Як комуністи і піонери в Запоріжжі антирадянські листівки поширювали

На усій території радянської України виникали осередки незгоди й непокори – від одиночних акцій до діяльності цілих організацій та груп. Запоріжжя в цьому плані, звичайно ж, не виняток. Портал Depo.Запоріжжя пропонує подумки зазирнути у далекий 1951 рік, гортаючи пожовклі документи МДБ. У них збереглося чимало згадок про спротив радянській владі.

Як радянська влада допекла члена ВКП(б) із двадцятирічним стажем

На виборчий дільниці №9 у Запоріжжі двічі - 1947 року під час виборів до Верховної Ради УРСР та 1950-го під час виборів до Верховної Ради СРСР - були виявлені антирадянські листівки, виконані скорописом на аркуші з блокноту. Невідомий автор критикував життя у Радянському Союзі, лаяв керівників компартії та уряду, а також вихваляв "царську" Росію.

Чекісти під час перлюстрації вихідних листів з Запоріжжя (а ми вже неодноразово згадували, що нишпорення у пошті радянських громадян було звичайною практикою) натрапили на почерк, схожий на той, що був на листівках. На МДБ чекав сюрприз. Авторкою антирадянщини виявилася 52-річна Анна Головинська, уродженка Запоріжжя, член ВКП(б) з 1930 року, депутат міської ради, яка працювала головою президії Запоріжоблпромстрахкаси.

Після арешту вона свідчила, що вчинки здійснені на фоні особистих труднощів та скарг робітників промислових артілей.

Як запоріжанка переселенці з Росії очі відкрила

Того ж 1950 року на виборчий дільниці №17 у Запоріжжі була знайдена ще одна антирадянська листівка. Написана вона була скорописом олівцем зміненим почерком.

Для розшуку автора організували перегляд рукописів робітників й службовців на підприємствах й закладах, які знаходилися в районі 17-ї дільниці. Це теж було звичайною практикою МДБ.

Натрапили на знайомий почерк на заводі "Запоріжсталь". У справі 25-річного робітника Петра Сухаря, репатріанта, були виявлені документи (автобіографія та заява) з почерком ідентичним тому, що у листівці. Виявилося, що документи за чоловіка писала його дружина 28-річна Анастасія Сухарь-Валуєва, уродженка Брянської області.

Причиною написання листівки вона назвала вплив сусідки 37-річної Марії Хмелюк.

Для чекістів це ім'я було не новим - Марію Хмелюк, яка працювала касиром "Цивілбуду" УМДБ Запорізької області, розробляло за підозрою у належності до американської розвідки.

Уже було встановлено, що під час німецької окупації жінка мешкала у Запоріжжі. Виїхала із міста з німцями, проживала у Польщі, Німеччині та Франції, звідки повернулася 1946 року за репатріацією. В УМДБ зафіксували, що Хмелюк за рік по приїзду встановила зв'язки із американцями, які працювали на монтажі турбіни на Дніпрогесі, заходила до них у гости. Агентура, яка "обслуговувала" Хмелюк доповідала, що та нахвалює життя в Америці й інших західних країнах.

Свідчення ж авторки листівки щодо впливу на неї сусідки-репатріантики, вочевидь, стали для МДБ "останньою краплею". Хмелюк заарештували.

Піонери-герої

Одразу 18 листівок антирадянського змісту виявили 4 грудня 1951 року в селище Верхня Хортиця, що сьогодні входить до складу Запоріжжя. Під листівками значилося "Підпільна організація піонерів". Написані вони були на ½ аркуша з учнівського зошита чорнилами українською мовою. Чекісти швидко встановили, що писали листівки дві особи.

МДБісти почали розшук авторів і розповсюджувачів антирадянщини і вийшли на 12-річних шестикласниць Валентину Прокопенко та Діну Неклюдову. Графологічна експертиза підтвердила авторство листівок. Дівчата були допитані у присутності викладачів, обидві зізналися у скоєному.

З розповіді дівчаток виходило, що ініціатором акції була Валентина, яка 3 грудня під час шкільних занять написала листівку та віддала Діні, щоб та її розмножила. Планувалося виготовити 50 екземплярів, однак, очевидно, дівчинка втомилася переписувати текст. Принагідно з'ясувалося, що розповсюджувати листівки піонеркам допомагала ще одна їхня однокласниця, Валентина Гапоненко.

Чекісти допитали ініціаторку акції щодо причин виготовлення листівок. Дівчинка зізналася, що чула, як жінки сварять в черзі за хлібом радянську владу, це її і "надихнуло".

Чекістів отримана інформація не заспокоїла. Вони перевірили батьків школярок та, не знайшовши жодного компромату, продовжили пошук осіб, що могли вплинути на дівчат.

Щодо самих школярок, у зв'язку з їхнім неповноліттям, спецслужба обмежилася "профілактикою".

Помста бухгалтера

Ще один випадок поширення антирадянщини зафіксували у Запоріжжі 16 грудня 1951 року під час виборів народних суддів. На дільниці №31 виявили два бюлетеня з антирадянськими написами. Автора знайшли швидко - 28-річний запоріжець Євген Галеузов, заступник головного бухгалтера Сталінського відділення держбанку Запоріжжя, мстився за батька.

Старший Галеузов, 1899 року народження, у 1929 році був виключений з партії, а у 1936-му, як троцькіст, засуджений до п'яти років виправно-трудових таборів. У 1946 році він повернувся до Запоріжжя, але прожив тут із родиною лише два роки. У 1948-му був повторно заарештований і засланий на поселення. На слідстві Євген Галеузов зізнався, що написи на бюлетенях були зроблені ним під впливом розповідей батька.

Раніше портал Depo.Запоріжжя розповідав, як запоріжці за радянських часів псували вибори і нерви чекістам.