Як радянсье кіно вчило українців ставати манкуртами

Про це повідомляє Depo.Запоріжжя.

Чорно-біла стрічка, знята у 1954 році, має назву "Про це забувати не можна" ("Об этом забывать нельзя"). Дія відбувається у західноукраїнському місті після Другої світової війни. В основу сюжету покладено історію Ярослава Галана - українського літератора та комуністичного пропагандиста, за офіційною версією вбитого членами ОУН.

У фрагменті стрічки молодик на ім'я Ростислав (його грає В'ячеслав Тихонов, пізніше відомий завдяки ролі Штірліца) читає подрузі власний вірш. Рядки російською мовою присвячені любові автора до України. Незважаючи на аполітичність твору та відсутність антирадянських натяків, дівчина піддає друга обструкції - це, мовляв, "гнилі віршики", під якими може підписатися ворог (згодом вона уточнює, який саме ворог - Степан Бандера). Згодом "виховальну бесіду" щодо віршу з хлопцем проводить університетський викладач. Він дорікає студенту тим, що у тексті немає нічого про "єдність" із російським народом, через що його можна розцінити як націоналістичний.

"Москва - єдине місто в історії, до якого не можна ставитися байдуже. Люди діляться на тих, хто любить Москву та тих, хто її ненавидить. Нейтральних немає!" - рішуче промоляє викладач.

Пізніше у фільмі зображено сцену осуду Ростислава за той самий вірш на комсомольському зібранні.