Ближче до народу. Як грають у футбол в Другій лізі

Іноді теми для репортажу "підкидає" сама доля. Коли колега виклав у соцмережах ретро-відео 22-річної давнини про матч тоді ще української Вищої ліги між "Кременем" та вінницькою "Нивою" і нагадав про те, що сьогодні ці ж суперники грають між собою в тому самому місті, символізм видався дуже вже сильним, аби прогавити нагоду здійснити маленьку "подорож у часі". І навіть не дуже гарний прогноз синоптиків (який зрештою повністю підтвердився) не завадив це зробити.

Ось так "Кремінь" та "Нива" грали в Кременчуці у сезоні 1995/96. Тоді вінничани перемогли 1:0.

Сьогодні фінальний свисток зафіксував бойову нічию 2:2. Але куди цікавішими були навколофутбольні відмінності.

За 22 роки обидва клуби пережили немало потрясінь і змін. І кременчужани, і вінничани переживали футбольну "клінічну смерть" , і ті, і інші відродилися, більше того – у обох клубів є немало спільного у сучасному існуванні – взяти хоча б той факт, що команди грають домашні матчі на синтетичному газоні – рідкість для українського футболу, хоча ФФУ наразі і працює над тим, аби таке покриття було більш розповсюдженим явищем в нашій країні.

Нічого не можу сказати про вінницьке штучне поле, адже не бачив його на власні очі, а от в Кременчуці газон видався доволі якісним – одразу подумалося про те, чому керівництво ФК "Полтава" на тижні не розглянуло варіант з перенесенням матчу проти "Шахтаря" саме сюди – від Полтави до Кременчука трохи більше сотні кілометрів, і можна було б провести чвертьфінальний поєдинок кубку саме тут, якщо вже на арені "Ворскли" для пана Соболєва грати було принципово неможливо. Але це вже інша історія. Повернемося до нашої головної теми.

22 роки тому "Кремінь" та "Нива" грали на стадіоні "Дніпро", який пізніше називався "Політехніком", а зараз під такою назвою є ареною місцевого університету. "Кремінь" же зараз грає домашні матчі на абсолютно новій однойменній з клубом арені – невеличкій, але достатньо комфортній. Як вже було сказано вище, тут постелено штучний газон, але і про вболівальників не забули – трибуни накриті дахом, що було дуже актуально для шанувальників футболу в сьогоднішній дощовий день.

Стадіон вміщує близько 1,5 тисячі глядачів, і сьогодні пустих місць майже не було. В тому числі і завдяки гостям з Вінниці, які палко підтримували своїх улюбленців з трибун "Кременя".

Інфраструктура стадіону скромна, але найголовніше тут є – зручні вхід та вихід, туалети, невеличка крамничка, де можна придбати не тільки каву, чай та бутерброди, але і клубну атрибутику. Така собі універсальна "крамниця-фан-шоп". Ціни на атрибутику можуть здатися дещо завищеними, але при погляді на цінники не варто забувати найголовніше – вхід на домашні матчі "Кременя" на протязі сезону є вільним, тому бажаючі придбати собі умовну футболку роблять це, економлячи на квитках.

Можливо, керівництву клубу та арени варто було б задуматися над тим, аби все ж зробити вхід на трибуни платним, символічним по гривні, або по дві, щоб запобігти потраплянню на матчі "людей без постійного місця проживання", яких довелося зустріти в різних куточках "стадіо", але це вже питання другорядне, хоч і актуальне для деяких людей, з якими довелося поспілкуватися і які не в захваті від не дуже приємного сусідства.

Що подобається на таких аренах, як кременчуцька, так це близькість поля до трибун. Огляд чудовий, і низький рівень футболу в українському "футбольному трясовинні" компенсується "ефектом присутності".

Видно практично все – від кутових, які не побачили судді, до ось таких от курйозних епізодів, коли гравці однієї команди "відпрацьовують" в якості санітарів команди-суперниці.

Вторая лига - не место для сантиментов ????

Публикация от Дмитрий Корнило (@dmitriikornilo) Апр 8 2017 в 9:38 PDT

Сподобався і домашній фан-сектор "Кременя". Хлопці і дівчата, незважаючи на те, що їх було не так вже й багато, викладалися на 100% і отримали після матчу подяку від футболістів. Як сказали самі вболівальники, такий ритуал в Кременчуці обов'язковий – гравці особисто дякують фанам, незалежно від результату матчу, погоди, чи інших факторів. І це дуже класно та варте поваги. Саме так і започатковуються традиції на багато років вперед, це і є футбольна культура, якої часто не вистачає в Україні.

Публикация от Дмитрий Корнило (@dmitriikornilo)Апр 8 2017 в 8:23 PDT

Побувавши на матчі в Кременчуці, вкотре переконуєшся в тому, що український футбол – в більшості своїй "продукт" для споглядання вживу. Можливо саме з цього і треба розпочинати його відродження – не з розмов про "єдиний пул" і модну телевізійну графіку, а з того, аби створювати умови для того, щоб хоча б по 1,5-2 тисячі вболівальників в різних містах країни мали змогу достатньо комфортно відвідати матч свого локального клубу. В Кременчуці могли б і надалі грати на більш місткому "Політехніку" з дерев'яними лавками, але вирішили збудувати меншу, але більш комфортну споруду. Коли будуть заповнюватися хоча б такі стадіони, то і по телевізору футбол буде виглядати більш яскраво. Принаймні, набагато яскравіше, аніж купка фанатів на величезній напівпорожній арені.