Коли Тягнибок та Білецький плюнуть один одному в спину

Заява про об'єднання націоналістів наразі не більше, аніж формальність. Хоча і вельми пафосна

Коли Тягнибок та Білецький плюнуть один…

Сьогоднішнє підписання трьома політсилами - ВО "Свобода", "Правий сектор" і "Національний корпус" – спільного маніфесту активно обговорюються в соцмережах. У тому числі й щодо життєздатності такого троїстого союзу. Тим паче, що у самому тексті маніфесті, підписаному Олегом Тягнибоком, Андрієм Білецьким та Андрієм Тарасенком, окрім рішення про об'єднання реальних конкретних цілей та напрямків союзу особливо-то й немає. Це б нагадувало створення об'єднаної опозиції перед парламентськими виборами 2012 року, якби не одне "але": наразі проведення виборів не планується.

З огляду на це, всі ці маніфести видають не дуже ефективними. Тим не менш, у разі проведення правими спільних акцій вони виглядатимуть ефективно. Проте існує проблема: значна електоральна спорідненість, однакові сфери інтересів і пасіонарність можуть призвести до того, що представники "маніфестантів" розсваряться.

У цьому контексті, чи не єдиний плюс для "Свободи" і "Національного Копрусу", які є основними представниками даного союзу, полягає у тому, що вони все ж таки мають різні вотчини. Для Тягнибока – це Західна Україна, де він у свої ніші – цар і бог. У Білецького – це більше центр і схід. Особливо – Харків, де "білий вождь" починав свою діяльність. Утім, в деяких місцях, особливо в Києві, дуже ймовірним видається конфлікт між цими двома націоналістичними проектами.

Чи зможуть домовитися між собою політичні гравці? Сам факт наявності спільного документу свідчить про значне покращення відносин між ними. До того ж не варто забувати, що коли треба, "свободівці" цілком вміють домовлятися. Можна згадати, як на парламентських виборах 2012 року вони домовилися з "Батьківщиною" про мажоритарні округи. Пізніше, у 2015 році на мерських виборах в Києві Тягнибок свідомо виставив на перегони непрохідного Олександра Мирного, маючи в столиці одразу двох сильних претендентів – Юрія Левченка та Андрія Іллєнка. В результаті, кандидат від "Свободи" зайняв лише шосте місце. Подейкували, що тоді не обійшлося без домовленостей лідера "Свободи" з керівництвом Києва.

Чи здатні націоналісти у разі проведення виборів поділити між собою всю Україну? Цілком. Але головне їх завдання полягає у простому моменті: навчитися домовлятися. Поки ж, попри пафосність самих об'єднавчих зборів з підписання маніфесту, за великим рахунком, мова йде лише про наміри. Про реальну наповненість домовленностей можна буде говорити згодом. До виборів ще довго, а, знаючи історію наших правих партій, і новий їхній союз ризикує зруйнуватися під тиском обставин. Приміром, одна із проблем - чи брати до себе оунівців й інших представників дрібних націоналістичних партій. І якщо брати, то на яких умовах. А відмовити, - можна наразитися на різку критику з їх боку. Інша проблема - хто спонсоруватиме діяльність союзу Олега й двох Андріїв. Тобто, до реального втілення спільного правого проекту ще довго. Та й не факт, що він таки втілиться...

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme