За скільки Лукашенко продав Білорусь Путіну

Про те, що Володимир Путін та Александр Лукашенко зуміли "залагодити" суперечку стосовно цін та боргів за газ, і "про все домовились", світ довідався ще тиждень тому. Натомість сьогодні спливли нові подробиці того, у чому саме ці домовленості полягали. Білорусь отримає кредит майже на мільярд доларів безпосередньо від Москви. Ще Мінськ отримає два транші кредиту від "Євразійського фонду стабілізації та розвитку" (себто, знову-таки, від Москви), загальною сумою на 600 мільйонів доларів. Кредити "надійдуть до Білорусі на дуже вигідних умовах, в хороші терміни, за низькими ставками і так далі", заявив заступник білоруського прем'єра Володимир Семашко. Який і не приховував, що ці гроші – це, в основному, рефінансування попередніх боргових зобов'язань Білорусі перед Росією. Власне, це не перша позика Мінська, взята у Росії виключно для того, щоб сплатити попередні борги і відсотки за ними. Ну, і трішечки підтримати казну, звичайно, теж. Наприклад, в 2015 році білоруси з цією ж метою взяли без малого мільярд доларів позики (два кредити на 760 і 110 мільйонів доларів відповідно). Проте зараз, за два роки, для підтримки платіжного балансу, схоже, потрібна в півтори рази більша сума. Вочевидь, дається взнаки майже 700-мільйонний борг перед "Газпромом", який виник через те, що Лукашенко і Путін трішки по-різному рахували ціну на російський газ. Що ще – окрім оплати послуг "Газпрому", звісно – отримає Росія? Судячи з усього, практично нічого. За результатами переговорів білоруський президент заявив, що Росія "не готова" до створення союзу з Білоруссю. "Ми сьогодні до цього (нової союзної держави – ред.) не готові. І не стільки білоруси, скільки росіяни, російське керівництво" – зазначив Лукашенко. Природно, що ніяких анонсів про спільні економічні чи політичні проекти теж не прозвучало. Простіше кажучи, Путін за свій кредит зумів повернути собі виплати за попередніми кредитами – і можливість сподіватися на те, що Мінськ опинився у ще більшій фінансовій залежності від Москви. При тому борг Білорусі, який ненастанно зростає, навряд чи так ефективно пов'язує Мінськ із Москвою, як на те надіються в Кремлі. Бо поки на посаді білоруського президента залишається Александр Лукашенко, Росії не залишається нічого іншого, як підтримувати його задля уникнення руху Білорусі в бік Європи, і, головне, політичної дестабілізації, яка однозначно призведе до активізації проєвропейської опозиції. Єдина альтернатива – введення військ, до якого в Кремлі поки явно не готові. Коли ж з тих чи інших причин Лукашенко з білоруського політичного Олімпу зникне – то російський борг не поверне ніхто й ніколи. Для початку тому, що в Білорусі нічим його повертати. А шукати кошти на міжнародних ринках капіталу під заставу білоруських активів, в принципі, можливо – але дуже, дуже проблематично. А, по-друге, зміна чи то правлячого диктатора, чи то, не виключено, й політичного ладу в країні, буде супроводжуватись і відмовою від боргових зобов'язань попередньої влади. Як то, власне кажучи, і сталось в Україні. Звичайно, подібне рішення завше можна оскаржити в суді, і, за певного везіння, навіть довести справу за три чи п'ять років до дефолту боржника – але у справі повернення грошей це все рівно не допоможе. І навряд чи Путін не розуміє, що "кредити" для білоруської економіки – це лиш штучна підтримка існування неефективного політичного режиму в сусідній країні. Так само як і "інвестиції" для розвитку "економіки" Північного Кавказу, Абхазії, Південної Осетії, Криму, врешті-решт. Це спроба купити лояльність сусідів і власних громадян за залишки нафтодоларів. Оскільки чисто економічного інтересу у стосунках з Москвою в Мінську немає. Реальних загроз, від яких Росія могла б вберегти Білорусь, у природі не існує. Тому все, що залишається – це або погрози ( в реальності яких Лукашенко сумнівається – але протидію для них готує) – або підкуп. Тому кредити ростуть, Лукашенко, отримавши півтора мільярди доларів, замість подякувати розповідає про "неготовність російського керівництва", і виходу з цієї "продажної дружби" наразі у Кремлі не бачать.