Чи потрібні Україні російські "бандерівці"

Громадяни Росії – учасники АТО і політемігранти, що активно підтримують Україну на інформаційному та політичному фронтах, а також в якості волонтерів, зараз фактично перебувають у підвішеному стані. Адже через те, що досі не отримали від української держави легального статусу, вони ризикують будь-якої миті бути депортованими на батьківщину. Де їх в кращому випадку чекає довгий тюремний термін.

Статус "іноземців АТО"

Нещодавно член робочої групи з екстрадиційних справ Ольга Касьян заявила про те, що Росія вимагає видати їй 200 росіян-учасників АТО. Також напруженості додала справа грузинського легіонера Георгія Церцвадзе, якого, щоправда, відпустили на свободу й не дозволили передавати до лап ФСБ (слово замовив Генпрокурор Юрій Луценко).

Необхідно зазначити, що, починаючи з 2014 року, на деяких громадян Росії, за участь на Майдані були заведені кримінальні справи, у зв'язку з чим вони не змогли повернутися назад, в свою країну. Паралельно з цим на території Російської Федерації кілька років триває активна державна пропаганда, спрямована на дискредитацію такого явища, як Майдан, держави Україна, і демонізацію українського народу. У засобах масової інформації штучно перекручуються факти подій, що відбуваються в Україні, доходячи до відвертої брехні. Дане явище епізодично приймає комічні форми, у вигляді легенд про "фашистів-карателів, які розтинають немовлят".

Спроби донести правду усно, письмово або на сторінках інтернет-ресурсів призводить до додаткового відкриття кримінальних справ за "політичною" 282-ою статтею Кримінального Кодексу РФ. Починаючи з анексії Криму та військових дій на південному сході України, багато іноземців разом з громадянами України вирушили з Майдану до зони проведення АТО в якості як бійців, так і волонтерів. Треба зазначити, що всі іноземці-добровольці йшли в батальйони з ідейних міркувань, заради захисту України. Самі ж батальйони існували на допомогу волонтерам; багато іноземців несли виключно гуманітарні навантаження. Сукупність цих факторів послужила початком такого явища як військово-політична еміграція з країн пострадянського простору до України. Також це спричинило ще одну хвилю кримінальних справ вже не тільки на території РФ, а й сусідньою Білорусі за статтею "найманство".

На думку директора Центра зовнішньополітичних досліджень "ОПАД" Сергія Пархоменка, ці факти лише підтверджують загальну тенденцію: РФ тисне на Україну з вимогою видати поки що своїх громадян. На цей момент ЗМІ відомо про 11 росіян-учасників АТО, що чекають на екстрадицію. В більшості своїй вони стали жертвами упередженості українських судів. Так, подібна ситуація була з кубанцем Петром Любченковим, політемігрантом, учасником "Маршу за федералізацію Кубані", якого постановою одеського суду намагалися депортувати в РФ. Лише стараннями одеських патріотів-самооборонівців, народних депутатів та земляків Любченкова - політемігрантів, чоловіка вдалося врятувати від розправи з боку путінського режиму.

Трапляються епізоди проявів й куди більшого цинізму з боку так званого "правосуддя". Так, учасник АТО, росіянин Олег Жданов розповів, що його товаришу (із позивним "Рубін", який теж приїхав з РФ воювати за Україну, - Ред.), суд постановив "здатися владі Російської Федерації". Сам Жданов приїхав в Україну з Владивостоку. Воював під Пісками в складі батальйону "Карпатська Січ".

Інший російський "легіонер" - боєць "Азову" Яромир Букреєв приїхав на війну зі Ставропольського краю. На момент подій 2014 року він мав бізнес. Спочатку, за його словами, він розрахувався з боргами по своїй фірмі, а потім поїхав в АТО. Опинився в "Азові".

Інший росіянин, Юрій Бутусьєв, взагалі вважає, що держави Росія не існує з 1917 року, коли внаслідок перевороту владу почали прибирати до рук більшовики. За словами Бутусьєва, його батьківщина є нічим іншим, як необільшовицькою імперією з чекістом Путіним на чолі.

Законопроект№3433

На думку С. Пархоменка, один з виходів із ситуації – прийняття законопроекту №3433 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України)", що спрощує процедуру отримання громадянства України-учасникам АТО.

Агенція "Кримські новини" цитує одного з авторів законопроекту народного депутата Олега Петренка, що за різними даними – 400 іноземців воювало в АТО, найбільше – громадян РФ (етнічних росіян, чеченців і т.д.). Зрозуміло, що ці люди продемонстрували найвищий рівень підтримки України в її боротьбі за свою територіальну цілісність, за свою державність. Чимало іноземних громадян (в тому числі – громадян РФ) віддали своє життя за Україну, дехто перебував і перебуває під загрозою фізичного знищення, позбавлення свободи. Натомість громадянство отримали одиниці.

Ще складнішою є ситуація з політичними емігрантами. Виходячи з нинішнього законодавства, легалізуватися в Україні вони можуть, отримавши статус біженця. Але, як свідчить практика, це іноді складніше, ніж навіть отримати громадянство.

Російський політичний емігрант-організатор практично всіх акцій проти режиму Путіна в Санкт-Петербурзі, Ольга Курносова, була змушена переїхати в Україну після підтримки Революції Гідності – після подій 2014 року її перебування в РФ несло пряму загрозу її життю. В Україні Ольга продовжувала координувати заходи в РФ, направлені проти анексії Криму та агресії Росії на Донбасі. Два роки активно бере участь в політичному житті України, веде активну діяльність, спрямовану проти путінської пропаганди, допомагає військовим (як українцям, так і своїм землякам-учасникам АТО). Курносова долучилася, зокрема, до створення таких ініціатив як "Антипутінський інформаційний фронт" та "Міжнародний союз вільних журналістів".

Також російська емігрантка наголошує, що українському істеблішменту не варто покладатися лише на російських лібералів, адже в питанні України більшість з них такими не є – взяти хоча б тих же Кудріна, Ходорковського, Чубайса (одного з ідеологів "ліберальної імперії").

Одним з варіантів Ольга Курносова бачить зміни до міграційного законодавства в бік полегшення процедури отримання статусу біженця чи права на проживання тих громадян, які були перевірені компетентними органами на причетність до співпраці з російською владою і російськими спецслужбами та зарекомендували себе в плані інформаційної та політичної підтримки української держави.

Багато росіян воює в батальйонах, керівництво яких сповідує націоналістичні ідеї – "Січ", ДУК, "Азов". І наявність таких от "російських бандерівців", схоже, найбільше непокоїть і Росію, і деяких проросійських і прозахідних політиків в Україні.

Генпрокуратура і Слідчий комітет РФ "шиють" російським добровольцям "найманство", зв'язки та участь в діяльності "екстремістських організацій" (особливо "зв'язки з "Правим сектором").

За словами представників полку "Азов", міністр внутрішніх справ Арсен Аваков неодноразово робив подання на отримання громадянства України іноземцями-учасникам АТО. Завдяки втручанню міністра справа іноді рушає з мертвої точки. В решті випадків міграційна служба не робить крок назустріч іноземним легіонерам.

Як розповідає політичний емігрант Сергій Селіванов, один з небагатьох російських опозиційних громадських активістів, що отримав вид на жительство в Україні після подій 2014 року, Кремль боїться, що росіяни, які отримали бойовий досвід, воюючи за Україну, повернуться в РФ і здійснять там революцію.

Коментар

Вирішення проблеми "іноземців АТО", які приймають участь в бойових діях на території України проти об'єднаних російсько-сепаратистських сил, перш за все, вимагає наявності політичної волі. Відсутність відповідних кроків в даному напрямку говорить про те, що у владних коридорах досі не існує єдиного погляду щодо комплексного вирішення проблеми, пов'язаної зі статусом "воїнів-іноземців АТО".

Проблема також в полягає в тому, що в разі видачі громадян РФ, які приймають участь в бойових діях на стороні України, виникне ситуація, коли співробітники ФСБ, застосовуючи методи шантажу та тортур,будуть намагатись отримати дані про інших бійців з зони АТО, в тому числі – громадян України. З іншого боку, вимушений виїзд громадян РБ та РФ до сусідніх з Україною держав, зокрема до Польщі чи Угорщини, може призвести до того, що правоохоронні органи цих країн можуть використати їх для отримання інформації про ситуацію в оборонній сфері України та в середині ЗСУ. Враховуючи останню риторику польської влади щодо України, а також українофобський вектор політики уряду Віктора Орбана в Будапешті, допустити наявність таких ситуацій з боку української влади виглядало би як мінімум нерозумно.

Українській владі, перш за все, необхідно зрозуміти, що "воїни-іноземці АТО", в більшості своїй білоруси та росіяни, не представляють жодної загрози військового характеру. Вони не приймають участі в антидержавних заходах з закликами до повалення конституційного ладу в Україні, на відміну, скажімо, від групи Миколи Коханівського, який, до речі, є громадянином України. Досвід та знання, якими володіють "воїни-іноземці АТО", насправді можуть бути дуже корисними в рамках ведення російсько-української гібридної війни.

Якщо Україна дійсно прагне перемогти режим Володимира Путіна, то вона повинна зрозуміти, що їй конче потрібні союзники і в середовищі громадян Росії. Росіяни-учасники АТО можуть стати найпотужнішою силою, здатною пришвидшити крах путінської неорадянської імперії та зміни в політичній системі РФ.