Чим допоможуть людству сім нових екзопланет земного типу

НАСА готувала сьогоднішню прес-конференцію за всіма правилами шоу-бізнесу. Щедро розсилаючи повідомлення та обіцянки сенсації – але зберігаючи інтригу стосовно суті наукових новин. Напевно, у відомстві хотіли позмагатись з головним шоуменом Сполучених Штатів, який волею випадку займає зараз посаду президента цієї країни. І їм це вдалося.

Новина про сім планет земного типу, три з яких знаходяться в "зоні комфорту", де може існувати вода в рідкому стані, стала сенсацією – при чому не тільки в США.

Хоча, насправді, про відкриття придатних для життя планет в системі Trappist-1 говорили іще весною минулого року – щоправда, тоді кількість планет, що знаходиться в "комфортній" для життя зоні оцінювали в одну-дві, а загалом було відомо про як мінімум чотири планети земного типу. З того часу команда орбітального телескопа Спітцер і колеги з наземних телескопів добряче попрацювала, в результаті чого ми отримали сьогоднішню сенсацію.

До певної міри все, що відбулось, виглядало як шоу-програма. Для журналістів, для влади, для громадян США, за гроші яких функціонує НАСА, врешті-решт. І, не в останню чергу, для нового президента США.

Який, наприклад, вже позбавив фінансування програму НАСА з моніторингу змін клімату на планеті. Програмам "далекого космосу" наче нічого не загрожувало – але, можливо, вони вирішили перестрахуватись у такий ефектний спосіб. Бо хто ж як не Трамп оцінить хороше наукове шоу, з легким нальотом сенсаційності і заявами про те, що "ми міняємо знання людей, ми міняємо життя людей" в якості рекламного слогану? Посадовці НАСА, зрозумівши природу нової американської влади, адаптуються до нових умов. Як казав Чарльз Дарвін, виживає не найсильніший, а найчутливіший до змін.

З точки зору, приміром, українських вчених, здатних травити свою колегу за вдалий сюжет на телебаченні, маленьке астрономічне шоу може виглядати як пристосуванство, достойне останніх слів. З точки зору американських вчених це, ймовірно, вдалий спосіб опублікувати дійсно непересічне відкриття.

Бо піар і шоу – це, звичайно, одна сторона монети. А інша полягає в тому, що відкриття американських і бельгійського астрономів наочно демонструє нам, що за безоднею сорока світлових років, не те що подолати – а навіть уявити собі людство поки не може, чекають на нових господарів нові світи. Ймовірно – порожні, принаймні, без розвинутих цивілізацій, оскільки прослуховування їх радіотелескопами SETI жодних результатів не дало. Наскільки, звичайно, прослуховування чужого ефіру може служити мірилом наявності чи відсутності цивілізації.

Розгледіти атмосферу цих планет, ймовірно, зможе вже навіть космічний телескоп імені Джеймса Веба, який стартує наступного року. Досліджувати ці планети буде не одне покоління астрономів. Потрапити туди, в найкращому випадку, зможуть наші правнуки – але й на це надії не надто великі. Навіть у випадку з Проксимою Центавра, яка перебуває від нас "всього лише" за чотири світлових роки. А не за сорок, як система Trappist-1.

Тоді для чого все це? Для чого медійні сенсації, мільярди доларів, витрачені на наукові космічні запуски, і недурні люди, які тратять на подібні сьогоднішньому моменти десятки років свого життя?

Відповідь, насправді, очевидна. Важливий перший крок. Навіть якщо за ним – ще багато-багато років технічного прогресу, розробка ядерних двигунів і захисту від радіації, досконалих систем підтримання життя вдалині від Сонця і тисячі інших проблем, які ми зараз не можемо навіть уявити.

Важливо вийти на дорогу, що веде до зірок. Яка колись, цілком ймовірно, таки приведе людство до дивних і нових світів. Чи вони нам потрібні – питання, звичайно філософське. Але єдино можлива альтернатива – продовження непоміркованого споживання і "виїдання" земних ресурсів, яке рано чи пізно обернеться катастрофою – виглядає помітно гірше, ніж хистка й непевна стежка до зірок. Врешті-решт, вона буде принаймні цікавою. А це вже немало значить.