Навіщо ЗСУ працюють по Донецьку

Depo.ua продовжує тримати в курсі подій на лінії розмежування.

Підійшовши внаслідок "повзучого наступу" впритул до Донецька, Збройні сили України постали перед непростою дилемою: що робити з містом, коли звільнити і зачистити його наразі немає можливості, а ворог гатить по тобі з артилерії, схованої у житлових кварталах?

У такій ситуації українське командування прийняло єдино вірне рішення: одиночними ударами вражати вогневі точки терористів, склади з боєприпасами, а також активно залучаючи до роботи диверсійно-розвідувальні і штурмові групи.

Потужний ближній бій між українськими штурмовиками і проросійськими терористами у межах Донецька відбувся в ніч з неділі на понеділок (5-6 лютого) на Петрівці поблизу "Вольво-центру". Принаймні, так писали у соцмережах очевидці даної перестрілки. Щоправда, достеменно встановити – чи була вона насправді і чим саме завершилась так і не вдалося. Хоча, один волонтер написав на правах інкогніто, що в цьому районі Донецька регулярно трапляються сутички між ЗСУ і рашистами, тому нічого надзвичайного у такій інформації немає.

А незадовго до цього, пізно ввечері 2 лютого в Донецьку пролунав потужний вибух "на Мотелі" (Калінінський район). Причину вибуху також точно встановити не вдалося. Офіційно терористи звинуватили ЗСУ у використанні ракети "Ураган", а неофіційно донеччани у соцмережах писали про вибух вантажівки з боєприпасами.

Як би там не було, а на місці вибуху було зафіксовано обгорілі залишки вантажівки, яка могла як перевозити боєкомплект, так і бути платформою для "Граду". Що характерно, на фото та відео хроніках терористів, якими наступного дня ряснів інтернет, багато і в деталях зображувались посічені осколками цивільні автомобілі, а залишки умовного "Урала" вони з усіх сил намагались приховати.

За найбільш сміливою версією українським розвідникам вдалося встановити точні координати одного з "Градів" з повним боєкомплектом і ліквідувати його ракетою, здійснивши точний одиночний постріл. Відомо також, що вибухова хвиля досягла ботанічного саду Донецька, який розташований на північний схід від "Мотеля".

Також фіксувалися прильоти у привокзальний район міста, Київський і Будьоновський. Менше з тим, ЗСУ на території Донецька намагалися діяти з ювелірною точністю і їм це багато в чому вдавалося. Однак така ситуація дуже не влаштовувала бойовиків, тому з метою дискредитації української армії ті звично для себе час від часу гатили з артилерії по житлових районах міста, розповідаючи потім в ранкових новинах, що то робота рук ненависних укропів.

Крім цього на території Київського і Куйбишевського районів Донецька "поліція ДНР" навіть посилила режим несення служби, різко збільшивши кількість патрулів і перевіряючи документи у всіх громадян, що пересуваються містом.

Таким чином терористи намагались приховати злочинну діяльність своїх артилерійських підрозділів в Донецьку посиленням контролю за переміщенням цивільних осіб – щоб ніхто не міг зафіксувати та викласти десь фото чи відео їх "Градів" поруч з дитячими майданчиками. Цілком логічно, що через це на території "столиці ДНР" виросли панічні настрої серед населення.

Але це далеко не всі біди донеччан за останні два тижні. Так історично сталося, що північна і східна частини Донецька отримують воду з тої самої фільтрувальної станції, що й Авдіївка, тому коли вода пропала там – вона одночасно пропала й тут.

Також, за неперевіреними даними, внаслідок боїв у Київському районі Донецька (знаходиться на півночі – найближче до лінії фронту) було пошкоджено теплотрасу і ця частина міста залишилась ще й без тепла. І, що характерно, "ключ" до відновлення вищезгаданих благ цивілізації весь час знаходився у руках бойовиків – їм варто було лише пристати на пропозицію українців і припинити вогонь, для того щоб ремонтні бригади все полагодили.

Однак, майже тиждень терористи ігнорували будь-які пропозиції з українського боку щодо припинення вогню, лише на 4-й день, 1 лютого, почавши евакуацію жителів Донецька. При цьому лікарям і медпрацівникам навпаки – під страхом смерті заборонили виїздити за межі міста.

За один лише день 5 лютого з Київського району евакуювали близько 500 людей. Інша справа – як відбувалась ця евакуація. За повідомленням самих "ДНРівців", людей просто перевезли на кілька кілометрів углиб міста і виставили на мороз.

Щоправда, паралельно з цим у спальні райони міста терористи масово звозили живу військову силу, танки і артилерію, ховаючи їх буквально у дворах будинків, що ще більше ускладнило життя тих мирних жителів, які відмовились евакуюватися.

А останні новини з донецьких вулиць прийшли буквально вчора зранку. Українські воїни з облаштованої на околиці Донецька вогневої позиції прямою наводкою з ПТКР (протитанкова керована ракета) поцілили в "Камаз", набитий бойовиками.

Якщо вірити терористам, та місцевим жителям у соцмережах, то ЗСУ вже окопуються мало не на території міста і бойовики з жахом чекають нашого повномасштабного вторгнення в їх "столицю". Однак, як і у ситуації з Пікузами і Докучаєвськом, українські війська крутяться "довкола кола", час від часу вступають у бій з ворогом, але у повному значенні цього слова у місто не заходять.

Взагалі, чим далі, тим більше здається, що мета всіх цих боїв, які велись протягом останніх двох тижнів по всій лінії АТО – не просування вперед, а максимальне знищення живої сили ворога. Принаймні, на такі висновки наштовхує те, що Збройні сили України вже давно могли заходити і зачищати від терористів цілий ряд населених пунктів, від Пікуз (Комінтернового) і Докучаєвська в "ДНР", до Калинового в "ЛНР".

Хоча, буксуванню на місці може бути й інше пояснення. Всі ці бойові сутички могли бути масштабною розвідкою боєм, з метою перевірити реакцію Росії і далі діяти відповідно до неї. Росія дала зрозуміти, що ще жива і все бачить, тому наші війська поки призупинились, вдавшись до прицільного знищення вогневих точок ворога.

Як буде розвиватись ситуація далі – покаже час і поведінка Росії. Як ми вже знаємо, справи у неї йдуть далеко не найкращим чином, а новообраний президент США Дональд Трамп не поспішає скасовувати санкції, як того очікують у Москві. А вже давно ні для кого не є таємницею: як тільки Росія махне рукою на Донбас – звільнення його від терористів стане фактом в режимі очікування.