Євробачення-2017. LETAY про вивчення української мови і дерево замість Леніна

Сьогодні наш співрозмовник – лідер українського рок-гурту LETAY Ілля Рєзніков.

Гурт народився в 2010 році в Харкові під назвою WE ARE, за шість років хлопці випустили два альбоми, з'їздили в два тури Україною, минулого року змінили свою назву на LETAY і вийшли з новим альбомом "Вітер без пилу". Відео на композицію "Вітер без пилу" взяли в ротацію відомі українські телеканали

11 лютого LETAY виступатиме на відбірковому півфіналі з піснею World is Calling.

Композиція з елементами року та спейсу записана українською і англійською мовами, що може сподобатися журі і глядачам.

Ілля, як і багато інших учасників нацвідбору "Євробачення-2017" каже, що на участь в конкурсі його надихнув торішній нацвідбір, в якому взяли участь його улюблені виконавці.

Разом із цим, "Євробачення" для молодого гурту – можливість розповісти про себе всій країні. Тим паче, що хлопцям з LETAY якось вдається робити свої пісні такими, що вони засідають у мозок, примушуючи слухача наспівувати їх цілий день.

- Це ж ваш перший такий великий музичний конкурс. Нервуєте?

- Треба поводитися так, ніби це твій звичайний виступ, тоді всі буде класно. В першому півфіналі 4 лютого мені більше за все сподобалися "Сальто назад" і здається, вони як раз так і зробили.

- А ви взагалі раніше цікавились "Євробаченням"

- Я дивився його, коли дізнався, що беруть участь Pur:Pur и SunSay – це та музика, яка мені близька. Я зрозумів, що "Євробачення" змінюється, туди починають потрапляти команди геть різні і вирішив, що наступного року також візьму участь. А до цього дивився конкурс в 2009, коли переміг той білорус з Норвегії (Олександр Рибак, ред).

- Ви свою World is Calling писали спеціально на конкурс, чи спочатку народилася вона, а потім ваш амбітний план?

- Писав не спеціально, але коли вона була готова, ми зрозуміли, що вона підходить під "Євробачення".

- Українською ваша конкурсна пісня називається "Світ чекає", а з англійською перекладається як "Світ кличе", це спеціально так?

- Мені хотілося, щоб це був не повний переклад. Якщо послухати українську версію другого куплету, і англомовну версію, вони також різні. Українська версія, яка в альбом вийшла, більш філософська, а англійською вона вийшла схожою на маніфест. "Не бійся, відкрий очі, вперед…"

Я не можу сказати, що це було усвідомлене, але, отак народилося.

- Англійською також самі писали?

- Звісно. Перший альбом в нас взагалі, не враховуючи бонусної пісні, англомовний. Від початку я писав пісні англійською мовою.

- WEARE співала англійською, а в LETAY вже кілька пісень українською мовою. Це частина нової філософії гурту?

- Якщо послухати альбом "Вітер без пилу", який вже під назвою LETAY вийшов, в ньому є пісні англійською, українською і російською. Скажімо так, я опанував вміння писати українською і російською так само як англійською.

- До речі, у вас доволі цікава манера співати українською – вимовляєте слова чи то на гуцульський манер, чи то на румунський… А ви ж харків'янин, мабуть, не з дитинства знаєте мову

- Я дуже швидко сприймаю мови, мені й англійська далася легко. Енді, наш саунд-продюсер розповідав, що спочатку прийняв нас за британський гурт.

Українську я вчив, як і всі, в школі, але вгадаю, я її опанував під час гастролей Україною в 2011, на Західній Україні.

- Навіщо ви змінили назву гурту з WE ARE на LETAY? Яке смислове навантаження несе нова назва?

- Мені подобалося в назві WE ARE те, що вона не закріпачує. Це просто "ми", якісь люди, які подумали, чого би їм не спробувати грати музику. Вони спробували, в них вийшло… Але LETAY для мене - щось більше, це ніби щось, в чого немає кордонів. LETAY каже про те, що ця музика братиме нові вершини, що вона нічого не буде боятися, пробуватиме нові напрямки.

Потім я ще дізнався, що мовою аборигенів Австралії ім'я "Летай" значить, що людина буде артистичною, схильною для саморозвитку. Таке чергове підтвердження, що ця назва дуже підходить гурту.

- Правда, що ви в соцмережах нову назву гурту обирали?

- Було таке опитування, маса була ідей, і "Карма", "Лайн", але хотілося чогось… легкого. Зрештою, я його сам придумав.

- І гурт ви збирали за допомогою соцмереж?

- В нас в Харкові є міський форум, де можна продати щось непотрібне, чи купити щось потрібне, а можна ще дати якесь оголошення. Там був розділ "Муыкальная балка", де можна було інструментами обмінюватися і музикантам давати оголошення. І там я знайшов музикантів.

На той час я вже написав багато пісень і записав їх у демо, з аранжуванням. Це демо почув саунд-продюсер з Великої Британії Енді Томпсон, пісню " Better Not To See You", вподобав, вирішив, що то вже готова робота, і запропонував її перезвести. Потім він дізнався, що студійного запису нема і гурт починаючий, і запропонував записати альбом.

- Тобто, у вас вже був матеріал для альбому і не вистачало тільки гурту?

- Так. Я написав на форумі, що хочу грати отаку музику, якщо комусь цікаво, пишіть. Один з музикантів відгукнувся, потім ми знайшли ще одного.

- А до цього ви займалися музикою?

- В мого тата є гітара, він любить грати і співати. Але що до мене, батьки довго думали що я взагалі не маю ані голосу ані слуху, бо коли був малий, співав дуже погано. Зате багато (сміється).

Потім десь в 13 років я захопився Queen, уявляв, що я граю ці соляки на сцені, і якось так мені цього захотілося, що навіть пішов вчитися грати на гітарі. Рік-півтора походив. Класична гітара все мені тоді загубила, бо я хотів імпровізувати, а не виконувати завдання. Мені казали: от будеш відомий, тоді будеш щось змінювати, а поки що грай по нотах. І я закинув все це.

Потім, коли вступав у виш (за освітою Ілля економіст, - ред), в анкеті опитування про хобі і таланти написав, що на гітарі граю. І от це мені зрештою згадали, причепилися: давай, виступай, бери участь - в Харкові проводилася "Студвесна", це конкурс між студентами різних вишів.

Ну, добре, думаю, схожу. Мав успіх і тоді задумався, що можу не просто в себе в кімнаті бринькати на гітарі, а виступати, раз це комусь подобається. І я почав писати пісні, в 2009 році, перед зібранням гурту, я написав вже на цілий альбом.

- У вашій пісні "Вітер без пилу" є наступні строчки. "Я злий через те, що в моїй голові/Я злий через те, що вони, або ми/Через те, що вони вірять ЗМІ/Я злий через те, що вже мої турботи/Танки, стрічки, флаги і квоти/Політика, пропаганда/Де ж мої гітара і ноти?" Тобто, вам не подобається те, що вами не вдається абстрагуватися від війни?

О, цю пісню менш за все хотілося б коментувати…

- Вона цікава. Таке враження, що ліричного героя обурює те, що він ніяк не може позбутися від думок про те, що відбувається навколо нього.

- Цю пісню я написав ще в 2014 році. В мене був період…. Не хочеться це коментувати, щоб воно не прозвучало якось егоїстично, тому що події відбувалися дуже великі і я всього тільки один з людей, які не приймали в тих подіях участі.

Тоді в мене була криза, я більше року нічого не міг написати, крім цієї пісні, не міг відволіктися, ні про що не міг думати. І ця пісня якоюсь мірою про те, що я при цьому відчував. Людина хоче жити своїм життям і втілювати мети і мрії, які перед собою поставила, а зрештою виявляє, що вона не може, бо є зовнішня реальність, яка безжально втручається в її внутрішній світ, змінює її життя. Від цього неможливо відгородитися.

- Який ви тоді вихід для себе знайшли?

- Та, мабуть, ніякого. Люди просто грубішають із часом, щось входить в повсякденність. Це як рана, що дуже довго не загоюється і людина потроху призвичаюється із нею жити.

- Одні артисти відкрито підтримують бійців, мирних жителів в зоні АТО і переселенців, інші наполягають на тому, що благодійністю краще займатися не публічно. Як правильніше на вашу думку?

- Я думаю, що треба діяти за покликом свого серця. Наприклад гурт "Антитіла", мої друзі, з перших днів їздили на фронт, відвозили допомогу, медикаменти. Я кажу "круто". Якщо людина себе ніяк не проявляє, ну, значить вона так відчуває.

- А вас до чого серце кличе?

- Мене кличе музику робити

- Як до квот на радіо ставитеся?

- Ситуації можуть бути різні. Вони можуть допомогти захиститися і можуть перешкодити комусь врятуватися. Сподіваюся, що це пожвавить музичний ринок України.

- В "Killer Compress" йдеться про те, що нас з дитинства готують до рутини, привчають не висовуватися і забути про те, чого ми дійсно прагнемо. "Світ чекає" також про якесь подолання обставин, про слідування за мрією. Роби що ти вважаєш за важливе, нікого не слухай - це з вашого особистого досвіду? Родина була проти, щоб в ній буде не економіст а співак?

- Я завжди намагаюся бути щирим: якщо я поставлю собі мету написати пісню конкретно про щось, в мене не вийде. Щось приходить в голову, я записую. Мабуть, ці думки мене бентежать, хвилюють і я ці думки вклав в пісні.

Рідні мене дуже підтримують. Навіть, коли я ще не повірив в себе, вони вже в мене вірили. А щодо того, щоб не слухати, що тобі кажуть інші – тут скоріше не такий посил. Треба слухати свій внутрішній голос і це реалізовувати. І поки що в моєму житті відбувається так, що коли я чогось дуже хочу і це пробую, мені вдається.

- Не раз від інших музикантів ми чуємо, що інтернет, соцмережі, вся ця доступність вбиває імідж зірок, містичний ореол навколо них. Чи так це на вашу думку?

- Мені здається, тут справа в самих тенденціях, зараз в моді відкритість. І соцмережі звичайно цьому допомогли (вони й гурту LETAY в чомусь допомогли стати таким, який він є, - ред)

- Ви, за винятком двох букв - повний тезка Іллі Рєзніка. Я розумію, що скоріш за все ні, але… ви не родичі? І як думаєте, чи дійсно в тезок є щось спільне?

- (сміється) Наскільки я знаю, ми не родичі, але все може бути. Музика в нас дуже різна, це вже точно.

Леніна прибрали в вашому рідному Харкові. А кого б ви замість нього на постамент поставили? Або посадили б там дерево? Або побудували там храм? Або залишили б це місце порожнім?

Дерево - хороший варіант. Сьогодні вирубують занадто багато лісів. А ще було б круто поставити пам'ятник українцю, який створив щось чудове. Наприклад, Сікорський придумав вертоліт, чому би не поставити пам'ятник йому? Або Енді Ворголу (всесвітньо відомий американський митець має лемківські коріння, його ім'я при народженні - Ендрю Варгола, - ред)? Або молодим стартаперам, які отримують мільйонні контракти за створення крутих технологій