Навіщо Путін хоче "підірвати" Лівію

Новина про те, що Росія розміщає сили на кордоні з Лівією, цілковитою несподіванкою не була. Чутки про те, що в самій Лівії присутні російські військові спеціалісти, ходили вже декілька тижнів.

Втім, дотепер йшлося головно про контрактників із приватних військових компаній, які, теоретично, займалися головно розмінуванням, охороною кораблів та іншими благовидними заняттями.

Зараз же, за даними американських джерел, йдеться як мінімум про один загін, що складається з двох-трьох десятків (за твердженням єгипетських джерел – 22 особи) бійців військ спеціального призначення, а також декількох дронів з обслуговуючим персоналом, розміщеним на авіабазі Сіді Баррані, менш ніж за сотню кілометрів від лівійського кордону.

При тому джерела західних ЗМІ в єгипетській армії не виключають, що цей загін є не єдиним. Склад загону однозначно вказує на те, що його мета – розвідка. За результатами якої може бути прийняте рішення про масштабніше російське вторгнення до цього регіону.

Грунт для такого вторгнення активно готується. Наприклад, сьогодні спікер одного з двох лівійських "парламентів" (ні, це не двопалатний орган – в Лівії два окремих гостроконкурентих парламенти) Салех Іса попросив допомоги Росії в ремонті військової техніки та навчанні лівійських солдатів.

Серед причин теперішнього розміщення російських військ в безпосередній близькості від Лівії називають той факт, що Москва підтримує генерала Халіфа Хафтара, сили якого нещодавно сильно постраждали під час боїв з так званими "Оборонними бригадами Бенгазі" – які, насправді, є ісламістською групою, за ідеологією близькою до Аль-Каїди. І в Кремлі хочуть "підперти" Хафтара, який зараз є в Лівії фактично третьою стороною, яка воює як з ісламістами, так і з законно обраним урядом держави. Який Хафтар не визнає цілком законним.

Загалом, біографія цього громадського і військового діяча просто прецікава – він був серед соратників Каддафі, потім потрапив у полон в Чаді, звідки його витягли американці, гостинністю яких він довший час користувався, записавшись вже в опозиціонери до лівійського режиму. Потім, повернувшись на батьківщину після падіння Каддафі, Хафтар спочатку підпорядковувався новому уряду – але згодом їх дороги розійшлися.

Звичайно, Хафтар не є повноцінним "лівійським Асадом" – але має істотні, за лівійськими мірками, збройні сили, і готовий "дружити" зі всіма, хто забезпечить йому фінансову підтримку. Голосна "антитерористична" риторика, якою генерал маскує своє бажання взяти під контроль всю країну, максимально добре підходить і для Кремля.

Чи збирається Росія садити Хафтара на престол? Скоріше за все, ні. Це вимагатиме великої кількості військ та грошей. При тому без жодних гарантій успіху.

Цілком ймовірно, що посилюючи свою присутність в Лівії, Путін хоче просто налякати Захід можливим початком повномасштабного хаосу, до якого Москва довела ситуацію в Сирії. Але в разі наявної можливості – Москва цей хаос охоче організує. Оскільки, будь-яка кривава колотнеча в Лівії матиме один значимий для Кремля наслідок. Зростання цін на нафту і, частково, газ.

Як не крути, Лівія має найбільші на африканському континенті і 5-ті – серед країн-членів ОПЕК запаси нафти. Забезпечуючи зараз близько 2% світового видобутку, і, за умови громадянського миру і бажання, маючи змогу підвищити цей показник до 3.5-4%. При тому нафтовидобуток становить 95% у структурі лівійського експорту.

Простіше кажучи, складається враження, що одна "бензоколонка планети", користуючись хаосом на іншій "бензоколонці", зараз потроху підбирається туди із сірниками в руках. Було б дуже доречно, якби "світовий поліцейський" із Вашингтону відволікся від тривалих і гострих внутрішніх суперечок, і якось на це відреагував. Бажано – не шляхом висловлення стурбованості.