Як закон про громадянство може вийти Україні боком

В останні дні український інфопростір сколихнула новина про нового громадянина України – недавнього депутата російської Держдуми Дениса Вороненкова. Який в травні 2014 року вітав "нову країну на мапі світу – Новороссію", а в серпні того ж року "повністю підтримував приєднання Криму до Росії". Ці заяви ми залишимо на совісті самого "нового українця" та вітчизняних спецслужб, якщо подібні заяви їх зацікавлять. Важливим в цій історії є інше. Те, як вчорашній член фракції КПРФ в Держдумі отримав громадянство.

Послухаємо одного з членів комісії з питань громадянства при президентові України Валерія Пацкана.

"Звернення Вороненкова не розглядалося на комісії, тому що він не звертався за громадянством до президента. Він отримав його через Державну міграційну службу України на підставі родинних зв'язків. Процедура може тривати від 1 до 3 місяців, залежно від того, наскільки швидко кандидат збирає документи".

Відкриємо Закон України "Про громадянство України", Стаття 8. Набуття громадянства України за територіальним походженням .

"Особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України".

Як все просто, правда?

А тепер уявіть собі ситуацію. Просто гіпотетичну ситуацію. На Росії, яку рано чи пізно доб'ють упертість та імперські амбіції керівництва, яку, як і 30 років тому, дотиснуть низькі ціни на нафту і санкції США – розпочинається громадянська війна. Куди, на який кордон побіжать люди в пошуках "мирного неба над головою"? На фінський? Естонський? Грузинський? Та ні. Побіжать сюди, на кордон з Україною.

І у великої кількості цих біженців виявиться цілком законне право на набуття громадянства України за територіальним походженням. Бо треба ж всього-на-всього, щоб хтось із дідів та бабів народився на території УРСР. І через один-три місяці ти уже громадянин України.

А, скажімо, голови Ради Федерації Федеральних Зборів Росії Валентині Іванівні Матвієнко, їй навіть і документи не треба збирати. Бо підстава для отримання українського громадянства у неї вписана в російський паспорт – "Шепетівка, Хмельницька область, УРСР". Народилася вона там. (Ну, а те, що голосувала за дозвіл Путіну вводити війська на територію України – так дасть якісь там свідчення проти Януковича, як Вороненков, чи взагалі проти Путіна. І вийде сухою із води.)

І це тільки один приклад. А таких насправді дуже багато. І переважна більшість із цих потенційних громадян України – я користуюся соціологічними даними і простою людською логікою – аж ніяк не проукраїнських поглядів. А право на українське громадянство мають. На законних підставах.

Чи не здається вам, шановні народні депутати, що така норма закону про громадянство потребує серйозного корегування? І то негайно – бо коли описана вище ситуація із гіпотетичної стане реальною, "Боржомі" вже буде пізно пити.

До речі, в законодавстві такої країни, як США, є дуже цікава норма. Президентом цієї країни може стати лише громадянин за народженням (формально і той, хто був громадянином незалежних Сполучених Штатів на момент затвердження Конституції – але таких довгожителів на світі не існує). Про це, наприклад, згадали під час каліфорнійського губернаторства Арнольда Шварценеггера. Тоді, між іншим, напівжартома говорили про те, що треба б цю норму під Арні змінити – але США, як відомо, не Україна, там закони не міняють під персоналії.

А у нас в Конституції сказано, що "президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою". От вам і історія – громадянство українське та ж Матвієнко отримує, як народжена на території УРСР, а через 10 років спокійно балотується в президенти. І все, зауважте, на абсолютно законних підставах.