Щоденник "Української весни": 16 березня 1917 року

Портал Depo продовжує проект, присвячений подіям Української революції 1917-1921 років, що стала першою масштабною спробою вибороти незалежність.

Одразу зауважимо: у минулому столітті ми встигли змінити календар із застарілого Юліанського на загальноєвропейський Григоріанський. Дати після цього трохи "попливли", тому для позначення тогочасних подій ми використовуємо два стилі - старий і новий. Рівно сто років від дня, про який ми пишемо, виповниться не сьогодні, а на 13 днів пізніше. Ми навмисно робимо цю "помилку", аби календарні дати збігалися. Щоб кожен, хто подивиться на календар, міг заплющити очі і уявити: 100 років тому, в такий же самий день з таким же числом і місяцем на календарі Україна жила іншим, але від того не менш буремним і карколомним життям.

16 березня 1917 року в Києві відбувся "День свята революції" - масова хода представників різних революційних сил. Українські організації утворили окрему власну колону під національними прапорами. Для них це стало "репетицією" власної акції - "Свята свободи", яке запланували на 19 березня.

Під кінець заходу революційний натовп проходив повз міську Думу (нині на цьому місці Майдан Незалежності), перед якою стояв пам'ятник прем'єр-міністру царської Росії Петру Столипіну. У 1911-му Столипіна вбили під час візиту до Києва, і два роки потому в місті був встановлений його монумент.

Всім прихильникам революці він "муляв око". Столипін був не просто символом царського режиму, а й, крім іншого, затятим шовіністом. Наприклад, заявив, що поки він живий, пам'ятника Шевченку в Києві не буде.

І ось учасники маніфестації влаштували "народний суд" над пам'ятником (на заглавному фото). Навколо нього збудували шибеницю. Виступили "обвинувачувачі" та "адвокати", міністру зачитали "смертний вирок". За допомогою лебедок статую підняли над постаментом, після чого під вигуки натовпу скинули на землю.

Інша важлива подія цього дня - один з перших кроків у створенні української армії. Більшість Центральної Ради, що стояла на поміркованих автономістських позиціях, вважала, що у створенні окремого власного війська потреби немає. Більш радикальні, самостійницькі сили навпаки вважали, що це - одна з найперших завдань.

В цей день відбулася нарада військових київського гарнізону, під час якої було засновано Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. Завданнями клубу була українізація військових частин, що перебували на території України, та побудова власної армії. Очолив організацію поручик Микола Міхновський - адвокат, переконаний самостійник, один з засновників ідеології українського націоналізму. Одночасно створили іншу струкуру - Український військовий організаційний комітет, який мав займатись безпосередньо побудовою збройних сил.

Попередній випуск: 15 березня 1917 року.