Чому Росія добиває останні шанси на примирення з Японією

Сьогодні Москва остаточно посварилася з Токіо. Причини сварки – просто епічні. Вочевидь, намагаючись переконати населення однієї шостої суші в тому, що не Кримом єдиним приростає земля російська, прем'єр-міністр Росії Дмитро Медвєдєв і собі приєднав декілька островів. А оскільки до військових диверсій він не мастак, то острови приєднали у цілком мирний спосіб – назвавши кілька безіменних скель у Курильській гряді іменами видатних радянських діячів. Зокрема, в такий спосіб з'явилися острови імені міністра іноземних справ СРСР Андрія Громико, капітана далекого плавання Анни Щетиніної, та кількох інших персонажів зі світлого радянського минулого. А щоб японцям було зрозуміло, на що натякають "перейменовувачі", з'явилась іще й пара островів імені генерал-лейтенантів Дерев'янко та Гнечко. Перший приймав японську капітуляцію, другий – командував висадкою на Курилах.

Природно, що подібний дружній жест викликав в Токіо море захвату. Уряд Японії направив до Росії протест. "Це неприйнятно і суперечить позиції Японії", - заявив генеральний секретар кабінету міністрів Йосіхіде Сугі.

У відповідь прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков повідомив, що у Москви є "суверенне право" надавати імена островам Курильської гряди, тому що вони вважаються територією країни. Простіше кажучи, між двома країнами почався сеанс тривіальних дипломатичних образ, відверто спровокованих Кремлем. Де раптом вирішили, що декілька скель в Тихому океані, які чудово існували безіменними від моменту своєї появи, конче треба називати героїчними (і, здебільшого, неприємними для японського слуху) іменами.

А в той самий день глава МЗС Японії Фуміо Кісіда заявив, що в разі, якщо Південні Курильські острови будуть колись повернуті під юрисдикцію Японії, Токіо цілком може дозволити на них розміщення американських військових баз. Що, здається, якось не дуже сильно збільшило шанси на повернення цих островів під суверенітет Японії.

Якою ж була причина такого голосного скандалу між двома країнами, які іще місяць тому, здавалося, були на порозі якщо й не великої та світлої дружби – то, принаймні, підписання мирної угоди? До якої вони, помітимо, без зайвого поспіху рухаються останніх сімдесят років.

Схоже, підкреслено провокаційні рухи з обох боків означають, що як у Токіо втратили надію виторгувати в Росії Курили, так і Москва переконалась, що "розвести самураїв" на химеру про "спільне використання Курил" не вдасться.

І Володимир Путін, зрозумівши, що підписати мирний договір з Японією, що не вдалось зробити ні Сталіну, ні Хрущову, ні Брежнєву, не зможе і він, вирішив трохи попаритись на власній дипломатичній невдачі. Продемонструвати жорсткість і твердість "володаря", який "свою землю не продає" – скільки б мільярдів доларів інвестицій у російську економіку за неї б не пропонували.

Тому мирного договору, скоріше за все, так ніхто й не підпише, японські гроші залишаться у Японії, а холодні хвилі Тихого океану так і битимуться об безлюдні й нікому, по великому рахунку, не потрібні скелі "п'яти нових російських островів".