Чи візьме участь Китай в новій Корейській війні

Політику "непомічання", яку Вашингтон проводив стосовно Пхеньяна майже три десятиліття, Трамп вимушений змінити на реальні рішення. І залежатимуть ці рішення від позиції Китаю, яку буде озвучено на завтрашній зустрічі

Журналіст відділу «Світ»
Чи візьме участь Китай в новій Корейські…

До початку зустрічі Трампа з Си Цзиньпіном залишається менше доби. Це будуть вкрай непрості переговори з будь-якої точки зору, оскільки за бажанням обох сторін "внести ясність у принципи, на яких базуються торгівельні стосунки між країнами" , цілком очевидно, криється готовність розпочати широкомасштабний торговий конфлікт. На можливості, а може й необхідності якого Дональд Трамп збудував чималу частину своєї передвиборчої програми.

При тому економічний аспект зустрічі, яким би важливим він не був, аж ніяк не домінуватиме над політичними питаннями. В першу чергу – над тим, що і як два гіганти можуть (і хочуть) зробити з Північною Кореєю.

Про те, що переговори аж ніяк не будуть простими, говорить хоча б той факт, що в якості "вітального салюту" за неповних дві доби до зустрічі Північна Корея здійснила чергове випробування балістичної ракети, спрямованої у бік Японського моря. До Японії ракетав не долетіла. Цього разу вона впала в море кілометрів за 60 від корейського берега.

На даний момент Пхеньян володіє як ядерною зброєю, так і ракетними засобами доставки. Звичайно, північнокорейські балістичні ракети – це не верх футуристичних технологій, злітають вони далеко не кожен раз, і до цілі долітають іще рідше. Але навіть в своєму сьогоднішньому стані вони цілком здатні долетіти до Японії. Якщо ж "проігнорувати" корейське питання іще рік-другий, абсолютно не виключеною стає поява ракет, здатних долетіти і до континентальної частини США. За умов демонстративної готовності північнокорейського лідера Кім Чен Ина пустити ядерний арсенал у дію, Вашингтону є над чим задуматись.

Окрім того, у випадку з Північною Кореєю, жоден адекватний світовий лідер насправді не знає, чого від неї очікувати. Божевільний диктатор може передати ядерні технології Ірану. Чи "подарувати" готову бомбу терористам.

Окрім того, загальна напруженість в регіоні не виключає і сценарію, за якого якийсь мілітаристично налаштований уряд в Японії чи Південній Кореї візьме – і швиденько змайструє власний ядерний арсенал. Для обох країн, з їх індустріальним потенціалом, це абсолютно не проблема.

Звичайно, Трамп вже встиг заявити, що якщо Китай не займеться вирішенням проблеми Північної Кореї спільно зі США, то "ми розберемося самі".

Але в реальності це бравада чистої води.

Звичайно, США вже розпочали реалізацію політики стримування, активно розгортаючи сучасні протиракетні комплекси THAAD на території Південної Кореї та Японії. Але протиракетна оборона – це не стовідсоткова гарантія. Завжди залишається шанс на невдале перехоплення. А в разі конфлікту падіння ракети навіть без ядерної боєголовки десь на гігантські мегаполіси цього густозаселеного району може стати катастрофою. Що вже й казати про можливе застосування ядерної зброї...

Реалістичним і ефективним рішенням був би масштабний повітряний удар по ракетній та ядерній інфраструктурі Північної Кореї – а також, можливо, по тому, що повинно зображати її флот. Слабкість ППО Пхеньяну, і домінування США у повітрі роблять цей сценарій цілком реалістичним.

Але подібний крок викличе негайну реакцію у вигляді атаки Північної Кореї на Південну. І мільйонна армія Півночі, при всій колосальній технічній відсталості, становитиме серйозну загрозу південним сусідам. А в разі, якщо Китай почне поставки сучаснішої зброї Пхеньяну, ця загроза може виявитись смертельною.

Ще у Вашингтоні виношують план "корейського майдану" – сценарію зміни влади в країні. Але зважаючи на особливості північнокорейського режиму, особливих надій на такий варіант розвитку подій ніхто чомусь не відчуває.

Тому два реальних варіанти виходу із проблеми – дипломатичний тиск на Пхеньян з вимогою зупинити виробництво ядерної зброї, або ж серія точкових ударів по критичній інфраструктурі – цілком залежать від позиції Пекіну.

Де, здається, і самі не відчувають небаченої ейфорії від політики Кім Чен Ина, але чітко розуміють, що мають можливість добряче поторгуватись із Трампом. Навіть за свій нейтралітет – не кажучи вже про допомогу. Знаючи особливості китайської державної політики, немає і сумніву в тому, що Пекін не продешевить. Від того, чи підійде озвучена ціна Трампу, залежить спокій Японії, Південної Кореї, та, в перспективі, самих США. А ковбойський наскок з криком "Ми самі впораємося!", звичайно, позитивно впливає на дух американських прихильників Трампа. А от у всіх решту в світі викликає закономірну підозру, що президент США не до кінця розуміє, про що говорить.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme