Чому Трамп не злякається істерики МЗС Путіна

Сьогоднішній круглий стіл з питань російсько-американських стосунків у російській Держдумі від самого початку обіцяв бути заходом, м'яко кажучи, специфічним. Проте заступник очільника російського МЗС Сергій Рябков перетворив подію на таку "п'ятихвилинку ненависті", що в сторонніх спостерігачів могла б закрастися підозра, що високопоставлений дипломат готується підсидіти не свого шефа Лаврова, а Дмитра Кисельова.

Світ почув і про те, що "на хвилі наклепницьких звинувачень Росії у втручанні в передвиборчий процес, адміністрація Обами до межі розпалила русофобську істерію в американському суспільстві", і про те, що США почали "підтягувати потенціал Пентагону і НАТО до російських кордонів" – і багато чого ще.

Особливе роздратування Рябкова викликала "організація чогось на кшталт економічної блокади Росії" в американському Конгресі. Мова йде всього лише про законодавчу антиросійських санкцій, у вигляді проекту "Закону про перегляд санкцій щодо Росії", покликаного заблокувати будь-яку спробу адміністрації президента США Дональда Трампа скасувати обмеження стосовно Росії.

Не зважаючи на те, що санкції "в чомусь навіть корисні для Росії", спроба закріпити цю позитивну, на думку самого Рябкова, норму знову викликає потік багатих на епітети зворотів про "розтоптування паростків позитиву" та інші злочинні діяння.

При тому, помітимо, увесь цей текст видавав не агітатор з Russia Today, а високопоставлений дипломат перед депутатами законодавчого органу.

Якщо ж абстрагуватись від пропагандистського шуму (хоча, у випадку з промовою Рябкова, це вельми непросто), то сенс сьогоднішньої заяви російського МЗС зводиться до того, що без негайного примирення між США і Росією світ от-от порине в хаос. А примирення можливе тільки за умов визнання Білим домом широкого спектру російських претензій. В обмін на що Росія згодна почати переговори стосовно співпраці в Сирії (питання усунення Асада навіть не обговорюється), поговорити про ракети середньої і малої дальності, і, можливо навіть, поговорити про вхід США у "нормандський формат" (проти чого, якщо вірити Рябкову, протестують в першу чергу Франція з Німеччиною).

І десь при кінці своєї довгої промови, почавши заплутуватись у мовних конструкціях і видавати малозрозумілі фрази на кшталт "Альтернативи для зміни в кращу сторону атмосфери стосунків - і тим більше їх якості - немає і бути не може", Рябков відверто говорить, що саме так турбує Кремль в стосунках з Вашингтоном в останні тижні.

Відсутність "готовності до діалогу". Небажання Трампа зустрічатись із Путіним. "Розуміння щодо дати і місця проведення такої зустрічі поки немає, але практична підготовка до її проведення запущена", - рапортує Рябков. І сьогоднішня дипломатична істерика, скоріше за все – це стимул для Білого дому поспішити з визначенням "місця і часу".

Штука лише в тому, що подібна агресивна істерика навряд чи подіє на Дональда Трампа. Який, будемо відвертими, на відміну від свого попередника і сам не новачок у подібному жанрі.

Трампу цікаво, що росіяни можуть покласти на стіл переговорів. В ході яких – давайте дивитись правді в очі – Трамп може пожертвувати хоч антиросійськими санкціями, хоч Україною, хоч Польщею та Прибалтикою (це якщо Конгрес дозволить, звичайно).

Але навзамін він повинен отримати якийсь вагомий приз, а не обіцянки туманної "співпраці й рівноправного діалогу". На такі речі "ловився" хіба ранній Обама – багато років тому назад. До війни в Грузії. До анексії Криму. До війни на Донбасі та в Сирії.

А покласти на стіл перед Трампом щось направду серйозне Володимир Путін не здатен. Бо залишився в нього, головним чином, тільки ядерний кийок. Без якого Росія стане "Верхньою Вольтою без ракет". Окрім того, будь-які поступки американцям, без яких неможливий зворотний рух з боку ділка-Трампа, стануть зрадою того культу "вождя-переможця", який стільки років зрощував Путін. Народ цього не зрозуміє – і це півбіди. Кисельов будь-які поступки зможе обернути на "перемогу". Цього не зрозуміє сама сутність, душа Володимира Путіна. Якщо вона у нього, звичайно, є.