Журналіст присвятив вірш бійцям, що загинули під Авдіівкою

Вірш оприлюднила 72-а бригада у своїму Facebook, передає Depo.Донбас.

Орли.

Позлітались орли у степ,
На побоїще, крила гострили,
Їм би в небі кружляти ще б,
А вони - на могили.

Сизий дим низько-низько так,
Над рікою туман, як сАван,
Тут колись помирав козак,
Від ворожої крові п'яний.

Тут ревів половецький крик,
І сарматські хрипіли коні,
І жовтавого сонця лик,
Наче бог на старій іконі.

Понад гуркотом тих боїв,
КрУки жадібно смокчуть душі...
Порожнечі роздертих вирв,
Чорну кров на морозі сушать.

І навхрЕст пролягли шляхи,
Бог в степу нестерпимо квИлить,
Понадщерблювані дахи,
І розбиті на друзки стіни.

І пориті ровами дні,
Оборонці минулих вражень,
Наче скіф на важкім коні,
ПосерЕд святогірських кряжів.

І тремтять в вишині орли,
Креслять кола, розвівши крила,
Потай тягне із-під поли,
Ворог гострі отруйні стріли..

Відлітайте, побережіть,
Свою силу і міць орлину,
Але що, як навчились жить,
До свободи чи до загину.

І розверзся під ними степ,
Духи предків привиддям стали,
І кричала від болю смерть,
Під гидке голосіння сталі.

І уламки збивали з ніг,
Розриваючи навпіл тіло,
Жовтий місяць від жаху біг,
В ті окопи, де сонце сіло.

І ніхто не жалів чужих,
Навіть небо ховало очі,
Рахувало усіх отих,
Хто не вижив цієї ночі.

Скавучали натужно пси,
Налякавшись орлиних криків,
І лягала ранкова синь,
На закуті у кригу ріки...

І ховався за хати бог,
Налякавшись ворожих ГРАДів,
Потім скажуть: уже сімох,
Із гвардійської мехбригади.

Мертві контури рідних рис,
Неживі оболонки плоті,
Відлітали орли увись,
Щоб померти лише в польоті.

Нагадаємо, з нагоди Дня Збройних сил України, Міноробони поділилося творчістю бійців: "Я ніколи в житті не тримав кулемета".