В Чехії показали фільм про кримських татар, які залишилися жити в окупації

Стрічка "Коли цей вітер стихне" (When Will This Wind Stop) польського режисера Аніели Астрід Габріель показує, як змінилося життя кримськотатарських сімей після того, як Кремль забрав собі український півострів, повідомляє Depo.ua з посиланням на "КримРеалії".

Фільм - про повних гіркого мовчання буднях тих, хто залишився.

Вони поневірялися майже півстоліття. Кримські татари і сьогодні з болем згадують 1944 й, коли за наказом Сталіна їх депортували з Криму у віддалені регіони Азії. Ті, хто вижив, отримали можливість повернутися в кінці 80-х років, але радість возз'єднання з історичною батьківщиною тривала недовго. Після того, як Росія ввела свої війська на територію півострова в 2014-му році, цей народ зазнає цькувань через будь-яке проявлення проукраїнських настроїв. І хоч про депортацію зараз мова не йде, кримські татари знову відчувають себе небажаними на своїй землі.

Документальний фільм "Коли цей вітер стихне" польського режисера Аніели Астрід Габріель показує, що відбувається поза театром політичних баталій: ми бачимо, як розлучаються ті, хто люблять один одного, а потім настає тиша і самотність.

Деякі сцени фільму глибоко емоційні: ніжне прощання батька з дочкою, яка разом з матір'ю переїжджає на материкову Україну, одкровення літньої жінки, яка зі сльозами на очах ділиться важкими спогадами про жорстоке виселення кримських татар з їніхх будинків за часів війни, здавлений плач чоловіків - відчай , яке стримують, щирість і інтимність, які не покажуть в новинах.

Глядач не дізнається прізвищ головних героїв. Як зазначено на початку фільму, кожен, хто в ньому знявся, ризикує життям, поділившись своєю історією.

"Я не можу протистояти. Єдине, що я можу, - залишатися тут до кінця ", - говорить один з них.

Режисер Аніела Астрід Габріель зазначає, що для її команди зйомки були непростим завданням.

"Ми здійснили чотири поїздки під прикриттям і залишалися там протягом тижня. Протягом останніх двох років я тільки і думала про цей проект і про наш зв'язок з цими людьми. Це було дуже небезпечно для нас теж. Тому, мені здається, ми завоювали повагу і довіру героїв. Ми дуже хотіли бути з ними. Тому взяли на себе цей ризик", - розповіла в бесіді з Радiо Свобода Габріель.

Стрічка "Коли цей вітер стихне" не стільки про саму окупацію, скільки про вплив, який вона вчинила на родинні зв'язки, про те, як відстань змінює відносини між близькими. Вона про людей, для кого неозорість степів і моря - не просто ландшафт, а складова їх ідентичності, про принциповість і терпінні, а також про ціну, яку доводиться за них платити.