Путін став заручником своєї війни проти України, - Atlantic Council

Про це у статті для аналітичного центру Atlantic Council пише Пітер Дікінсон, який зауважує, що на такому тлі все одно немає жодних ознак, що Москва намагається зберегти обличчя й вийти з конфлікту, передає Depo.ua з посиланням на DT.UA.

Але чому російський президент настільки готовий прийняти тяжкі наслідки його нищівної політики щодо сусідньої країни? На перший погляд, упертість Путіна суперечить будь-якій логіці. Зрештою, російська спроба поділити Україну швидко провалилася. Це було очевидно вже влітку 2014 року, коли очікуваної масової підтримки російського вторгнення до східних та південних українських областях не сталося. Санкції Заходу досі діють, а Україна виявилася напрочуд міцною у протистоянні Росії, незважаючи на корупцію і політичний хаос у Києві.

"Відсутність очевидного ослаблення західної позиції повинно було б створити плідний ґрунт для дипломатичного завершення війни. Але ситуація на окупованих територіях Донбасу, здається, рухається у протилежному напрямку. Заморожений конфлікт тепер видається найбільш реальним сценарієм, який залишить Росію та Захід у пастці довгостроковій конфронтації, а Україна буде затиснута між ними", - йдеться в статті.

На думку автора, у Путіна насправді може бути значно менше простору для маневру, ніж думають багато оглядачів. Він "осідлав тигра російського імперіалізму" й дуже добре знає, що може статися, якщо він спробує загнати "звіра в клітку". Прості росіяни, схоже, змирилися з труднощами, які їм принесли останні три роки. А це стало можливим тільки завдяки регулярним ін'єкціям шовінізму. Але вже з'явилися перші ознаки згасання ейфорії, яка з'явилася після анексії Криму.

Масштабний відступ на сході України, як того вимагають Мінські домовленості, може викликати націоналістичний спалах, що призведе до повалення режиму. Також є деякі практичні питання, які теж слід враховувати. Кінець окупації Донбасу відкриє регіон для української влади, а також агентств з надання допомоги та міжнародних ЗМІ. Вони почнуть прочісувати місцевість, всіяну доказами російських військових злочинів. А частина населення, яка захоче продемонструвати свою лояльність Україні, почне розповідати про жахи окупаційної реальності.

"Те, як Кремль заперечує пряме втручання на сході України, вже заслуговує на осуду міжнародної спільноти. Але ситуація буде гіршою, коли руйнування, катівні й масові поховання після путінської таємної війни відкриються перед усім світом", - йдеться у статті.

Навіть якщо такі питання вдасться вирішити, цього все одно недостатньо, щоб закінчити війну. Небажання Путіна йти на компроміси в Україні бере свій початок з його відмови визнавати статус-кво після 1991 року, а також з його страху перед повністю незалежною Україною.

"Для Путіна, як і для багатьох росіян, Україна - це не окрема країна. Він часто повторював своє переконання, що українці та росіяни - "один народ", маючи на увазі, що українці - лише складова великого "русского мира" на чолі з Москвою. І тому, враховуючи таку логіку, для Кремля та його лідерів, існування демократичної і європейської України - це найбільше жахіття. Якщо українська революція досягне успіху, залишиться питанням часу, коли таке ж повстання відбудеться в Росії", - йдеться в статті.

Кремль постійно наполягав на тому, що європейська демократія - це щось чужорідне для російського народу. Демократична та багата Україна знищить це твердження. "Путін розуміє всі наслідки української історії успіху. Йому слід зрозуміти, що він тепер в'язень гібридної війни, яку він сам розв'язав, але в якій не може перемогти", - йдеться в статті.

На думку автора, особисте виживання Путіна залежить від поразки ворогів. Поки він не зіткнеться з набагато більшою силою демократичного світу, він буде продовжувати війну, поки не помре.