Чим сепаратисти допомогли діяльності ОБСЄ на Донбасі

П'ятничний інцидент з нападом сепаратистів на місію ОБСЄ та "конфіскацією" безпілотника не пройшов непоміченим. Цілком сподівано, ці події не сподобались голові спецмісії ОБСЄ на Донбасі послу Апакану. Напад засудив Держдеп США – зазначивши при тому, що злочин було вчинено "комбінованими російсько-сепаратистськими силами". Засудження нападу супроводжувалось закликом припинити атаки "на цивільну інфраструктуру, в тому числі на Донецьку фільтрувальну станцію". З аналогічною заявою виступило і американське посольство в Україні.

Євопейська бюрократія, вочевидь, "прокинеться" тільки сьогодні після обіду. Але сумніватись у тому, що в Брюсселі та в Берліні теж не висловлять захоплення від озброєного "наїзду" на місію ОБСЄ в стилі вуличних "гопників", теж не доводиться.

Мотивація сепаратистів у цій історії штука темна. Нічого надто вже кримінального злощасний безпілотник (скоріше за все, простенький апарат ближнього радіусу дії, оскільки запускали його за лічені кілометри від цілі) не показав би. Тим паче, що довкола суті подій на ДФС чутки ходять, скажемо м'яко, суперечливі. І за будь-якою адекватною логікою сепаратистами було б бажаним показати ситуацію у вигідному для себе світлі, продемонструвавши спостерігачам уявних (а може, і не зовсім уявних) "диких українських добровольців", котрі ведуть бій біля ДФС.

Для чого ж тоді було замість шоу про "злих укропів" влаштовувати спостерігачам – і самій ОБСЄ – сеанс публічної демонстрації того, хто насправді є агресором на Донбасі, і кому в реальності начхати на Мінські – зрештою, як і будь-які інші – угоди та домовленості?

Цілком ймовірно, що цей напад не був частиною якоїсь хитрої і наперед спланованої операції. Скоріше за все, сепаратисти просто побачили перед собою беззахисний білий джип, і неозброєних людей, які мали нахабство щось контролювати на "їхній" території. Де вони – "герої" в російських одностроях і з радянськими "калашами" в руках – мали над цими людьми повну владу. Яку й не пропустили нагоди продемонструвати. А "батьки-командири", скоріше за все, або просто проігнорували "самодіяльність" підлеглих, або навіть схвалили її – вирішивши, що "пресовані" співробітники ОБСЄ просто не стануть більше їздити по "незручних" для сепаратистів місцях. Де можна нарватись на подібні неприємності.

При тому ні ті, ні другі не зрозуміли того, що за плечима цих "ботаніків в біло-синіх халатах" так чи інакше стоїть півсотні країн, чия економіка, населення та політичний вплив у багато разів перевищує не те що масштаби жалюгідних сепаратистських анклавів, але й цілої Росії. Цього ні з Ясинуватої, ні навіть з Донецька не видно.

І факт відібраного в ОБСЄ-шників дрона значить для світової громадськості набагато, набагато більше ніж те, що цей дрон міг би показати. Зокрема, цей факт показує донецьку реальність крізь тонку, але міцну павутину брехні, збудованої російською пропагандою скрізь де можливо - в пресі, на міжнародних переговорах, на засіданнях Радбезу ООН. Цей факт дуже різко виходить за межі традиційного дипломатичного "сторони звинувачують одна одну". Він формує ставлення до Росії з боку нової американської адміністрації. І робить співпрацю з Кремлем надто великим ризиком навіть для пропутінських сил в Європі. Цей напад, врешті-решт, повертає смисл діяльності ОБСЄ в регіоні – бо спостерігачі, врешті-решт, можуть не тільки "засвоювати кошти", але й привідкрити відповідь на питання стосовно того, чому не стихає конфлікт.

Звичайно, нарощування пресингу на спостерігачів ОБСЄ в певний момент може призвести до згортання місії – ніхто не стане ризикувати життям адекватних людей задля озброєних розваг донецьких та ростовських відморозків. Але не виключеним є варіант, за якого на зміну біло-синім джипам і напівіграшковим дронам, які доводиться запускати за лічені кілометри від лінії вогню, можуть прийти зовсім не іграшкові ударні БПЛА. Які зможуть летіти до місця подій з безпечних та віддалених аеродромів, і нести на борту не тільки фотокамери.