За лаштунками футболу, або Як українці їздили до Загреба

Depo.ua додає нових фарб до загальної картини матчу Хорватія - Україна і розповідає, що відбувалося у хорватській столиці поза стадіоном

Олекса Шкатов
Заступник головного редактора по роботі з регіонами - керівник регіональних редакцій
За лаштунками футболу, або Як українці ї…

Відбірковий матч національних збірних Хорватії не зміг потішити результатом: радіти перемозі випало Загребу, а не Києву. Про сам матч вже написано чимало, але Depo.ua вирішив додати ще кілька фарб до загальної картини і розповісти, що відбувалося у хорватській столиці поза стадіоном, до того, як українські фани вийшли на трибуну підтримувати рідну команду.

Журналісти приїхали до Загреба за добу до того, як туди стали прибувати перші автобуси з фанатами, а останніх очікувалося чимало. Цікаво було дивитися на обличчя митника на тихому угорсько-хорватському кордоні, коли йому сказали, скільки ще автобусів їде слідом – на обличчі явно читалося безмовне "Ну от і накрились спокійні вихідні". І його можна було зрозуміти, адже автобусів мало бути 26. Виїжджали вони в два етапи – 22 і 23 березня – зі Львова і Києва.

Такий чисельний український десант на хорватських трибунах став можливий завдяки фан-руху "Вірні збірній", створений за ініціативою нового преміум-спонсора Національної збірної команди України з футболу, компанії "Перша приватна броварня", та підтримки Федерації футболу України. Заявлена мета руху – створити справжню "збірну" вболівальників, яка підтримуватиме українських гравців незалежно від результату конкретного матчу. Організатори запевняють, що нинішній виїзд не буде разовою акцією, і підтримку нашим футболістам забезпечуватимуть постійно.

Загалом в українському секторі зібралося 2000 вболівальників, з них 1200 "вірних". В рамках "хорватського вояжу" учасники фан-руху встигли відзначитися і добрими справами. Так, вранці 24 березня українська делегація з вболівальників, представників ФФУ та преміум-спонсора збірної відвідала один з хорватських дитбудинків – Kuca Sv.Terezije od Halog Isusa za nezbrinutu djecu.

За словами Вінки Глухаковіч, соціального працівника закладу, в притулку проживає 27 дітей різного віку. "Це не тільки сироти, але й діти, батьки яких не можуть їх нормально виховувати, або не мають змоги піклуватися про них. Від нас вони або повертаються в свої родини, або знаходять нові, інколи їх переводять до інших навчальних закладів. Проте у нас про них турбуються, як в повноцінній сім'ї", – розповіла вона.

Дітям передали благодійну допомогу та гостинці, зібрані фанатами, зокрема два планшети та футболки для гри, а також зіграли з ними в футбол прямо на доріжках саду.

Крім того, перед матчем національних збірних відбувся ще один матч – два тайми по 30 хвилин між командами українських і хорватських вболівальників. Товариська гра закінчилася на користь хорватів 8:6. У складі української команди встигло зіграти майже 30 фанатів, серед яких три воїни АТО з протезами — Юрій Дмитренко, Олексій Аванесян та Олександр Швецов. Примітно, що голкіпер української команди та його дружина приїхали на матч на велосипедах, які вони передбачливо "прихопили" з собою дорогою з Одеси.

Втім, повернемося до передматчевого Загреба. Місто зустріло сонцем, теплом і весняним цвітом: в Україні така погода буде наприкінці квітня – на початку травня. Деякі хорвати, з якими довелося поспілкуватися Depo.ua, казали, що до того в них було прохолодніше, і тепло їм привезли українці. І слід зазначити, що на час від'їзду в Загребі стало помітно прохолодніше.

За день до матчу мало що в столиці Хорватії вказувало на те, що місто чекає на великий футбол. Загребські паби і ресторани не прикрашали себе футбольною символікою, не приманювали клієнтів рекламою якихось акцій чи трансляцій матчу. Загреб жив звичним, досить таки розслабленим, порівняно з Києвом, життям, і хоча супроводжуючі групи казали, що містяни дуже чекають на матч, дехто про нього дізнавався вже зі спілкування з журналістами. Єдине, що видавало напругу – це помітна кількість поліції та її увага до українських футбольних туристів.

Якщо доїхати до Загреба вдалося не привертаючи уваги місцевих правоохоронців, то пересуватися містом без їхнього супроводу можна було тільки в одиночку. Якщо ж десь збиралася група українців, то поряд обов'язково і досить швидко "намальовувався" поліцейський "екскорт". Скажімо, на оглядовій екскурсії старовинним центром міста до журналістів досить швидко підійшов патруль з п'яти поліцейських, які дізналися, хто і що, а потім побажали хорошого відпочинку і запевнили, що вони за цим простежать. І дуже делікатно протопали слідом дві екскурсійні години. "Зловили" журналістів і біля пам'ятника Шевченку – буквально за 5-10 хвилин поряд зупинилася патрульна машина, яка, після ретельних перемовин по рації, провела журналістів – "новінарів" – з України до стадіону, а якому незабаром мав початися товариський матч між командами вболівальників. І вже зовсім пильною увага була перед і після матчу.

Не зовсім зрозуміло, від чого саме перестраховувалася поліція, але якщо вони боялися конфліктів з місцевими вболівальниками, відомих своєю буйною вдачею, то дарма. По-перше, між вболівальниками обох країн було перед матчем було досягнуто згоду "про ненапад" . По-друге, хорвати загалом продемонстрували дуже приємну доброзичливість і готовність допомогти, та й з футбольними фанами перед матчем проблем не виникло. Ті, що зібралися перед матчем в центрі – а в день гри стало зрозуміло, що події цієї місто таки чекали – ніякої агресії до українців не проявляли. Навпаки: вони затято сперечалися щодо результатів і "кращості команд", фотографувалися разом, виказували підтримку і запевняли, що українці і ховати – браття і (тут був погляд в бік гарненьких українських дівчат) сестри.

Щодо допуску на матч ми вже писали, щодо гри взагалі сказано достатньо, а от щодо вболівання ще можна додати кілька слів. По-перше, звернули на себе увагу злагодженість і чіткість футбольних гасел у виконанні хорватів. Зрозуміло, що українських ультрас, які найбільше згуртовані і взагалі "заводять" весь натовп, було в рази менше за хорватських, і перекричати 25 тисяч українські дві тисячі просто не могли, але хотілося б, щоб наші трибуни також вміли так чітко, дружно і різноманітно "заряджати", але це вже питання до роботи з несистемними фанами. По-друге, перед грою над стадіоном лунало чимало хорватських фанатських пісень, виконаних у характерній манері ультрасівських "кричалок". Україна такими похвалитися не може.

За офіційними даними, загалом виїзд українців до Ховатії пройшов досить спокійно і без серйозних інцидентів. Настільки спокійно, що аж ставало дивно, як все так тихо обійшлося. Втім, з неофіційних розмов з фанатами стає зрозуміло, що загальна картина, все ж таки, строкатіша – тим більше, що з гостьовими фанатами хорватська поліція не дуже панькалася і поводилася досить жорстко. Кількох українських вболівальників – вимушених переселенців з Криму – "звинтили" за мітинг "подяки" перед посольством Росії і на "Максимір", де відбувався матч, привезли за 5 хвилин до закінчення гри. Комусь не дуже сподобалася посилена увага під час особистого огляду при вході на стадіон, тож також з матчем у них нього не склалося, а от з поїздкою в "автозаку", подейкують, навпаки.

В будь-якому разі, нині всі українські фанати, у які б пригоди вони не вскочили, повернулися додому, і можна констатувати, що поїздка вдалася. Підтримка видалася візуально помітною – важко не помітити пару тисяч "вірних" людей в брендованих жовтих куртках та шаликах від. Та й масовість, досягнута за рахунок централізованої підтримки і підвезення вболівальників, також не може не тішити.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Сектор

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme