Росіяни і паспорт українця. Чому Рада має терміново зайнятися законом про громадянство

Не встиг Європарламент проголосувати за лібералізацію візового режиму для України, як тут же почалося. І серед наших зрадофілів (аж до прекрасної ідеї ведучого одного з телеканалів, мовляв, росіяни будуть вербувати українців із біометричним паспортом, щоб ті їхали в Європу і поводилися там, м'яко кажучи, дискредитаційно), і за порєбріком.

Але якщо всі вбогі спроби пожартувати про "миття туалетів в Європі" (не будемо зараз порівнювати чистоту цих єврозакладів із відповідними російськими) викликають лише поблажливу усмішку, на інший момент треба звернути особливу увагу. В той же день, коли євродепутати проголосували за український безвіз, на одному із російських сайтів вийшов матеріал під назвою "Як отримати громадянство України".

Звісно, можна теж посміятися із запорєбрікової вати, яка в бажанні потрапити до Європи побіжить оформлювати бандерівські паспорти з тризубом – але насправді смішного тут мало. Українське законодавство, як видно із тієї ж статті, є дуже ліберальним до бажаючих його здобути. Ось вам цитата (в перекладі): "…один з батьків або бабусь і дідусів якого проживав там же до розпаду Радянського Союзу. У цьому випадку людині немає необхідності доводити навіть мінімальний рівень знання української мови".

Тобто наші закони відкривають просто широченні можливості для тих же росіян. Крим, Севастополь, де полюбляли селитися відставні військові (а скільки їх служило і там, і на материковій Україні) – от вам і шпаринка для отримання заповітного документу. Недавно вбитий в Києві Вороненков саме завдяки таким родинним зв'язкам став громадянином України. А багато хто і сам тут жив, починаючи із голови Ради Федерації Росії, уродженки Шепетівки Валентини Матвієнко.

І, зауважте – "немає необхідності доводити навіть мінімальний рівень знання української мови". Тобто цілком реальна така ситуація, коли з Росії, яку і надалі душитимуть санкціями, народ почне лізти через порєбрік не тільки за "безвізовими паспортами", а й для реального тут проживання. Отримають такі "територіально-родинні українці" громадянство – і почнуть на законних правах, вибачте за тавтологію, качати права. Чого це, мовляв, у вас тут все незрозумілою мовою? І на радіо якісь квоти, і (можливо) по телевізору все українською! А ми тільки від своїх любителів "русского міра" відбилися, та й то не на всіх фронтах.

А ще ці люди зможуть ходити на вибори – спочатку просто голосувати, а потім, через визначені законом кілька років, і обиратися. Давайте з однієї спроби вгадаємо, що і голосування їхнє, і політичні погляди будуть, м'яко кажучи, проросійськими. Люди з совково-російською ментальністю, без знання української мови, із вкоріненою навіть у ХХІ столітті звичкою жити в феодальній державі з тираном-президентом на троні – це той контингент, який нам аж так потрібен? Як взагалі, так і особливо зараз, коли війна на незалежність, за саме існування України ще далеко не завершена.

Тому українським законотворцям, якщо вони дійсно українські – потрібно зайнятися вдосконаленням законодавства щодо надання громадянства. Український паспорт – не бутерброд, щоб його кому завгодно роздавати, ще й на таких непевних підставах. Про інститут "негромадян" мовчу, наші народні обранці значно простіші і куди менш резонансні закони не можуть (не хочуть?) прийняти, але хоча б прибрати "норму Вороненкова" із закону, яка відчиняє не хвіртку, а широченні ворота перед натовпом ватників…

А ще краще було б, якщо вже у владі заговорили про подвійне громадянство, роздати українські паспорти нащадкам українських емігрантів, які втекли від комуністичного "раю" до Європи, США, Канади, Бразилії. Серед цих людей відсоток ватників буде, підозрюю, значно менший. І українську мову вони вивчать – щелепи ж бо не "русскоязичниє".

Стіна на східному кордоні – це добре. Але вона має бути не тільки там, а й в законодавстві. Ніяких поблажок, ніяких спрощених процедур. Тільки загальні умови, знання мови (і не на рівні героїв одного російського фільму), історії України. На нашій землі мають бути наші правила. Правила, завдяки яким буде нарешті сформована Україна, а не "УРСР з айфонами".