Подвійне громадянство та мова: які закони поховали популісти

Хоча законопроект щодо позбавлення українського громадянства тих високопосадовців, які добровільно отримали громадянство іншої держави, і був внесений як невідкладний, Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорія Немирі вирішив пропустити його через процедурне горнило. Тому у кращому випадку документ внесуть в сесійну залу у квітні. Учора ВР з третього разу підтримала рішення про скорочення строків внесення альтернативних законопроектів. Проте навколо президентської законодавчої ініціативи тривають такі баталії, що цілком ймовірним є відкладення її прийняття у довгий ящик. Зокрема, "радикал" Олег Ляшко звинувачує Немирю у навмисному затягуванні розгляду цього законопроекту, у відповідь соратник Юлії Тимошенко апелює до регламенту та заявляє про необхідність широкого експертного обговорення всіх документів щодо громадянства. Тобто, бачимо спроби забалакати документ і зробити на цьому піар.

Це вже далеко не перший випадок, коли резонансні законопроекти стають жертвами популізму. Мабуть, найвідоміша історія – відкладення змін до Конституції щодо децентралізації. Вони були піддані шаленій критиці з боку опозиціонерів, які озброїлися міфом про "особливий статус" Донбасу, який начебто узаконювався цими змінами. Це, м'яко кажучи, неправда, але багатьом політикам мусування такої теми принесло купу рейтингових очок. Нормами Конституції запропоновані зміни так і не стали. Рішення ж низки місцевих рад, які раз-по-раз перевищують свої повноваження різноманітними політичними зверненнями до центральної влади, підтвердили: законопроект валили зовсім не через "статус Донбасу". Просто опозиційним силам хотілося зберегти вплив в регіонах, а норма, яка давала можливість президенту зупиняти незаконні рішення місцевих обранців, їм дуже заважала.

Під словесними завалами поховали й багато інших документів. Так, у січні авторський колектив подав проект закону про державну мову. Подібних до нього документів в Раді кілька, але найбільше списів ламалося саме навколо цього. На ньому піарилися всі – і автори, й опоненти мовних обмежень. Зараз цей документ поклали під сукно і розмови відразу припинилися. Інший резонансний законопроект, про спецконфіскацію, провалювався в парламенті неодноразово. Його навіть не вдавалося внести до порядку денного. Востаннє, 8 грудня минулого року, спецконфіскацію "прокотили" шість разів. Важливий документ просто став жертвою популізму. Як з боку головних його промоутерів – нардепів з "Народного фронту" – так і критиків. Яких "фронтовики" звинувачували у небажанні повертати до бюджету активи Януковича. У відповідь соратники Яценюка чули, що законодавчі ноу-хау загрожують не лише Януковичу і компанії, але й звичайним громадянам. Зараз про цей законопроект говорити перестали. Мабуть, через безперспективність його прийняття.

Така ж важка доля і в ініціативи обмежити використання медійної продукції держави-агресора. Законопроект щодо цього з'явився рівно рік тому. Не з першого разу, та його все ж включили до порядку денного у травні. Але у жовтні після п'яти невдалих голосувань, документ "помер". Прихильники його прийняття заявляли, що завдяки нововведенням вдасться кардинально обмежити вплив російського медіа-контенту на українців, а з гастролями до нас зможуть приїжджати лише ті митці з-за поребрика, які пройдуть спеціальну перевірку. Тобто, ми зможемо протидіяти гібридній війні. Опоненти ж, яких підозрювали у лобіюванні інтересів низки ЗМІ, що ніяк не хочуть відмовлятися від російських пісень і кінофільмів, апелювали до прав людини. Якби цей законопроект тоді прийняли, у нас би не виникали скандали з вояжами російських співучих кримнашистів. Все просто: хочеш поспівати в Україні – скажи, чий Крим.

Нині ми спостерігаємо, як успішно забалакується й законопроект про заборону подвійного громадянства. Причому глибоко в його зміст ніхто вчитуватися й не збирається. Головне – гучно кричати, захищаючи грудьми самими ж придумані міфи. А потім, коли виявиться, що Росія незаконно паспортизує заробітчан, винуватити у цьому не себе, а підступного кремлівського карлика.