Україну на Євробаченні-2017 представлятиме O. Torvald. Про що вони співають і хто вони такі

Завтра, 7 травня, в Києві відкривається Євробачення-2017. Україну на цьому конкурсі представлятиме гурт O. Torvald з піснею "Time"

Валентина Емінова
Головний редактор
Україну на Євробаченні-2017 представляти…

Фронтмен гурту O. Torvald Євген Галич розповів Depo.ua про плани щодо "Євробачення", як сучасні технології вбивають рок-н-рол та про внутрішній конфлікт між творчістю і бізнесом

Інтервью відбувалося незадовго до фіналу Нацвідбору. На питання, в кого, на його думку є шанси на Євробаченні, Галич одразу відповів: "у нас".

"Ви впевнені в перемозі? На сто відсотків?" - перепитали ми.

"Так. Хоча насправді неважливо, хто переможе. Важливо, як ти себе покажеш. Одна справа - виступати перед глядачами, які купили квитки на твій концерт , вони і так на тебе прийшли. Інша, коли граєш на таких заходах як "Євробачення" - ти мусиш доводити людям, що чогось вартий. Це як гастролі в інших країнах", - відповів Женя.

Гурт народився в Полтаві, в 2005 році, через рік хлопці перебралися до Києва. За 11 років записали п'ять номерних альбомів, зіграли сотні концертів, виступали на фестивалях і в пабах (на початку творчого шляху).

Восени 2016 року O.Torvald презентували свій п'ятий альбом "#Нашілюдивсюди і провели наймасштабніший в історії гурту концертний тур, який охопив 20 міст України.

25 лютого 2017 року на фіналі нацвідбору "Євробачення - 2017" хлопці виступили із піснею Time. Вона, як розповів нам лідер гурту і автор пісні Євген Галич, про те, що "кожного разу, коли проходить певний етап твого життя, людині притаманне пригадувати, як добре було раніше, і думати, що зараз вже не так. Ми згадуємо минуле, цінуємо моменти, які вже прожили. А пісня про те, що треба цінувати тут і зараз".

- Ви співали англійською мовою. Чому саме так?

- Я взагалі впевнений, що в музиці немає мови. Ніхто не може звинуватити художника в тому, що він пише саме такими фарбами, в саме такій палітрі - це його особиста справа. Або ви сприймаєте його живопис, або ні. Так саме із музикою, вона вам або подобається, або ні.

- Ви проти мовних квот у музиці, так?

- Чого це?! Я за мовні квоти, я проти незграбної реалізації мовних квот. Програмні директори і люди, які відповідають за квотування, недостатньо компетентні в тому, що відбувається в українській музиці. Ми, наприклад, зараз займаємося тим, що замінюємо свої пісні на радіо. В нас у вересні новий альбом вийшов, йому ще року нема, а по радіо зараз я чую ремікс на пісню 2008 року, взагалі не зрозуміло в якій обробці. Як воно туди пролізло?

І от ми їздимо по радіостанціям і просимо викинути до дідька все, що в них є з O. Torvald, а ми їм дамо нашої нової музики. Те ж саме відбувається з багатьма українськими артистами. Сплили пісні, які, скажімо, не дуже хотілося б вже чути, і разом із тим, поховані такі гурти як Onuka і The Hardkiss через те, що вони співають англійською.

Тому для мене в квотуванні важливе, щоб програмні директори радіоканалів просто були компетентні в тому, що наразі відбувається в українській музиці.

Правила бою Євгена Галича

- 26го відбулася прем'єра фільму "Правило бою", в якому ви зіграли головну роль. Як почуваєтеся в ролі кінозірки?

- Я соромлюся страшенно! Мене й раніше впізнавали, як фронтмена гурту, тепер ще як актора:

- "О, а ви цей, з Оторвальда"?

- "О, а ви цей, з кіно?

- Ну… так…

Мені це дуже ніяково, я не знаю, що робити, що відповідати. Набагато приємніше бачити повну концертну залу.

- Це ж круто, з точки зору глядача, побачити зірку на сцені, а потім на вулиці, перед собою

- Так було і в мене, коли я коли тільки-но переїхав до Києва, і ще до того в Полтаві зустрічав зірок, наприклад Андрія Кузьму, Валерія Харчишина. Так цікаво було побачити їх

- Ви не підходили за автографом?

Ні, я ж занадто гордий був

- Це ж саме Скрябін був тим відомим співаком, який ще до того, як народився O.Torvald почув вас на провінційному концерті, схвалив, порадив далі виступати

- Так. Ми із ним і були дуже близькі і дружимо досі

- Із Скрябіним…

- А дружба не має обмежуватися якимось подіями, згодні? Ви ж пам'ятаєте близьких, яких вже нема поруч із вами. Так і я з Андрієм досі дружу. Нашій дружбі не заважає те, що він зараз перебуває у більш високих світах. Ми спілкуємося іноді

- Як вам це почуття, що зараз змагатиметеся із його "дитям", гуртом "Пающие трусы"?

- Я дуже негативно відношуся до того, як гурт "Пающие трусы" використовує ім'я Андрія. Їх підписано у відборі не просто як "Пающие трусы", а як "гурт Кузьми Скрябіна." Це чистої води спекуляція. Андрій би так ніколи не вчинив. Сподіваюся, що це ідея не самих дівчат, до яких я дуже добре ставлюся.

- Повертаючись до фільму, як воно, 33-річному грати 19-річного?

- Я займався довго в спортзалі, сидів на дієті, скинув сім кіло, поголив голову і постарався зіграти 19-річного. Вдалося чи ні - це вже глядачу вирішувати

- Добре, зовнішність, а внутрішнє самовідчуття?

- А мені і так 18 все життя. Я не ховаю в собі дитину, не хочу занурюватися в рутину. В дитинстві що треба було робити: прокинутися, гратися в іграшки, потім якщо мама попросить, прибрати ці іграшки, лягти спати, потім прокинутися, знову гратися, увечері подивитися казку, лягти спати і зранку все з початку. Я так і живу. Просто іграшки змінюються.

В мене дванадцять гітар. Дружина вже каже – заспокойся, будь ласка, ну скільки можна. А я кожен раз, коли бачу нову яскраву гітару, чи щось, що мені дуже сильно подобається, намагаюся не відмовляти собі. Я постійно граюся в іграшки із своєю донькою (трирічною Євою, - ред). І музика для мене це також свого роду гра, я отримую задоволення від того, чим хотів займатися усе своє життя.

- А за фахом ви – військовий. Тобто, коли ви вступали у виш, ви ще не знали, що будете музикантом?

- Я закінчив Полтавський військовий інститут зв'язку із спеціальністю " інженер телекомунікаційних систем і мереж". Я лейтенант запасу. І я з чотирьох років знав, що буду музикантом. Просто в мене батько військовий, і дід військовий, і в Полтаві не так багато вишів із військовою кафедрою, щоб там вчитися, не втрачаючи рік на строкову службу. А я ніколи не хотів косити від армії, тому що вважаю, що армія - це певна дисципліна. Якщо не строкова, то військова кафедра з хлопчика робить чоловіка. Це був важливий етап мого життя, в рамках якого я подорослішав, навчився дисципліні.

Але, разом із тим, гітара завжди була в мене під ліжком.

- Батько-військовий не був проти, що ви музикант?

- В нашій родині завжди був закон: якщо ти можеш аргументувати свою думку, то роби як вважаєш за потрібне

- Батько вже визнав вас музикантом?

- Він досі цього не сказав (сміється). Я знаю, що батько пишається мною, він прийшов з прем'єри фільму такий гордий. Але він воєнний, полковник української армії в запасі, він не каже прямо: ой, як все класно, мені дуже подобається. Він щось ніби схвальне говорить з під вусів, але ніхто не знає, що саме (сміється).

- Вам запропонували роль у фільм "Крути" (про героїв битви під Крутами), кого там гратимете?

- Це буде негативний персонаж, я гратиму зрадника. Але про це офіційно зарано заявляти (інші подробиці поки що не можна розповідати, - ред).

- Перший ваш фільм називався "Правило бою". Яке воно, правило бою Євгена Галича?

- Найголовніше правило – слідкувати за своїми словами і бути готовим за них відповісти. Мене завжди вчили, що якщо ти розмахуєш кулаками перед людиною і намагаєшся щось їй довести, то будь готовий відповісти за свої вчинки, бо людина може виявитися ким завгодно. І ситуація може розрішитися як завгодно.

- В житті вам часто доводилося битися?

- Так, регулярно - в школі. Але якщо у дворі ти б'єшся тому, що всі б'ються, то у дорослому житті просто так битися не нормально. Важливо розуміти, що за фізичними діями може стояти смерть, чи тюрма. Ти можеш когось вдарити неправильно, тебе можуть так вдарити…

Останній раз поза знімального майданчика я бився у Вінниці з гуртом "Скрябін". Ну тобто не музиканти гурту O.Torvald побилися із музикантами гурту "Скрябін" – я був учасником гурту "Скрябін" на той момент і ми билися з поганими хлопцями. Більше не можу розповісти, це не мій секрет.

Насправді правила бою дуже прості – якщо це загрожує життю твоєму чи твоїх близьких, варіантів нема, бийся. В іншому випадку, намагайся вирішити все словами.

"Я жодного разу не відчував себе зіркою"

- Кого символізують ці хлопці й дівчата в кліпі Крик" (2014р) та їхній маленький бунт? До чого ви закликаєте?

- Та зала - це вся наша країна і система, проти якої має боротися кожен. Не можна розчісувати всіх під одну гребінку. Люди, які сидять в залі і дівчина, яка першою встає – це пропозиція замислитися, що кожен з нас чогось вартий, просто треба бути більш уважним, завбачливим і об'єктивним.

Я не можу до чогось закликати, я тільки художник, який показує. Хтось себе в моїй картині побачить тим, до кого звертаються із закликом , а хтось – одним з тих людей, які є сірою масою і будуть відсиджуватися. І не встануть

- Там ще в кінці діалог російською: ті, хто грають поганців, розмовляють російською, а пісня українською. Це спеціально так?

- Я вже не пам'ятаю, якщо чесно. Це, мабуть, режисерський контраст

- У вас до речі було таке, щоб глядачі сиділи й ніяк на вас не реагували? Такий кошмарний сон кожного артиста

- Жодного разу, до речі. А, ні, бувало, але це був "Шустер лайф". Хоча після цього до нас підходили деякі представники влади, тиснули руку і казали: ой, класно зіграли

- В багатьох коментарях на YouTube до ваших кліпів можна прочитати нарікання, якщо пісня російською. Мовляв, чому не українською, російська не "качає". Що би ви відповіли таким коментаторам?

- Дуже багато людей за рахунок негативних висловлювань хочуть самоствердитися.

- Непросто зараз українському артисту, зважаючи на величезний тиск громадської думки

- П'ять років тому було дуже непросто українському артисту, бо взагалі нічого не відбувалося.

Я відчуваю на собі тиск тільки через величезну кількість української музики, запропонованої зараз на українському ринку. На мене тисне величезна пропозиція на зовсім маленькому ринку збуту.

- "Збулася моя мрія, я знаменитий, я тепер зірка" – не буває у вас таких думок?

- Я жодного разу не відчував себе зіркою. Для мене є поняття затребуваності. Наприклад, ти бачиш, як "Океан Ельзи" збирає стадіон і заздриш, що вони збирають таку величезну кількість людей. І водночас ти бачиш, як київський гурт MYOPIA збирає небагато людей в клубах, але вони настільки захоплені тим, що роблять, що ти заздриш їм, бо ти вже не можеш бути так сильно захопленим, як вони.

- Тобто така профдеформація трошки

- Ну, так. Дуже сильна. Я наприклад вже не можу писати як раніше. Я раніше сідав і писав пісню, не думаючи, якою буде ця пісня. Зараз мій внутрішній дракон кожного разу оцінює те, що я роблю, і через це писати стало складніше

- Оцінює з точки зору того, як це сподобається публіці?

- Публіці, мені. Буде це продаватися чи ні, наскільки це конкурентоспроможно.

- Страх стати кон'юктурщіком

- Так, це те, із чим мені постійно доводиться працювати і я схожу з розуму іноді, коли пишу пісню. Іноді я думаю, що тепер розумію, чому Курт Кобейн (лідер "Нірвани", - ред) вистрелив собі в голову.

"Ненавиджу Інтернет. Ця вседоступність вбила рок-н-рол"

- Певна кількість українських музикантів їздить із концертами в зону АТО. Ви не збираєтеся?

- Я вважаю, що якби гурт O. Torvald приїхав виступати в зону АТО, їм (бійцям, - ред) це б не сподобалося.

- Чому?

- Ви кожен день жертвуєте собою, своїм життям, захищаєте країну. А тут приїжджає п'ятеро татуйованих хлопців з сережками в вухах і хвацько співають вам про кохання. Вам би це було доречно? Я впевнений, що ні. Більш того, подавати це під соусом допомоги, підтримки… Коротше, мій внутрішній стан і атмосфера в гурті не дозволяють нам з морально-етичних міркувань їхати на передову із концертом

- Ви багато разів змінювалися, і імідж і напрямок музики. Не боялися, що публіка піде?

- Ні, я взагалі ніколи нічого не боюся. Головне, щоб дружина не пішла

- А ви давно з дружиною разом?

- Дев'ять років.

- Стільки ж, скільки O. Torvald

- Ні, O.Torvald одинадцять, я його люблю трошки довше, ніж дружину (сміється). Гурт взагалі з 2005-го, а в 2008-у ми перший альбом випустили.

- Ви суворий батько?

- Я найсуворіший батько. Звісно. В мене ж дівчинка, з ними треба бути більш суворими, ніж з хлопчиками. Тому що для дівчинки батько це приклад чоловіка, від батька дівчата дізнаються, якими можуть бути чоловіки.

Моя дочка знає мене як кращого друга. Але суворого. Я завжди даю їй можливість обирати, ми домовляємося, але якщо ми про щось домовилися, буде так і не інакше. Ми можемо біситися, кусатися, боротися, стояти на голові, але якщо я після цього кажу, що треба прибрати іграшки і лягти спати, це не обговорюється. Тато головний в родині. Все життя я мав перед очима авторитет батька і вважаю, що так і повинно бути.

Якщо вона захоче зробити татуювання з часом і зможе аргументувати, на що воно їй треба – то будь ласка. Але якщо вона зробить якусь дурість без мого відома, на неї чекає суворе покарання і довга розмова.

- Ви вже знаєте, хто у вас буде другий? (Дружина Євгена Валерія виклала в Інстраграм фото, з якого видно, що подружжя знов чекає на дитину)

- Ніхто не може знати на 100%, хто буде, навіть лікарі найпрофесійніші. Я сподіваюся, що буде хлопчик. Треба ж бути з кимось не суворим (сміється)

- А це ви замість обручки татуювання зробили?

- Так, терпіти не можу щось носити на руках, а таким чином всі знатимуть (про те, що Євген в шлюбі, - ред). Слухайте, ну звісно це не я татуювання робив. Я спав, а мені зробили, щоб відмітити (посміхається). На гастролях знаєте, як важко без обручки.

(Замислюється)

Я ненавиджу Інтернет і сучасні технології із смартфонами і камерами - будь-яка інформація може стати доступною за лічені секунди. Раніше було краще. Раніше цінність групи була такою, що ми всім містом йшли на концерт "Парку Горького" в Полтаві. А зараз ти в будь який момент можеш написати вокалісту "Парку Горького", відслідкувати його життя. В цьому ніякого інтересу нема, жодної пікантності.

Коли я йшов за касетою і купував собі новий альбом "Metallica" і не міг дочекатися, коли вже доїду додому і увімкну його. І я ж не міг пісню заново увімкнути, доводилося цим клятим олівцем відкручувати на початок. А щоб мати постер на стіну, треба було іти і купувати той чортовий журнал "Cool-girl", відкриваєш, і в середині там, о боже, Курт Кобейн!! Я відчуваю ностальгію за тими часами, коли купував аудіокасети, біг за відеокасетою в прокат, збирав постери. Мені було прикольно.

- А якби вам зараз було 60, ви б казали – та що там ті касети, бобіннік!

Може й так. Але зараз вседоступність вбиває рок-н-рол

- Та й образ рок-зірки змінився. Раніше то були дядьки, водночас брутальні і густо нафарбовані, в косухах, постійно під кайфом. А ви зараз сидите і п'єте яблучний фреш. Ви ще навіть не п'яні, хоча вже обід

На противагу The Rolling Stones був Боб Ділан. І зараз на противагу Foo Fighters є Coldplay і Muse. Наші часи цікаві тим, що образ рок-зірки може не відповідати алкогольним тріпам і розпусному життю. Я усе ж таки схиляюся до того, що спочатку музикант, і вже потім якійсь образ. Я за альтернативу в усьому.

Фото: Олександр Хоменко / depo.ua

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme