Чи зможе Путін маніпулювати "сербським Кучмою"

Вучич, перемігши на виборах у Сербії, більше стурбований збереженням своєї влади, ніж геополітичним вибором між Заходом і Москвою. Він, схоже, робить ставку на "політичну багатовекторність" кучминсько-лукашенківського зразка

Журналіст відділу «Світ»
Чи зможе Путін маніпулювати "сербським К…

Александр Вучич виграв президентські вибори в Сербії за один тур. У його шансах на перемогу, власне, ніхто й не сумнівався – але розмах таки здивував. Набрати на чесних і прозорих виборах на 12 відсотків більше, ніж всі решту кандидати разом взяті, вдається далеко не кожному.

Формально, Сербія є парламентською республікою. Але повноваження президента теж немалі – він пропонує парламенту (Народній скупщині) кандидатуру прем'єра, має право за поданням уряду розпустити парламент, може ветувати закони і є головнокомандувачем армії.

Тому від політичних поглядів і преференцій Вучича залежить чимало. Як в самій Сербії – так і в цілому балканському регіоні.

Чи є Вучич проросійським кандидатом? До певної міри – так. Як, власне, і практично всі його конкуренти на цих перегонах – той самий Саша Янкович, для прикладу. Але опиратись виключно на російську карту він не збирається, явно надаючи перевагу нарощуванню стосунків як з Росією, так і з Заходом.

У цьому плані показовою була його передвиборна кампанія, в ході якої він зустрічався як із Ангелою Меркель, так і з Володимиром Путіним.

Абсолютно відповідає такій стратегії і його післявиборна риторика, в якій очільник Сербської прогресивної партії пообіцяв дотримуватися євроінтеграційного курсу, але при тому зберегти партнерські відносини з Пекіном і Москвою.

Вочевидь, новий сербський президент хоче зберегти собі максимально широке поле для маневру, потрібного йому для покращення економічної ситуації в Сербії. Грубо кажучи, спробувати виторгувати знижку на російський "братський" газ, не втративши при тому і європейських інвестицій та грантів.

Зважаючи на такий суворо функціональний підхід Вучича до зовнішньої політики, логічним буде припустити, що особливих стосунків між Україною і Сербією практично не буде. Оскільки ні Київ, ні Белград практично не матимуть приводів для якоїсь осмисленої взаємодії, окрім дрібних і спорадичних економічних контактів. Товарообіг, що на даний момент складає близько 200 мільйонів доларів, на цьому ж рівні, схоже, і залишиться.

Україна буде для Вучича хіба що зручним прикладом, за допомогою якого можна полякати свій електорат наслідками "політичної нестабільності" і революційних подій. Власне, Вучич почав використовувати цей прийом іще на самому початку своєї президентської кампанії, пообіцявши громадянам не допустити "дестабілізації в Сербії" і "перетворення країни в Україну".

А от на сербську опозицію, цілком ймовірно, чекають далеко не найпростіші часи. Бо отримавши контроль над парламентом три роки тому, і посаду президента – вчора, Вучич не пропустить нагоди закріпити своє домінування на сербському політичному Олімпі всіма можливими способами. І тут на сербів можуть чекати сюрпризи. "Тверда рука", яку вони захотіли отримати "в скрутні часи", може залишитись із ними надовго.

Бо, з одного боку, Вучич схожий на "майже що європейця" з ліберальними поглядами та респектабельними манерами. Проте два десятки років тому той самий Вучич кричав, що "за кожного вбитого серба слід вбивати сто мусульман". А десять років тому проводив активну публічну кампанію на підтримку військового злочинця й душогуба генерала Ратко Младіча. Чи то він щиро радів етнічним чисткам і геноциду, чи просто намагався спіймати якусь популярність, підтримуючи своїх громадян в найгидотніших проявах людської натури, сказати складно.

Проте політик із подібними задатками – і насправді немалою на даний момент підтримкою – цілком може спробувати зіграти в ту гру, у яку вже багато десятиліть грає тезка Вучича Лукашенко. В такому разі на Сербію може чекати ще багато-багато виборів з Вучичем у списку переможців.

Але навіть в такому випадку Сербія не стане підлеглим і безголосим сателітом Росії. Як не була таким сателітом навіть Югославія для Радянського Союзу. Оскільки добробут і економіка цієї країни надто вже залежить від зв'язків з ЄС. Тому Вучичу доведеться зберігати пристойні стосунки із Заходом, підтримуючи московських друзів тоді й тільки тоді, коли це йому нічим не загрожує.

І готовність, з якою минулого року тоді ще прем'єр-міністр Сербії Вучич "злив" російських агентів, які готували заворушення в сусідній Чорногорії, та ще й посприяв затриманню частини сербських учасників дійства, наочно демонструє – покерувати Белградом із Москви не вийде. Принаймні, в чутливих для Белграда питаннях.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme