Шпигунські пристрасті: Як слюсарів "Запоріжбуда" в американські агенти виряджали

Портал Depo.Запоріжжя продовжує гортати документи радянських органів державної безпеки післявоєнного періоду і не перестає дивуватися, як гостро стояла проблема боротьби зі шпигунами "загниваючого Заходу". Без перебільшення, у "групі ризику" опинялися майже всі громадяни СРСР, що побували за кордоном. Особливо, в американській та англійській зонах окупації Німеччини. За такими після їхнього повернення досить пильно стежили на батьківщині.

Не оминули підозри і двох слюсарів-монтажників тресту "Запоріжбуд", що у той час працювали на об'єктах запорізького заводу "Дніпроспецсталь", - Олексія Сибірьова та Трохима Овсяннікова. Згідно з документами, про їхню антирадянську діяльність чекістам на початку весни 1951 року доніс інформатор КДБ "Потапов". Сибірьов і Овсянніков працювали з ним в одній бригаді на "Дніпроспецсталі" і, за його словами, проводили проамериканську агітацію, поширювали провокаційні плітки і навіть закликали саботувати виконання виробничого плану.

Зокрема, "Потапов" повідомляв, що колеги висловлювали невдоволення реаліями життя у Радянському Союзі та пропонували втікати на Далекий Схід, звідки, на випадок війни, перейти на бік американців.

Аби перевірити дані "Потапова" МДБісти вводять у "гру" ще одного свого інформатора "Лєнчика". Той невдовзі доповідає, що Сибірьов та Овсянніков вихваляють життя в США й висловлюють "зрадницькі" настрої.

Тим часом чекісти з'ясовують, що обидва слюсарі під час німецько-радянської війни перебували у полоні в Німеччині, потім опинилися у американській зоні окупації, до СРСР повернулися по репатріації.

За Сибірьова та Овсянніков беруться всерйоз. В якості свідків допитують членів їхньої бригади Романова і Ляшка. Згідно з матеріалами справи, ті підтверджують факти антирадянської діяльності колег. Зокрема, Романов цитує фрагмент однієї з бесід Овсяннікова з Сибірьовим. Начебто, останній казав: "Нам не лише не треба добре працювати, а треба буде подивитися, кого нам треба прибрати".

На основі цих матеріалів чекісти заарештовують Сибірьова, 1911 року народження, уродженця Астраханської області, слюсаря-монтажника тресту "Запоріжбуд", і Овсяннікова, 1910 року народження, уродженця Краснодарського краю, що працює у тому ж тресті.

Очікувано, на допитах обидва зізнаються у своїй антирадянській діяльності. Слідчі МДБ звітують, що арештовані викриті як агенти американської розвідки.

Отже, в чому зізналися слюсарі "Запоріжбуду" на допитах в МДБ.

Сибірьов свідчив, що у вересні 1941 року, перебуваючи на фронті, разом із своєю військовою частиною потрапив в оточення й добровільно здався у полон німцям. У полоні перебував у таборі для військовополонених у німецькому місті Хаген, працював на ливарному заводі. У 1945 році, опинившись у американській зоні окупації, був поміщений в табір у селищі неподалік Хагена. Слюсар повідомив, що його, а також інших колишніх радянських військовополонених, яких в селищі було близько 800, неодноразово викликали до американської комендатури. Там їх нібито "обробляли в антирадянському дусі, схиляли до неповернення в СРСР", а також виїзду до Америки. (Тут варто зазначити, що рішення про репатріацію, тобто, повернення мільйонів радянських громадян на батьківщину, було ухвалено лідерами держав-переможців у Другій світовій війні. Це робилося, зокрема, всупереч інтересам самих остарбайтерів і військовополонених, чимало з яких не горіли бажанням повертатися. Тобто, агітація в більшості випадків була зайвою).

Далі Сибірьов свідчив, що після відповідної "обробки" його завербував американський офіцер у якості агента, що було скріплене підпискою-зобов'язанням. Цим документом, нібито, Сибірьов отримував завдання проводити роботу на користь американської розвідки. Планувалося, що після повернення до Радянського союзу він працевлаштується на суднобудівну верф імені Кірова в Астрахані. Тут він, начебто, мав виводити з ладу верстати, здійснювати неякісний ремонт і, звісно ж, вести проамериканську агітацію.

Слюсар повідомив чекістам, що виконуючи ці вказівки, намагався з Німеччини виїхати до Астрахані, але був зарахований до складу робітничого батальйону як репатріант і потрапив до Запоріжжя.

Приблизно те саме повідомляв на допитах і Овсянніков. Він свідчив, що у грудні 1943 року на фронті, добровільно здався у полон німцям. Перебував у таборах військовополонених на території України, Польщі, Франції. Після звільнення Франції американськими військами його викликали до комендатури табору міста Ліон, де він дав згоду на співпрацю з американською розвідкою.

Овсянніков розповів, що отримав інструктаж, як поводити себе після повернення до СРСР. Начебто, американський офіцер дав йому завдання повернутися до місця колишнього проживання в Радянському Союзі та займатися шкідництвом, нахвалювати американський устрій та проводити антирадянську агітацію.

Безумовно, з сьогодення ці свідчення виглядають притягнутими за вуха. Однак у 1951 році чекістів це не бентежило. Сибірьов і Овсянніков чудово підходили на роль американських агентів через їх перебування в американській зоні окупації. Їх продовжували "розкручувати" на нові свідчення щодо запоріжців, які могли бути агентами американської розвідки.

Подальша доля слюсарів тресту "Запоріжбуд" невідома.

Читайте також:

Як МДБ у Запоріжжі "розробляв" іноземні зв'язки колишнього троцькіста;

НКВС у цифрах: Як запорізькі чекісти виконували план з вербувань та легендувань;

Воля або смерть: ТОП-10 запоріжців-втікачів з "комуністичного раю";

На захід через південний схід: Як запорізький комсомолець із СРСР тікав;

Як запоріжці за радянських часів у шпигуни подавалися;

Полювання на колишніх: Як чекісти повоєнне Запоріжжя "зачищали".