Державна блокада ОРДЛО. Яким має бути план "Б"

Основні меседжі глави держави під час Ради регіонального розвитку можна звести трьох пунктів: унаслідок блокування окупованих територій Донбасу, точніше через "націоналізацію" там українських підприємств, Київ втратив останній важіль впливу на ці території; удар також був завданий по вітчизняній енергетиці, металургії, по бюджету, створені додаткові ризики для національної валюти, зокрема через це було відтерміновано черговий транш МВФ; в цьому винні популісти, які хотіли подарувати наші землі Путіну.

З цього напрошується кілька висновків, які, проте, виглядають дещо неоднозначними. Висновок перший: провина за наслідки блокади ОРДЛО повністю лежать на політиканах (себто, на "Самопомочі" і "Батьківщині"), а держава застосувала транспортні обмеження внаслідок "націоналізації" українських підприємств окупантами.

Висновок другий: державна блокада ОРДЛО може припинитися, але для цього Росія має відмовитися від політики "віджиму" наших заводів і почати нарешті виконувати Мінськ. Доти поступок не буде. І це сигнал, у тому числі, й нашим західним партнерам, які, вочевидь, не були готові до такого повороту.

Висновок третій: ті сили, які своїми непродуманими діями дали ватажкам ЛДНР та їх кремлівським кураторам провести "націоналізацію", мають нести відповідальність. В цьому контексті Порошенко пожартував, що тепер Садового, Тимошенко з Парасюком і Семенченка треба відрядити на переговори з МВФ, нехай виправляють наслідки своєї диверсії. А закид на адресу Парасюка, президент взагалі проілюстрував історією у паризькому аеропорту Орлі, де зловмисник схопив військового за автомат і в ту ж мить був застрелений.

Меседж для Заходу: блокад семенченків більше не буде

Метафори і порівняння мають гарний зовнішній ефект, але суспільство потребує конкретики. І її воно хоче чути не від популістів Тимошенко й Садового, які також говорять метафорами, а від влади, що нині має монополію на блокаду окупованих територій. Отже, варто конкретизувати наступні моменти. Момент перший: як довго триватиме блокада, адже за оптимістичним сценарієм, темпи розвитку економіки цього року сповільняться на 1,2%, номінальний ВВП - на 25,8 млрд. грн., а інфляція прискориться на 1,8 п.п. За песимістичним - ВВП впаде на 2,5%, а інфляція додасть 8,5 п.п. Це завдасть дуже серйозного удару по гривні. За умови затягування з кредитом МВФ, ситуація виглядає дуже неприємно. Звідси питання: чи існує у влади план "Б" у випадку, якщо Кремль відмовиться повертати "віджаті" підприємства? Або ще більше посилить інтеграцію захоплених районів Донбасу.

Момент другий: нагадаємо, що Захід донедавна активно засуджував блокаду Семенченка і компанії, нині ж тамошні політики перебувають, м'яко кажучи, в прострації. Навряд чи варто сподіватися, що Меркель з Олландом стануть прихильниками ідеї скасування блокади в обмін на посилення санкцій проти РФ. Потрібно бути реалістами: в європейських столицях також хочуть почути, коли і в який спосіб Україна планує завершити блокування ОРДЛО. Їм не потрібна ескалація конфлікту ні на сході нашої держави, ні з Росією. Тому вони повторюють мантру "Мінськ треба виконувати". Навіть, якщо Путін плює на нього зі Спаської вежі Кремля.

Момент третій: чи не завелика ціна покарання популістів. Від початку організованої ними блокади у влади було два варіанти – припинити дії блокадників, у тому числі і в силовий спосіб, або гратися в ґандизм. Мабуть, з огляду на небажання плодити "жертв режиму", було обрано другий варіант. Тепер у розмові із Заходом доведеться пояснювати, що держава взялася за блокаду, аби опозиційні сили й далі не розхитували ситуацію в країні. Таке пояснення в Берліні й Парижі можуть сприйняти, але там захочуть отримати гарантію, що у майбутньому махновщина в Україні не повториться. А якщо якийсь радикально налаштований елемент знову всядеться на рейки в зоні АТО, або ще десь, то держава каратиме його, а не всіх громадян.

Тактика: "приземлити" проблему

Врахувавши ці моменти, українська влада зможе сформулювати для себе відповідь на ключове питання: коли і в який спосіб варто припиняти державну блокаду ОРДЛО. Або не припиняти взагалі. Другий варіант має багато мінусів. Основний – небезпека ескалації Росією військового конфлікту. На жаль, вона реальна. Вкрадені підприємства не працюють і не працюватимуть, тому що Москві вони не потрібні. А от місцеве населення, яке втратило роботу і засоби для існування, потрібно чимось зайняти. Наприклад, погнати його воювати. Також не слід забувати, що до чергових виборів Путіна лишився рік. І кремлівські яструби зацікавлені у "переможній війні". Хоча б маленькій. Якщо у Кремлі дійдуть висновку, що Захід аж надто невдоволений Києвом через державну блокаду і тому санкцій не посилюватиме, існують ризики посилення бойових дій.

Але є й інші мінуси. В разі продовження блокади, йтиметься не про юридичну, а про фактичну відмову від окупованих територій. Принаймні, на цьому наголошуватимуть в Москві. Дійсно, Україна не впливає на жодні процеси в ОРДЛО, проте досі існувала формула, за якою після деокупації ми здійснюємо реінтеграцію цих територій. Попри невиконання Росією Мінських угод, така формула сприймалася нашими західними партнерами. Нині ж ми поставили перед Меркель і Олландом надскладне завдання: погодитися з тим, що Мінські статті померли, так і не реалізувавшись, і тому шукати новий формат, або й далі робити вигляд, що все відбувається правильно. Теоретично Захід після відповідної роботи наших дипломатів може навіть погодитися з блокадою. Проте давати гроші для закриття дірок через економічні втрати там не поспішатимуть.

Але чи можливо вийти із ситуації без війни й іміджевих втрат? Наприклад, нічого не заважає через певний час переглянути рішення РНБО. Не відмінити, а відредагувати під ті обставини, які ми матимемо за місяць. Чи два. Приміром, прив'язати завершення блокади виключно до повернення "віджатих" підприємств під українську юрисдикцію. Без ув'язки з Мінськом. Це для наших партнерів буде зрозумілим: заводи бойовики вкрали і тим вчинили злочин мародерства. Тобто, невиконання Росією Мінська – це питання нових форматів тиску на Москву, а відмова від "націоналізації" – конкретний закид, який стосується даної ситуації. Тим більше, у рішенні РНБО йшлося про тимчасові обмеження, а це означає, що ми у будь-який момент можемо їх зняти або переглянути.

З одного боку ми ніби "приземлимо" проблему, а з іншого - м'яч опиниться на полі Путіна. Йому пропонуватиметься простий вибір: відмінити "націоналізацію" і повернути статус-кво (тобто, домовлятися домовлятися ні про що), або відповідати на нову реальність, яку маємо після початку державної блокади окупованих територій. Ця відповідь, як йшлося вище, може бути й негативною для нас. Проте ніхто нині не спрогнозує, якою за масштабами буде відповідь на посилення російської агресії проти України. А те, що вона обов'язково буде, жодних сумніві не виникає.