Куди подітися харківським переселенцям

Замість табору для дітей – прихисток для тих, хто тікав від війни. Цей невеликий дитячий заклад у Харкові став справжньою домівкою для біженців.

Історія "табору для переселенців" почалася у травні 2014 року. Власники збиралися відремонтувати старі приміщення і зробити дитячий табір, але війна на Донбасі змінила плани підприємців. На прохання знайомих Оксана та Володимир поселили в "Ромашці" вагітну матір з трьома дітьми, яка втекла від обстрілів. Потім волонтери почали привозити сюди й інших переселенців. Табір не мав умов для постійного проживання людей, але потреба у розміщенні тимчасово переміщених осіб була настільки гострою, що власники вирішили створити у "Ромашці" містечко для вимушених переселенців.

Спочатку ремонтували приміщення своїми силами, допомагали волонтери, потім підключилися й міжнародні організації.

Переселенка Наталя - одна зі старожилів "Ромашки". Жінка тут почувається справжньою господинею, адже вона не лише мешканка, а й адміністратор табору. Історія Наталі та її родини починалася, як і в багатьох інших: у рідному Донецьку до війни вона мешкала поблизу аеропорту. До Харкова вона збиралася приїхати на кілька днів, та залишилася на три роки.

"Ми спочатку їхали до Харкова, щоб забрати гроші в чоловіка, він там мав роботу, а в нас не працювали банки. Їхали потягом з Донецька близько 16 годин. Збиралися повертатись назад, бо в мене там залишалися батьки і старша донька, але поїхати вже не змогли. В Донецьк ми повернулись, щоб похоронити бабусю. На наступну ніч в наш будинок влучив снаряд. Ми перелякані вибігли в коридор, я накрила своїх дітей. Дідусь викрикнув: коли ми звідси їдемо? Зранку ми поїхали звідси назавжди", - згадує Наталя.

Жінка, як і інші мешканці "Ромашки", шукає нове помешкання. Власники вирішили закрити табір наприкінці січня через високі тарифи на комунальні послуги. Утримання "Ромашки" у зимовий період обходиться приблизно у 80 тис. грн на місяць. Зараз власники табору оплачують рахунки з власного бюджету, бо останій раз фінансову допомогу від міжнародних організацій отримували у травні 2016 року.

"Дуже великі рахунки за світло, ми тут усі на обігрівачах та мультиварках. Представте, скільки це. Та й дрова зараз дуже дорогі: 8,5 тисячі гривень вартує машина дров. Але цього на тиждень вистачає", - зітхає переселенка.

Більшість з мешканців табору вже знайшли нові помешкання, в "Ромашці" залишилось вісім родин. Серед них багатодітні сім'ї та маломобільні люди. Знайти нове житло вони мають до літа.

Шукати помешкання непросто: деякі орендодавці категорично відмовляються здавати квартири мешканцям Донбасу, але ті на долю не нарікають. До рішення про закриття "Ромашки" поставилися із розумінням.

Тетяна - мати трьох маленьких дітей. З чоловіком вони займають дві маленькі кімнатки. Діти сплять утрьох на двоповерховому ліжку. Зізнаються, що після втечі з обстріляного Луганська були щасливі, коли отримали змогу тут жити.

За три роки своєї роботи табір став справжньою домівкою для тих, хто приїхав до Харкова в пошуках кращої долі. Мешканці "Ромашки" жартома називали табір маленьким селом. Приховати щось від когось було складно, новини розлітались швидко. Свята зустрічали усі разом, навіть весілля встигли відсвяткувати. Але необхідність розселення люди підтримують, кажуть, це стане для них додатковим стимулом, адже вертатися на окуповані території переселенці не збираються. В їх планах - почати нове життя та виховувати дітей у рідній державі. Ось тільки невирішеною поки залишається ще одна "хвостата" проблема - куди подіти декілька десятків чотирилапих друзів, яких прихистили родини переселенців. В нове орендоване житло з котами не завжди пускають, тому домівку шукають й братам меншим.

Про позитивні наслідки від розселення табору говорять і чиновники, адже переїзд в окреме помешкання допоможе переселенцям краще адаптуватися на Харківщині.

За відомостями директора Департаменту соціального захисту ХОДА Юрія Шпараги, наразі на території області проживає 195 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Більшість із них вже знайшли постійні помешкання. Окрім "Ромашки", компактним місцем проживання переселенців залишилося модульне містечко, та, на думку чиновників, постійне проживання в помешканнях, призначених для тимчасового перебування, заважає соціальній адаптації вимушених переселенців.

"Вони повинні були адаптуватися в цих умовах, знайти собі роботу, знайти житло і влитися в соціум Харківської області. Але так не сталося, це погано, що громадяни не можуть знайти собі житло і проживають компактно", - сказав він.

Шпарага також зазначив, що для внутрішньо переміщених осіб існує програма часткового компенсування витрат на оренду житла, в тому числі на сплату комунальних послуг. Оформити допомогу можна у будь-якій райадміністрації.