Як батьки молодогвардійців пересварилися на могилах дітей

Про підпільну організацію "Молода Гвардія", її правдивість чи міфічність на сьогоднішній день написано вже чимало. І в черговий раз повертатися до цієї теми у нас немає жодного бажання. Разом із тим, пропонуємо звернути увагу на те, як в післявоєнні роки формувався "єдино правильний" погляд на ті події. Звичайно ж, під недремним оком МДБ.

Чекістам приходилося непросто, адже батьки молодогвардійців всіляко намагалися підірвати старанно вибудувану версію. Про сварки поміж родин краснодонських юнаків навіть інформували вище керівництво. Так, 16 жовтня 1947 року за підписом міністра держбезпеки УРСР Сергія Савченка було підготовлене спеціальне повідомлення про нездорові взаємовідносини, що мали місце між сім'ями молодогвардійців, які проживали у місті Краснодон Луганської (на той час – Ворошиловградської) області. Адресовані листи були ЦК КП(б)У (Каганович) та П'ятому Управлінню МДБ СРСР (генерал-лейтенант Дроздецький).

Підставою для підготовки спецповідомлення стала отримана КДБ інформація про спроби родин загиблих учасників "Молодої Гвардії" скомпрометувати "затвердженого" Фадєєвим керівника організація Олега Кошового. Зокрема, ця версія дратували матерів Сергія Тюленіна та Івана Земнухова Олександру і Анастасію. У розмовах з оточуючими обидві жінки стверджували, що саме їхні сини, а не Кошовий були керівниками організації. Тюленіна і Земнухова звинувачували матір Олега Олену Кошову, що вона неправильно орієнтувала письменника Фадєєва про діяльність молодогвардійців, перебільшивши роль свого сина Олега.

Матір Олега Кошового - в променях синівської слави

Ще більше непокоїло МДБ те, що Тюленіна і Земнухова поширювали "провокаційні роздуми", що Олег Кошовий нібито живий й переховується під іншим прізвищем. Цікаво, що це стверджував і батько Олега Василь. У спецповідомленні співробітники МДБ акцентували увагу адресатів, що останній кілька років тому сім'ю полишив.

Утім, поширенням чуток родини молодогвардійців не обмежувалися. Під час обговорення постановки п'єси "Молода Гвардія", яку організував колектив московського театру ім. Вахтангова у Краснодоні за участі партійного та адміністративного активу міста, виступила і Тюленіна. Вона заявила, що у п'єсі викривлені події, оскільки тут, як і у романі Фадєєва, применшена роль її сина Сергія. У цьому, на її думку, винна була знову ж таки Кошова, за "консультаціями" якої й була написана п'єса.

"Працювала" Тюленіна і з екскурсантами, які приїздили до Краснодону для ознайомлення з діяльністю молодогвардійців. Їм вона розповідала, що створив організацію її син Сергій, і що вона допомагала йому у підпільній діяльності. Кошового ж називала боягузом. Мовляв, приєднався до організації незадовго до розгрому, втік під час арештів й десь переховується.

Олександра Тюленіна

У той час, коли готувалося спецповідомлення, у Краснодоні відбувалися зйомки фільму "Молода Гвардія". Тож чекісти повідомляли, що Тюленіна постійно втручається у роботу знімальної групи, вимагає виправлення окремих епізодів, щоб організатором підпільної організації був показаний саме її син.

Матір Олега жінка відверто ненавиділа, казала: "Все одно Кошовій я жити не дам, хай не показується на очі".

Вочевидь, за статус матері головного героя Тюленіна билася аж ніяк не заради пам'яті загиблого. Так, чекісти фіксували, що жінка, використовуючи свою приналежність до "Молодої гвардії", їздила містами СРСР, з подорожей привозила різні речі, які потім перепродувала на місцевому ринку.

Зрозуміло, що все це кидало тінь на усталену компартією лінії відносно організації і вельми непокоїло усіх причетних. Довелося навіть скликати "батьківські збори" родин молодогвардійців, на яких обговорювали поведінку Тюленіної та намагалися на неї вплинути. Утім, марно.

Не відставала від матері і сестра Тюленіна Надія, між іншим, член ВКП(б). Зокрема, у липні 1947 року в музеї "Молодої Гвардії", де Кошова проводила традиційну бесіду з учнями-екскурсантами, останні звернулися до неї з проханням зробити написи на придбаних ними фотографіях Олега Кошового. Надія Тюленіна, яка була присутня при цьому, сказала екскурсантам: "Вона за ваші гроші буде писати скільки завгодно".

Ще одним головним болем чекістів була матір Люби Шевцової – Єфросинія. Вона поселила в своїй квартирі місцевого священика Федюшина, який мав на неї величезний вплив. МДБ регулярно отримував інформацію про "спільний бізнес" батюшки і матері героїні "Молодої гвардії" - вона торгувала на ринку продуктами, які Федюшин збирав із краснодонців в якості пожертв.

Батьки Люби Шевцової

Екскурсанти, що приїздили до Краснодону, під час відвідування квартири Шевцової неодмінно зіштовхувалися зі священиком, який також брав участь у розповідях про "Молоду гвардії". Через це з Шевцевою регулярно проводили бесіди представники місцевих партійних органів, ледь не благаючи відмовити Федюшину в наданні житла. Та вона на це не зважала.

Краснодонські пристрасті чим далі, тим більше турбували партійне керівництво та органи держбезпеки. Створеному взірцю радянського патріотизму, "Молодій Гвардії", відводилося надто важливе місце у формуванні "правильного" погляду на війну, щоби допускати такі "разброди й шатання" з боку рідних загиблих.

Похорон Івана Земнухова. Краснодон. 1 березня 1943 року

Тож МДБ УРСР наказав місцевим чекістам ретельно вивчити причини нездорових взаємовідносин серед членів сімей молодогвардійців, виявити конкретних осіб, які можливо ведуть серед них ворожу роботу, тобто відшукати "зовнішніх ворогів". Окремо стояло питання щодо перевірки особи й діяльності священика Федюшина. Паралельно, розроблялися заходи, щоб його "по-тихому" перевести з Краснодону в інше місце.

Варто зазначити, що зусилля чекістів, спрямовані на захист "генеральної версії" діяльності "Молодої гвардії" в самому Краснодоні успіхом не увінчалися. І через десятиріччя пересічні мешканці міста - сучасники молодогвардійців, м'яко кажучи, дуже скептично ставилися до всіх описаних в романі Фадєєва подій.