Для чого ФСБ лякала молдовського олігарха Плахотнюка

Інформація про замах на молдовського олігарха, колишнього першого віце-спікера парламенту Молдови, очільника Демократичної партії Молдови Володимира Плахотнюка, на перший погляд щедра і детальна, залишає дивне враження.

По-перше, спорядження людей, які мали чинити замах на Плахотнюка, наштовхує на думку, що їх готували до відбиття бронетанкової атаки, а не на замовне вбивство. В інший спосіб пояснити наявність чотирьох реактивних гранатометів доволі складно. Особливо якщо, за версією слідства, вони мали оперувати всередині замкнутого простору офісу Плахотнюка, а не обстрілювати цей офіс ззовні чи боротись з якимось броньованими цілями. А пістолети з глушниками виглядають на цьому тлі просто зворушливо. Вочевидь, після чотирьох пострілів з гранатометів вбивати Плахотнюка треба було тихо-тихо. Певно, щоб охорона не почула. Насторожує також відсутність серед вилученого автоматичної стрілецької зброї, снайперських гвинтівок та інших засобів, якими зазвичай користуються при виконанні замовних вбивств осіб, які живуть і пересуваються зі значною кількістю охоронців. І проти яких кумулятивні гранати, м'яко кажучи, не дуже ефективні. Можливо, звичайно, що у справі мала брати участь іще й окрема група, що мала нейтралізувати охорону та прикривати відхід виконавців, і ця група в руки правоохоронцям не потрапила. Але це вже, звісно, чисті спекуляції.

По-друге, вражає кількість задіяних кримінальних кадрів та географічний розмах операції. Кримінальні угруповання, за нормальних умов, рідко починають щось на кшталт невеличкої громадянської війни, використовуючи при тому територію кількох сусідніх держав. Бо, якщо вірити озвученій інформації, участь в операції мали брати десятки людей з різних банд і угруповань, що в реальності буває якось не дуже часто. Хоча озвучена українськими прикордонниками версія про те, що роботу угрупування курувала ФСБ, це протиріччя ніби й знімає.

Тому реальних (хоч і гіпотетичних) цілей всієї цієї історії може бути дві. І власне вбивство Влада Плахотнюка у них не значиться взагалі. Перша можлива ціль – це і справді "вмазати" у всю цю історію Україну. Продемонструвати, що Київ не здатен втримати подобу порядку на власній території, і становить загрозу для своїх сусідів. А друга ціль – злякати Плахотнюка. Не вбити – але продемонструвати, що він може бути знищений тоді і так, як того захочуть в Кремлі. І в такий спосіб нейтралізувати його протидію проросійській владі чинного президента Молдови Ігоря Додона, який є цілком керованим російською стороною. Що автоматично відкриє дорогу до федералізації Молдови, поверненню до її складу Придністров'я з дуже-дуже особливим статусом, і подальших інституційних змін, які прив'яжуть Кишинів до Москви на багато-багато років наперед.

Звичайно, Влад Плахотнюк зовсім-зовсім не та людина, яку можна назвати взірцем ліберального демократа (попри найвищу посаду в Демократичній партії Молдови). Приміром, він робить все можливе, щоб повернути Молдову до феодалізму чистої виборчої мажоритарки. Але при тому він є і однозначним противником наростання російського впливу на Молдову. За що, теоретично, може й поплатитися.

Хоча є, звичайно, і ще одне ймовірне пояснення всього, що відбулося. Яке полягає в тому, що вся історія з "затриманням багатонаціональної банди, яка мала на меті знищити Плахотнюка" – це своєрідна піар-акція самого молдовського олігарха та підконтрольних йому кадрів у силових відомствах Молдови. У якій, свідомо чи не свідомо, взяли участь і українські посадовці та правоохоронці, переслідуючи свої вузько корпоративні цілі.

Втім, є чималий шанс, що хід і результати слідства продемонструють справжні причини та наслідки затримань у справі про замах на Плахотнюка. І якщо мова йде про широкомасштабну диверсію Росії на території сусідньої країни (як то, приміром, було при спробі вчинити переворот у Чорногорії і вбити тамтешнього прем'єр-міністра Міло Джукановича), то вся ця подія мала би стати хорошим приводом для громадян Молдови подумати про те, чи оптимальним вибором був проросійський президент Ігор Додон. І чи варто їм продовжувати ігри з "відмовою від НАТО і ЄС" на користь "єдиної родини народів-братів".