Коли Радбез ООН зникне через Путіна та нового "Чуркіна"

Долі світу ніколи не вирішувались на засіданнях Радбезу. "Організація стурбованих націй", яка так і не зуміла стати дієвим механізмом міжнародної кооперації чи вирішення безпекових проблем, давно і безнадійно отримала статус не вельми цікавого дискусійного клубу, де позицію того чи іншого ключового учасника, в першу чергу – з числа постійних членів Радбезу, стосовно будь-якого реально важливого питання міжнародної політики можна було передбачити з ймовірністю у 99 відсотків.

Проте вчорашня ескапада заступника постпреда Росії при ООН Володимира Сафронкова відкрила нову еру в функціонуванні Радбезу.

Бо те, що російські та частина західних ЗМІ схарактеризували як "емоційний зрив" з наступними хамськими вигуками – ніяким зривом, звичайно, не було.

Не треба бути театралом з багатолітнім стажем, щоби дивлячись трансляцію засідання зрозуміти, що "істерика" Сафронкова схожа на постановку "Гамлета" в сільському клубі – з наскрізь фальшивими інтонаціями і підгляданням у шпаргалку. А сам російський спікер схожий на гротескну механічну ляльку. Всі слова й інтонації якої вкладеній їй у голову кимось іншим. Не так то й складно зрозуміти, ким саме.

Немає жодного сенсу говорити про сенс сафронковського спічу – про Британію, яка "вбиває клин" у демонстративно неіснуючу "співпрацю" Росії та США, та інші подробиці. Радбез ООН – взагалі не те місце, де Росія колись говорила щось осмислене. Суть в тому, що Путін рішив довести деградацію Радбезу до повного абсурду – і примусити західні держави відмовитись від цього каналу критики і певного тиску на Росію. Просто перетворивши цей орган на місце, куди пристойним людям незатишно ходити.

І є немала ймовірність, що Путіну вдасться це зробити. Бо вигнати постійного члену Радбезу із засідань без кардинальних реформ структури ООН не вдасться. Натомість фінансувати діяльність балагану з сафронковими, циганами та ведмедями скоро відмовляться не тільки США та Велика Британія, але й всі решту притомні країни.

І міжнародний канал критики російських рішень, доступний для перегляду росіянам, принаймні, за допомогою інтернету, зникне. Що в Кремлі, можливо, сприймуть як чергову велику перемогу.

Проблема лиш в тому, що в цьому разі публічна політична реакція на російські дії з боку західних держав буде обмежуватись або коментарями для західних ЗМІ, або періодичними дзвінками світових лідерів Лаврову та Путіну. Після яких ми будемо чути про "складну, але конструктивну розмову".

А черговий приліт американських крилатих ракет, економічні санкції чи ще якесь лихо будуть і для росіян, і для громадян багатьох інших країн абсолютною несподіванкою.

Поки що Трамп, перед тією ж атакою в Сирії, примусив своїх військових попередити росіян про скорі неприємності у бравих асадівських авіаторів. Але якщо Росія свідомо намагається розірвати політичні контакти з усім світом, відправляючи замість дипломата до ООН рафінованого "гопника" – то одного разу і США можуть забути попередити Кремль про чергове бомбардування - в Сирії, Північній Кореї чи десь іще. А бомбардувань, зважаючи на рівень політичного діалогу між Москвою та Вашингтоном, невдовзі явно може побільшати.