про "Морду" і "Пупса". Бо без добра Андрія Івановича Садового ні "Морда", ні "Пупс" ніколи б не взяли під себе ті об'єкти, які вони взяли, і не вирішили тих питань, які вони вирішили. ВЕТО міського голови могло поламати безліч непрозорих схем. Але воно накладене не було. ЧОМУ? А це спитайте в того, кого ви сьогодні так радісно обрали", - заявив Савельєв.

Складалося враження, що кандидату від "Свободи" просто подобалося капостити Садовому і за цим всім він забув про людей, виборців, які за нього голосували. Результат Кошулинського у другому турі - це не його заслуга, а Андрія Івановича. За кандидата від "Свободи" голосували виборці які вже втомилися від Садового у Львові.

Тягнуло Кошулинського донизу і те, що його асоціювали з одним з фінансистів “Свободи” Ігорем Кривецьким, якого дехто називає “Пупс”. Ще один мінус - йому не вдалося створити перед другим туром “антисадову” коаліцію, з іншими кандидатами в мери. Деякі з них відкрито підтримали Садового.

Але Кошулинський показав нову тенденцію. Він довів, що з Садовим можна не тільки боротися , але навіть перемагати. І якщо на наступних виборах буде кандидат, який врахує всі промахи конкурентів львівського мера на цих виборах, то у Львові може нарешті відбутися зміна влади.

А наразі, Садовий отримує у Львові всю повноту влади – втретє крісло мера і нарешті найбільшу фракцію у Львівській міській раді. Виборець Садового не хочете змін. Він просто боїться цих змін, називаючи свій страх по різному: "мудрість львів'ян", "консервативність мислення", "перемогою прагматичного ставлення до обставин". Насправді це звичайний страх і нестримне бажання, щоб все лишалося, як є.

Перемога Садового на цих виборах - це торжество вчорашнього над майбутнім, під прикриттям потреб сьогодення.

За результатами екзит-полів Садовий набирає 61-62% голосів, а Кошулинський 38-39%.

Льовочкін отримав лояльного мера на Луганщині, а Порошенко - на Донеччині

За результатами екзіт-полів другого туру виборів мерів обласних центрів Краматорська і Сєвєродонецька вже можна сказати, що несподіванки не відбулося

За попередніми даними у Краматорську перемагає нардеп від БПП Максим Єфімов, який у першому турі посів друге місце, а у Сєвєродонецьку свою першість підтвердив чинний мер Валентин Казаков.

Екс-регіонала і колишнього депутата міськради Єфімова у Краматорську знають давно та вважають скандальною особистістю. Саме він просував на Донбасі партію "Наш Край", яка вважається проектом Банкової. Подейкують, що ця політсила виросла з організації Єфімова "Наш Краматорськ".

Варто зазначити, що Єфімов мав всебічну підтримку губернатора області Павла Жебрівського, який брав участь у влаштованих нардепом-кандидатом передвиборчих акціях. Наприклад, Жебрівський з ентузіазмом збирав листя у парку на суботнику разом з Єфімовим та його прихильниками. У передвиборчий період Єфімов, зокрема, прославився тим, що влаштував агітацію під виглядом обстеження зору школярів. Батьків обурив не лише той факт, що невідомі лікарі вивчали здоров’я дітей у школах без їх попередньої згоди, а й те, що використовувалася пряма агітація.

Після обстеження дітям видавали буклети акції з розповіддю про Єфимова та його організацію. Крім того, у дітей організатори збирали телефони батьків, на які з часом надходили дзвінки з привітанням або обіцянками допомогти у корекції зору.

Правоохоронні органи такою винахідливістю не зацікавилися, принаймні таких повідомлень не надходило.

У Сєвєродонецьку ситуація була трохи іншою, там на перший погляд було все одно, хто переможе, чи чинний мер Валентин Казаков, чи колишній Володимир Грицишин. Адже це місто давно вважається вотчиною Бойко-Йоффе і обидва кандидати так чи інакше орієнтовані на "газовиків". Так Володимир Грицишин чотири каденції був беззмінним очільником міста. У свій час він попрацював заступником у губернатора Геннадія Москаля, а тепер директор підприємства "Таун-сервіс", яке пов'язують з головним "опоблоковцем" Юрієм Бойком.

Чинний мер Валентин Казаков - виходець з Сєвєродонецького "Азоту", і вважається людиною колишнього нардепа-регіонала Олексія Кунченка. Кунченко давній соратник голови Опоблоку Юрія Бойка, але тепер персонаж непублічний. Останній раз у пресі він засвітився у 2012 році під час прийняття нового УПК у Верховній Раді, коли строчив СМС якійсь жіночці, що називала його котиком.

Після захоплення влади бойовиками на Луганщині, Кунченко, як і більшість регіоналів досить лояльно віднісся до референдуму "ЛНР", називаючи його протестом людей проти порушення їхніх прав і свобод, наполягав на припиненні АТО та "діалогу з Донбасом". Тепер у Сєвєродонецьку розгорнув діяльність його благодійний фонд ніби-то допомоги переселенцям.

Варто зазначити, що перед другим туром за Казакова навіть у день тиші агітував скадальний бізнесмен Сергій Шахов, обраний депутатом від партії "Наш край, а Грицишина відкрито підтримав обраний депутатом від БППС Сергій Самарський. При цьому друкована агітація за Грицишина висіла містом навіть у день виборів.

В цілому, дива на місцевих виборах на Донбасі не сталося, у міськради увійшли окремі представники так званих демократичних сил, але більшість міст все ж таки отримали колишні регіонали. Так сталося і з мерами обласних центрів Донбасу.

Аваков виграв вибори у Дніпропетровську для Коломойського

Другий тур мерських перегонів у Дніпропетровську став для людини Коломойського переможним. Проте у столиці Західного Донбасу Ігор Валерійович програв

Дані екзит-полів свідчать, що Борис Філатов ("УКРОП") перемагає Олександра Вілкула ("Опозиційний блок") на 10-20%.

Такий результат здебільшого став можливий завдяки тому, що штабу Філатова вдалося мобілізувати свій електорат. Так, за даними "ОПОРИ", явка у Дніпропетровську склала 45%, тобто вище, аніж у першому турі. Втім, перемозі Філатова сприяла і ніабияка "допомога зверху".

Головним центром напруги сьогодні була Дніпропетровська міська ТВК, де скандально відома голова Валентина Панкуліч "приватизувала" печатку і дозволяла собі не визнавати голосування членів комісії, зникала у невідомому напрямку. Врешті, поводилася у звичайній їй манері. Неодноразово зазначувалося, що пані Панкуліч "не байдужа" до Вілкула.

Втім, сенсацією другого туру у Дніпропетровську стало те, що ЦВК "злило" Панкуліч, дозволивши членам комісії виготовити нову печатку, і проводити засідання без голови. Такий поворот виявився несподіваним, оскільки саме за рішенням ЦВК за три дні до першого туру виборів 25 жовтня цю саму Панкуліч і призначили.

Потім відбувалися всім відомі події: скандал, який вчинив у приміщенні ТВК Геннадій Корбан, його арешт і всеукраїнська увага до "УКРОПу". Напередодні "дня тиші" розгорнувся ще один скандал, ініційований Філатовим. За його даними, кілька тисяч виборців продавали голоси. Реакція МВС не змусила чекати: це діло швидко взяли до "розробки" і було оголошено, що "нечистих на руку" виборців очікує покарання, і, мовляв, карткові рахунки вже блокують, проводяться обшуки… Таким чином, у Авакова надали велику послугу Філатову. Більш того, у Дніпропетровську на виборах був присутній радник міністра МВС Зорян Шкіряк, який не припиняв повторювати, що законність виборів будуть відстоювати і МВС, і Нацгвардія, і полк "Дніпро-1". При цьому не приховував, що підтримує Філатова.

Напевно, "страшилки" мали результат: багато хто з виборців не ризикнув піддаватися на пропозиції продати голоси. Втім, сьогодні було зафіксовано декілька завуальованих випадків агітації і "підкупу". Так, в "ОПОРІ" натякнули, що "окуповані" 60% дільниць "людьми у накидках" з надписом "Голосуй!" є нічим іншим, як виборча технологія, спрямована на "переманювання" виборців представниками "зелених".

В цілому, штаб Філатова напередодні другого туру виборів розгорнув масштабну кампанію по активізації "свого" електорату: молодих городян запрошували на фестиваль вуличної їжі, який розгорнувся у центрі міста, з безкоштовним глінтвейном в обмін на фото з виборчої дільниці. Також була оголошена лотерея з "призовим" айфоном для виборців. Про "брудну" передвиборчу агітацію з "зайчишками-трусишками", "голубими воришками" і т.п. годі й говорити.

Втім, ще в одній очікуваній "гарячий" точці другого туру – Павлограді, все пройшло досить гладко. Але не на користь Коломойського. За даними екзит-полу КМІС, "титановий Джексон" Євген Тєрєхов від "УКРОПУ" набрав 44,5% голосів на відміну від Анатолія Вершини від "Опозиційного блоку" – 55,5%.

Тож, "силова" підтримка МВС допомогла Коломойському увійти до міськради Дніпропетровська. Щодо Павлограду – то "УКРОП" там має другу за чисельністю фракцію у 22%. Що для "проахметівського" шахтарського міста вже непогано.

Антирейтинг Кличка сягає півтора мільйони киян

Втім, про конкурента чинного мера Борислава Березу усі забудуть вже завтра

За попередніми результатами екзит-полів, перемогу на виборах мера столиці одержав Віталій Кличко. Так, згідно опитувань Комітету виборців України, за чинного мера віддали свої голоси майже 72% киян, а за Борислава Березу – трохи більше 28%.

У свою чергу, Київський міжнародний інститут соціології дає свої результати екзит-полу, згідно з якими Кличко набрав 65% голосів виборців, а Береза -35%.

Як би там не було, перемога чинного мера тільки на перший погляд здається розгромною. Якщо увімкнути найпростіші математичні здібності, то ця думка одразу "самоусунеться".

Усього у Києві мали змогу голосувати 2,163 млн. містян. Явка була менше 30%, тобто реально проголосувало трохи більше 600 тис. киян.

Виходить, що за Кличка віддали свої голоси лише п'ята частина голосуючих – близько 400 тис. людей з понад 2 млн. можливих.

Тобто, на виході маємо, що вибори проігнорували, що практично рівнозначно, що проти чинного мера "висловилися" понад 1,7 млн. мешканців Києва, адже якби цій кількості киян подобалось, як Кличко керує столицею, вони пішли б на виборчі дільниці і проголосували за нього. Ігнорування виборів киянами свідчить про недовіру політиці очільника міста, що вилилося у такий собі бойкот голосування.

Отож, у разі конкуренції з реальним і сильним кандидатом Кличко пролетів би над кріслом мера з тією кількістю підтримки киян, яку він здобув 15 листопада.

Нинішнього конкурента Кличка Борислава Березу, зважаючи на попередні результати, ніяк не можна вважати сильним кандидатом на крісло мера. Адже за нього віддали свої голоси лише близько 200 тис. киян з понад 2 млн. осіб, які мають право вибору. І тут варто згадати, що політсила "Партія рішучих громадян", з якою він йшов на вибори, набрала трохи більше 4% і, навіть, не потрапила до міської ради.

Тож, можна констатувати, що з такими результатами вже завтра про Березу забудуть навіть його прихильники, адже крім низької підтримки серед киян, його політична сила навіть не пройшла до Київради, не подолавши 5-відсотковий бар'єр.

Івано-франківці довели, що націдея для них важливіша за рівні дороги

Проти Насалика зіграла підтримка президентської сили, яка зараз не в фаворі на Західній Україні

 Івано-Франківськ був одним з небагатьох міст, де на виборах міського голови була інтрига. У першому турі першим був екс-мер Калуша Ігор Насалик, але його результат в 27,5% не виглядав надто переконливо, тим більше, що "свободівець" Руслан Марцінків, що посів друге місце, відстав лише на 4%.

Отже у другому турі франківці мали обирати або "міцного господарника" Насалика, або ж ідейного націоналіста Марцінківа. Вибір був непростий, адже Насалик відомий у Франківську перш за все як доволі успішний міський голова рейцентру Калуш і не менш успішний бізнесмен, лише задекларовані статки якого складають 10 млн. доларів США. До того ж Насалик відомий і як бодібілдер. Уже будучі мером займав призові місця на Кубку України.

Що ж стосується політичної діяльності, то тут Насалик не відзначився постійністю вподобань. За дві каденції у Верховній Раді він встиг побувати у фракціях: "Наша Україна", "Регіони України", УНП та БЮТ. В нинішньому парламенті Насалик уже був членом фракції БПП, від якої і балотувався у мери Франківська. Крім того, в свій час Насалик встиг побалотуватися в мери Києва від Радикальної партії Ляшка.

Отже з одного боку, Насалик асоціювався у виборців з людиною, яка здатна покращити місто, як це він зробив уже з Калушем, але з іншого – виглядав людиною без стійких політичних поглядів. Крім того популярності Насалику аж ніяк не додав той факт, що він явно балотувався від президентської політичної сили, яка наразі на Західній Україні не надто популярна. Якби Насалик дистанціювався від БПП, а формально балотувався, наприклад, від власної Української партії, його результат був би вочевидь кращим.

А так, згідно з результатами екзит-полів, Насалик набрав лише 42%, натомість його конкурент Марцінків – 55,9%, і відрив у 13% дозволяє "свободівцю" починати святкувати перемогу. Не допомогла Насалику навіть агітація від Міхеіла Саакашвілі та інших політиків високого польоту. Мешканці міста надали перевагу кандидату зі значно меншим управлінськім досвідом (з 2010 по 2012 Марцінків трудився секретарем Івано-Франківської міськради) та значно меншими статками, але представнику "гнаної" політсили, яка прямо заявляє про опозиційність до Порошенка. А гнаним та ображеним владою в Україні традиційно більше симпатизують.

Але головна причина успіху "свободівця", здається, в тому, що ідейність для франківців, як виявилося, все ж таки важливіша, ніж перспективи відремонтованих доріг, гарненьких тротуарів, нових дитячих майданчиків і побілених бордюрчиків.

Луцький мер може пошкодувати, що виграв вибори у Коломойського

Діючий мер Луцька Микола Романюк може відчути на собі усі аспекти гніву Коломойського, якого зрадив у свій час

За даними екзит-полу в Луцьку на Волині, яка є одною з цитаделей групи "Приват", перемагає висуванець "Солідарності" та діючий мер Микола Романюк, який обійшов "укропівця" Олександра Товстенюка. І можливо це найбільша помилка Романюка в його житті, якого тепер в нього просто не буде. Як у мера. Чому так? Щоб отримати відповідь на це питання слід згадати політичну біографію луцького бургомістра.

На початку 90-х Романюк - вихідець зі структур комсомолу - організовував на Волині під патронатом ще одного комсомольця Сергія Тігіпка "Приватбанк". Волинську філію "Приватбанку" - вже без Тігіпка - Романюк очолював до призначення в 2007 році губернатором Волині. Тоді це рішення Ющенка пояснювалося впливами і Тігіпка, і Коломойського. В 2010 році Романюк став міським головою Луцька знову таки при підтримці "Привата", але, коли у "приватівців" почалися скрутні дні при Януковичі, то він перебіг на сторону їх запеклих ворогів з "групи Єремеєва". Як відомо Коломойський зрад не пробачає. Тим більш, що Волинь розглядає, своїм базовим регіоном, звідки походить один з його найближчих поплічників Ігор Палиця. Тому перемогти Романюка на виборах для "приватівців" було справою честі, але не склалося - у другому турі "укропівець" Товстенюк поки "пролітає", якщо вірити екзит-полу, який оприлюднив канал Коломойського. Тепер Романюк наче й з посадою, але в оточенні ворогів. Слід нагадати, що головний його патрон Ігор Єремеєв трагічно загинув, що послабило вплив його групи. І що далі?

Є два варіанта. Перший. Романюк з каяттям попроситься під "дах" Коломойського. Той може його пробачити. Як пробачив, наприклад, Кернесу. Щоправда, незадоволеними Романюком тоді залишаться на Банковій, але другий варіант для Романюка - вступити у війну з "Приватом" - мав викликати в мера Луцька дрижаки. Головним чином, тому що Луцька міська рада, швидш за все, стане ворогом міського голови - там намічається коаліція без БПП "Солідарність", у якої лише 8 мандатів. Зате її вороги - УКРОП (15), Свобода (5), Батьківщина (4), Самопоміч (4), Ляшко (3). Тобто УКРОПу достатньо домовитися, з якимись двома гравцями, щоб отримати свою більшість в раді. І зробити життя Романюка нестерпним.