"Втрачена Вінниця": місто, яке ми більше не побачимо

Деякі місця та споруди міста збереглись лише на старих світлинах

"Втрачена Вінниця": місто, яке ми більше…

Місто, як великий живий організм, має властивості змінюватись. І те, що є таким звичним сьогодні, через десятки років ми бачитимемо лише у власних спогадах, на світлинах і відеоматеріалах. Depo.Вінниця пропонує поглянути на Вінницю, її місця та споруди, яких наживо ми більше ніколи не побачимо.

Почнемо нашу екскурсію "втраченою Вінницею" із залізничних воріт міста. І хоч вокзал стоїть на тому ж місці, що й сто років тому, у нинішньому вигляді ми бачимо уже третій його варіант.

Перший, ще дореволюційний, вінницький вокзал був зовсім невеликим, збудованим у романтичному стилі із застосуванням неоготичних форм.

З розвитком залізниці і збільшенням пасажиропотоку, постала необхідність у новій будівлі. Її почали зводити на тому ж місці у 1934-му році. Будівництво тривало шість років, новий вокзал здали незадовго до фашистської окупації. Власне, в тому вигляді можемо побачити споруду саме на світлинах німецьких фотографів.

Під час війни вокзал було знищено, тож у нинішньому вигляді він постає в результаті відбудови, що тривала аж до 1952-го року.

Сьогодні уже важко уявити, що Привокзальна площа колись була квітучим сквером. На світлинах, зроблених від середини 20-го століття й до сьогодні можемо спостерігати поетапну деградацію, що досягла апогею у 1990-х роках, коли на місці клумб виникла величезна автостоянка.

Нині площа виглядає так:

З такого ракурсу вінницький вокзал можна побачити, хіба що, з квадрокоптера. Місток над коліями, саме з якого зроблено це фото, демонтували під час реконструкції у 2004-му році.

Проспект Коцюбинського - головна магістраль, яка сполучає вокзал із центром Вінниці – за десятиліття зазнав не менш разючих змін. Сьогодні не так багато вінничан згадають широкий затишний бульвар замість нинішньої гамірної шестисмугової автодороги.

Проспект Коцюбинського тепер:

Кінотеатр "Жовтень" був улюбленим місцем дозвілля для жителів Замостя впродовж кількох десятиліть. Але з 1990-х почався занепад кінотеатру, який згодом взагалі не працював за призначенням. На початку 2000-х його перетворили на торговельний центр, а пізніше повністю зруйнували, збудувавши на його місці нинішній ТЦ.

У 1911 р. за проектом легендарного архітектора Григорія Артинова для викладачів і студентів тодішньої учительської семінарії, а також для жителів мікрорайону Замостя побудовано храм на честь Вознесіння Господнього. Розташований храм був на розі нинішнього проспекту Коцюбинського та Замостянської вулиці. У 1930-х роках більшовики перебудували церкву на кінотеатр, а під час Другої світової війни її було остаточно знищено.

На зовнішність сучасної Вінниці впливали також і природні катаклізми. Принаймні, серед старожилів є припущення, що саме землетрус у 1977-році став причиною демонтажу пам'ятника на площі Перемоги. Монумент на честь перемоги над нацизмом відкрили біля Будинку офіцерів у 1968 році, але менш ніж за десять років його довелось прибрати. Кажуть, після землетрусу пам'ятник, виготовлений з недовговічних матеріалів, тріснув.

Наразі на його місці знаходиться монумент на честь створення Повітряних сил Збройних сил України.

Не дожила до наших днів і гордість вінницьких будівельників того часу – Народний дім, збудований у 1902 році. Проект цієї споруди за рік до побудови демонстрували на міжнародній архітектурній виставці у Парижі.

Будівля була розташована на розі нинішніх проспекту Коцюбинського та Брацлавської вулиці. У народному домі розміщувались організації із захисту населення від пияцтва через контроль за торгівлею алкогольними напоями, а також створення умов "для культурного дозвілля народу".

Після Жовтневої революції більшовики перетворили Народний дім на районний клуб для робітників і солдатів. У 1941 році, під час гітлерівської окупації, споруду повністю зруйнували.

Згодом на цьому місці виник архітектурно-будівельний коледж.

Помпезною тріумфальної аркою зустрічала Вінниця гостей при в'їзді у місто на вулиці Київській. У 1954 році арку звели на честь 300-річчя Переяславської ради, як знак об'єднання України з Росією. Про це нагадували викарбувані написи: "Нам завжди у битвах за долю народу був другом і братом російський народ" та "Навіки разом".

Зруйнували арку ще задовго до того, як стало відомо, що не на віки і не разом. У 1980-х роках потрібно було розширювати проїжджу частину, тому аркою вирішили пожертвувати, підірвавши її.

Зруйнована арка, орієнтовно, була розташована на місці нинішнього розворотного кільця тролейбусів біля Меморіалу Визволення.

Далі буде...

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Вінниця

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme