Чому любов Трампа з Путіним псує "ефект бумерангу"

Майкл Флінн, пропрацювавши на посаді радника президента США з національної безпеки рекордно короткі три тижні та три дні, був вимушений піти у відставку.

Причина полягає в тому, що в кінці минулого року Майкл Флінн кілька разів говорив по телефону з російським послом Сергієм Кисляком.

Аж до минулого тижня Флінн заперечував, що в ході цих розмов говорили про санкції, введені Вашингтоном проти Росії після анексії Криму та початку війни на Донбасі, і пізніше - після скандалу з хакерськими атаками на американські політичні інститути.

Після чого дев'ять колишніх і нинішніх членів американської адміністрації розповіли Washington Post, що Флінн з Кисляком про санкції таки говорили. А їхні контакт почалися іще до президентських виборів. Після чого представник Флінна повідомив, що генерал "не може сказати напевно" чи обговорював він санкції. Далі про "необговорення санкцій" заявив прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков – але це вже нікому і нічому не допомогло.

Генералу довелось піти у відставку. У своїй заяві Флінн визнав, що перед інавгурацією Трампа, він "по необережності надав віце-президенту та іншим неповну інформацію щодо телефонних розмов з послом Росії". Натякаючи на те, що заява віце-президента Майка Пенса про те, що Флінт не говорив про санкції з російським послом, стала наслідком неправди з боку радника, а не бажанням віце-президента "прикрити" члена своєї команди.

Хоча, звичайно, не тільки задушевні бесіди з російським послом стали причиною відставки Флінна. Паро його тісні зв'язки з Кремлем говорить хоча б відоме фото бравого генерала пліч-о-пліч з Володимиром Путіним на святкування 10-річчя такого чудесного ЗМІ, як Russia Today.

Переслідувати Флінна у відповідності до Акту Логана (який розглядає спроби громадян США, офіційно не наділеним відповідними повноваженнями, вести переговори з офіційними представниками іноземних держав, як важкий злочин), скоріше за все, не стануть, але політична кар'єра відставного розвідника на цьому, скоріше за все, скінчилась назавжди.

Майкла Флінна тимчасово замінить Джозеф Кіт Келлог, сивочолий армійський ветеран з бездоганним послужним списком. А новими претендентами на посаду радника президента США з національної безпеки, за чутками, є колишній директор Центрального розвідувального управління Девід Петреус (якому, буцімто, вже призначено співбесіду в Білому домі) та колишній віце-адмірал Боб Гарвард. Жоден із них в надміру близьких стосунках із Кремлем помічений не був.

А загалом, вся історія Майком Флінном показала одну просту істину. Бажаючи потішити власне самолюбство та російське населення черговою медійною перемогою, Кремль публічно акцентував максимально тісні зв'язки із Трампом та його командою. Що, з одного боку, викликало почуття "тотальної перемоги" в Росії, де відсвяткували прихід "нашої людини в Білий дім".

Але, з іншого боку, поставило Трампа та його команду в ситуацію, у якій, аби уникнути кардинальних і жорстких рухів з боку Конгресу, всі вони – і Трамп, і Тіллерсон, і Пенс – мусять демонструвати курс, максимально віддалений від російських інтересів. І жертвувати відданими і цінними членами команди тільки тому, що російському послу захотілось із ними поговорити.

При такому розкладі ціна російської медійної "перемоги" на практиці виявляється не нульовою – від'ємною. А Трамп під дією подібних обставин найближчим часом може стати для Путіна опонентом. Якщо й не більш послідовним та системним, ніж Клінтон, то без сумніву хаотичнішим і менш передбачуваним.