Добро має бути з фотоапаратом: Що робити з поколінням інфантильних ідіотів

Добродії з фотокамерами – вони всюди і вони моралісти.Прикортить тобі поколупатися в носі, дивно нафарбуватися, чи втиснути свій XXL в леопардові легінси, залишити без нагляду свої страшненькі чи відверті фото, як вони вже клацають своїми гаджетами, щоб зробити тебе популярним.

В понеділок прокинулася зіркою суддя з Млинівського району Рівненської області, 57-річна Алла Бандура.

Хтось виклав в соцмережі її фотопортрет і користувачі увесь день вправлялися в дотепності. Щоправда, наступного дня суддя дала інтерв'ю і багатьом стало за себе соромно. Виявилося, що вона – чесна суддя, статків та нерухомості має небагато і навіть постраждала через свою принциповість – одного разу бандити її ледь не вбили за суворий вирок.

Та навіть якби вона була екстравагантно нафарбованою марною тіткою-чиновницею, яких у нас в країні чимало – ну яка вам справа, що в неї на голові? Вона ж в цю свою зачіску не банку з доларами заховала, як Чаус у землю. Не замовила собі портрет із лавровим вінцем як Пшонка. Ну такий в жінки смак.

Разом із тим, хтось, коли народне обурення перекинулося з судді на того, хто її фото виклав, написав – все одно це було на краще. Тепер, мовляв, ця жіночка прискіпливо огляне себе і змінить свою зачіску та макіяж. Отакі ми всі молодці. Д'Артаньяни.

А згадати гучний скандал минулого року, коли всі цькували молоду дівчину, яка не поступилася місцем в метро матері з дитиною

Потім виявилося, що дівчина – хворіє і не могла стояти. Втрачає свідомість, тому місцем не поступилася.

Також автору допису, з якого все почалося, мало б стати соромно. Бо вона нічого не зробила, щоб покращити на ту мить становище матері з дитиною. Вона просто зганьбила ту, хто не поступився місцем. Ту зганьбила, а сама прославилася.

Чи інша історія з метро, коли дамочка сфотографувала дівчину, що сиділа в метро і не поступилася місцем хлопцю, який стояв із милицями. Потім хлопець написав, що йому пропонували вільне місце, але він відмовився – бо йому зручніше стояти.

Колись було популярне це: "Добро має бути з кулаками". Такий був девіз в одного з поколінь. Таке враження, що в нашого покоління той девіз трансформувався в "Добро має бути з фотіком"

Неправильно припаркована автівка – сфотографуй.

Собака чийсь на клумбу наклав – сфотографуй.

Молодик не поступився місцем в метро – сфотографуй.

Бачиш людину, смішно вдягнену – тягнись за фотоаппаратом!

Мабуть автор фото думає – от зараз побачать всі його світлину і одразу виправляться…

Ні, не думає.

Мабуть не розуміє він, що краще поспілкуватися із героєм свого шпіонського фоторепортажу, ніж фехтувати смартфоном?

Ні, розуміє.

Але це ж щось робити треба. Витрачати душевні сили, вступати в комунікацію. А тут клацнув раз на камеру і все, герой дня. Сиди, рахуй лайки та репости.

Ну, виправдовується черговий "підрахуй", що він це не від бажання самоствердитися на чужому неподобстві, це просто так, по приколу. А зробити популярним водія-оленя чи касирку, яка тобі щось не державною мовою промимрила – то взагалі свята справа.

Знаєте що насправді по приколу? Коли по-хамські припарковані автівки, завдяки активістці Насті Одінцовій увозять на евакуаторі. Коли самотню, дивно вдягнену бабусю, яка сиділа на узбіччі, підвезли до дому. Коли Роман Кисляк, якого виштовхали з кафе через те, що він страждає на ДЦП, не став фотографувати офіціанта, а написав про це. І започаткував акцію "Запроси друга на каву".

Коли патріоти з групи "И так поймут" не висміюють тих, хто не говорить українською мовою, а, знаючі закони і свої права, примушують виробників переводити сайти на державну мову, писати інструкції та етикетки українською.

Оце по приколу, бо ці люди замість фотоапарату дістали язик із дупи і почали діяти.

Неправильно припаркована автівка – дзвони в поліцію.

Молодик не поступився вагітній місцем – поступися сам. Чи ввічливо попроси когось іншого, якщо сам стоїш. Бачиш не зовсім струнку дівчину в невдалому одязі – а ти впевнений, що в неї все добре в житті? Що вона після хвилі популярності не візьме і не повіситься?

Наступного разу, коли з'явиться бажання пошпигувати за кимось з фотоапаратом, задумайтеся будь ласка хоч на мить – який меседж ви дасте публікацією свого творчого доробку. Переінакшимо тут ще один рядок відомого віршу "Нам не дано предугадать, как фото наше отзовется".

Давайте будемо поколінням, яке вершило Революцію Гідності, а не інфантильними злобними ідіотами

Хоча знаєте… ми майже впевнені, що Революцію і ті фото робили різні люди.