Геть маршрутки, даєш телепорт: Про що просять запоріжці в електронних петиціях

Вже два місяці в Запоріжжі діє система електронних петицій. Сервіс був створений на вимогу закону "Про звернення громадян". Для запоріжців це явище не стало новим – наприклад, восени минулого року небайдужі містяни закликали підтримати звернення щодо порятунку міста від екологічної катастрофи, адресоване президенту. Потрібну кількість підписів тоді так і не зібрали. Тепер жителі міста мають змогу апелювати вже до місцевої влади з наболілих питань.

В теорії електронні петиції, ідею яких Україна перейняла на Заході, є дієвим інструментом взаємодії суспільства з владою. Проте чи дадуть вони якісь конкретні результати в українських умовах?

Для того, аби подати петицію, особливих зусиль не треба – достатньо заповнити поля з персональними даними і додати текст звернення. Підписатися ще легше – ввів прізвище, ім'я та по батькові, електронну адресу, і все. Перед появою на сайті петиція має пройти премодерацію. Відповідальні особи в Департаменті внутрішньої політики перевірять, чи відповідає вона всім вимогам – зокрема порушене питання має входити у компетенцію міської влади.

Якщо звернення було оприлюднене на сайті, протягом 60 днів воно має зібрати 750 підписів. Після цього вимоги мають розглянути в профільних депутатських комісіях та винести питання про їхню підтримку на сесію міськради.

Станом на початок березня запоріжці подали понад 400 петицій. З них пройшли модерацію десь три чверті. Решту не пропустили. До речі, щодо об'єктивності модерації в деяких журналістів та активістів виникають сумніви. Наприклад, петицію від журналістки Тетяни Гонченко щодо проведення регулярних прес-конференцій мером міста Володимиром Буряком забракували – мовляв, це перевищення повноважень міської влади. Водночас такі явно "стьобні" вимоги, як побудова телепорту, пройшли.

Ще одне слабке місце системи – можливість "накрутки" голосів. Будь-яка людина може підписуватися необмежену кількість разів під вигаданими іменами. Наприклад, під зверненням щодо збереження демонтованого пам'ятника Леніну знайшли чимало явно фейкових підписів з іменами на кшталт "Віктор Цой" та "Віталій Кличко". Цю тему навіть озвучили на сесії міськради. Директор комунального підприємства "Центр інформаційних технологій", що опікується сайтом, Юрій Орєшкін, пообіцяв, що такі підписи перевірятимуть і при наявності однакових IP-адрес, видалятимуть. До речі, під згаданим зверненням частину підписів вже анулювали.

"Якщо хтось думає, що цим можна зловживати або хуліганити, то не варто забувати, що в цифровому світі лишитися непоміченим дуже складно", - додав посадовець у спілкуванні з кореспондентом Depo.Запоріжжя.

Наприкінці лютого Орєшкін оприлюднив у "Фейсбуці" статистику щодо тематики поданих петицій.

Як бачимо, найбільше містян турбують питання міського транспорту – цієї теми стосується половина петицій. Люди просять прокласти нові маршрути автобусів, тролейбусів та трамваїв між районами, прибрати "спринтери" з проспекту або з міста взагалі, створити нові зупинки. Трапляються ідеї щодо нових видів транспорту – від метро та метротраму до підвішених вагонів Skyway та амфібусів. Цікаво, що приблизно половину всіх "транспортних" петицій склала одна й та сама людина – Віталій Бесчасний.

Багато петицій стосуються інфраструктури та благоустрою, парків, доріг, ЖКГ. Особливо містянам заважають скупчення кіосків та зовнішня реклама.

Автори петицій просять владу збудувати в місті нові об'єкти. Серед них – крематорій, льодова арена та ковзанка, парк для екстремалів, підземні торгові центри, хмарочоси та спорткомплекс для занять карате. Знайшлися й незадоволені існуючими футбольним стадіоном та аеропортом – вимагають збудувати нові. Наприклад, "Славутич-Арена" не подобається автору петиції, бо "не відповідає європейським вимогам, незатишна та холодна". Одразу кілька звернень присвячені добудові нових мостів через Дніпро. Оскільки в цій справі міська влада навряд чи допоможе, такі петиції можна вважати "криком душі".

Окремо можна виділити ідеї щодо облаштування площі Запорізької, де раніше стояв Ленін – на цю тему написано півтора десятка звернень. Замість демонтованого Ілліча запоріжці хочуть бачити "чортове колесо" (найпопулярніший варіант), оглядову вежу, пам'ятники Шевченку, Бандері, козакам та простим містянам. Інші вимагають не ставити на площі нічого, а просто відремонтувати її.

Турбує жителів Запоріжжя і тема бездомних тварин – хтось вимагає визнати котів частиною екосистеми міста, а хтось скаржиться на напади собак.

Також люди стурбовані завершенням процесу декомунізації – зокрема, перейменуванням Комунарського району та острова Леніна. Останню вимогу міськрада вже задовольнила і без петиції – на останній сесії. Нові запорізькі мости просять назвати на честь покійного мера Олександра Поляка. А от вулиці, яка віднедавна носить ім'я ректора Запорізького національного університету В'ячеслава Толока, хочуть підшукати нову назву – за словами автора петиції, за часів Толока у виші процвітала корупція. Неоднозначний пам'ятник Джону Леннону збирає голоси як за, так і проти встановлення. Тема пам'ятників не вичерпується – у місті також хочуть бачити монументи на честь Нестора Махна, автора мультфільмів про козаків, уродженця міста Володимира Дахна, генерала армії УНР Віктора Куща та навіть гурту O.Torvald, що представлятиме Україну на "Євробаченні".

Жартівливих петицій одиниці, але вони привертають чи не найбільшу увагу – про них, зокрема, написали всеукраїнські ЗМІ. Вулицю Кам'яногірську автори звернення вимагали перейменувати на Каннібалкорпську на честь рок-гурту, назва якого перекладається як "Труп канібала". Кращим вирішенням транспортної проблеми у іншій петиції названо будівництво телепортів між районами.

Петицій, написаних українською та російською мовами, приблизно однакова кількість. Більшість з них далекі від стандартів канцелярського стилю – з емоційними обертами, знаками оклику, риторичними запитаннями та фразеологізмами. Один з авторів, наприклад, цитує пісню радянської зірки Кола Бельди, доводячи перевагу метротраму над іншими видами транспорту – "літаком добре, а олені краще". "Не можна зберігати яйця в одному кошику!" - так називається петиція з вимогою не об'єднувати тролейбусні парки. "Гроші не пахнуть!", - це вже про громадські туалети. Деякі автори не тільки пропонують свої власні ідеї, а й полемізують з іншими, створюючи для цього окремі петиції.

"Таке враження, що деякі запоріжани сприймають цей портал як віртуального психолога, або як трибуну для вивільнення власних демонів", - пише блогер Аріна Мосягіна.

Перша петиція, яка набрала необхідну кількість голосів, стосувалась відмови від тісних маршруток та заміни їх на комфортні місткі автобуси. Тема, напевно, виявилася настільки болючою, що підписи продовжували надходити і після подолання відмітки у 750 голосів – наразі їх вже більше тисячі. Проте автор, напевно, не знав, що у грудні минулого року міськвиконком вже вирішив зробити те, про що він просить - позбутися "спринтерів", не допускаючи їх на конкурси щодо перевезень. Мерія обіцяє, що маршрутки зникнуть з вулиць міста за 3-4 роки. Петицію (єдину зі всіх) встигли винести на січневу сесію міськради, депутати її підтримали.

На лютневій сесії депутати розглянули та підтримали вже 6 петицій: про будівництво сміттєпереробного заводу, розвиток велоінфраструктури, будівництво громадських туалетів, впровадження соціального таксі, очищення малих річок та посилення контролю за забрудненням навколишнього середовища. А от петицію щодо зниження тарифів на послуги КП "Наше місто" відклали на наступний раз.

"Петиції - це реальне віддзеркалення проблем, які турбують громаду. Це інструмент "прямої демократії". Але з технічної точки зору цей інстриумент поки недосконалий", - каже прес-секретар міського голови Запоріжжя Володимира Буряка Ольга Мішок.

При цьому рішення міськради про підтримку цих петицій можна назвати швидше політичними. Депутати принципово погодились із потребою вирішення цих проблем. Однак про якісь конкретні кроки, терміни виконання та витрати поки не йдеться. У випадку невиконання рішення відповідальності ніхто не понесе. Таким чином, поки що максимальний ефект від петицій знаходиться у практичній площині – приверненні уваги до проблеми.