Золота лихоманка: Як на Запоріжжя зливки з сибірських копалень переправляли

Цього разу у традиційному суботньому історичному нарисі від Depo.Запоріжжя, який ми готуємо за раніше закритими матеріалами з архівів КДБ, йтиметься не про політичні, а про суто кримінальні справи. Хоча, виходячи з того, що ними займалася саме держбезпека, кожна розцінювалася чекістами, як підрив основ радянського життя.

Як в Медове місто золото текло

Справа про нелегальну торгівлю золотом - "спекуляцію" мовою кримінального радянського кодексу - була відкрита в Мелітополі (з грецької назва перекладається як "Медове місто") у 1952 році. Наприкінці серпня й на початку вересня Управлінням міліції УМДБ Запорізької області тут були спіймані "на гарячому" торгівці золотом. Загалом, заарештували дев'ять людей, серед них:

Анастасія Широкова, 52 роки, без визначеного місця роботи, жителька міста Бодайбо Іркутської області;

Зоя Ахмадєєва, 23 роки, комсомолка, також із Бодайбо;

Олексій Батешан, 66 років, каменщик артілі ім. 8-го березня, житель Мелітополя;

Анна Апрєлєнко, 38 років, жителька Мелітополя;

Надія Аттер, 56 років, працювала завідуючою кіоску Змішторгу, жителька Мелітополя.

У заарештованих правоохоронці вилучили понад кілограм золота у зливках, золоті годинники, золоту "царську" монету номіналом десять рублів, 18 897 радянських рублів готівкою, а також промислові товари, "призначені для спекуляції", на суму 10 тисяч рублів.

Корінням історія уходила в Бойдабо, що з середини дев'ятнадцятого сторіччя було центром промислового видобутку золота в Іркутській області. Саме тут Анастасія Широкова познайомилася з майстром Артем'євських золотих копалень Андрієм Семеновим, його дружиною Улітою та їхнім сином Степаном. Вона скупала в них золото і перепродавала його. Зокрема, наприкінці червня 1952 року придбала 3 кг золота в зливках на суму 7,5 тисячі рублів. Знайомий, що відбував покарання на території Іркутської області, порекомендував їй продати золото за допомогою його рідних, що мешкали в Мелітополі - Олексія й Уляни Батешан.

Широкова побоювалася перевозити золото з Бойдабо до Мелітополя самотужки, тож долучила до справи місцеву комсомолку Зою Ахмадєєву, яка раніше працювала майстром на пароплаві. Варто зазначити, що побоювання жінки були не безпідставні - за часів СРСР і навіть після його розвалу за жителями злотоносних районів Сибіру і Далекого Сходу стежили, особливо коли ті виїжджали за межі "золотих" населених пунктів. Утім, комсомолка погодилася на пропозицію і без жодних перешкод вивезла золото до станції Тайшет Східно-Сибірської залізниці. Тут дочекалася Широкову, і обидві жінки з золотом вирушили залізницею до Мелітополя.

У "медовому місті" за допомогою нових знайомих гості з Бойдабо розгорнули торгівлю. Золото продавали за ціною 26 рублів за 1 грам. 230 грамів купила у них завідуюча кіоску Надія Аттер і швидко перепродала по 27 рублів за грам місцевому пенсіонеру, колишньому працівнику пошти Чавці. У нього золото також не залежалося - він перепродав його жителю Одеси Дворіну. Ще 1200 грамів золота через "спекулянтку" Апрєлєнко було продано москвичці Сарі Каплінській. Благородний метал в Мелітополі, як бачимо, йшов просто "на ура".

Під час слідства Широкова розповіла, що золото з іркутських копалень вивозила не лише вона. Так, Степан - син її знайомця Семенова, в якого вона прикупила золота для продажу в Мелітополі - того ж року, виїжджаючи на курорт, взяв із собою на продаж п'ять кілограмів благородного металу. Також жінка зізналася, що крім Семенових, золото їй у Бойдабо пропонувала Любов Лагерєва, чоловік якої працював на копальнях.

Враховуючи серйозність справи, її географічні рамки та розмах, усі заарештовані були передані у розпорядження МДБ СРСР.

Як запоріжці гроші малювали

Золотий лихоманці на Запоріжжі передувала не менш масштабна справа про фальшиві гроші. За доволі нетривалий час, з 20 квітня по 10 травня 1950 року, у Запоріжжі та Дніпрі (тоді - Дніпропетровську) з обігу було вилучено чотири фальшиві купюри номіналом 25 радянських рублів, виготовлені з кліше. Управління міліції МДБ УРСР спільно з Управліннями міліції Запорізької та Дніпропетровської областей миттєво організувало низку оперативних і профілактичних заходів для розшуку фальшовомонетників. Паралельно правоохоронці шукали і вилучали з обігу "намальовані" гроші.

І ось 23 жовтня у розставлені оперативниками пастки потрапив 41-річний уродженець Сумської області, житель Запоріжжя, викладач Облавтоучкомбінату Пилип Мяльніца. Його затримали під час спроби розрахуватися фальшивою "трьошкою" серії ДЦ №101327. На перших же допитах викладач "здав" усіх подільників. Фальшивомонетників було затримано, ними виявилися мешканці Запоріжжя: 32-річний Андрій Хвостенко, член ВКП(б), уродженець Полтавської області, житель Верхньої Хортиці, де працював художником в будинку культури, 48-річний Афанасій Василенко, уродженець Житомирської області, водій Запорізького коксохімічного заводу та його брат-близнюк Михайло Василенко, майстер столярних робіт ремісничого училища в обласному центрі.

Під час обшуків у квартирах фігурантів справи оперативники знайшли купу фальшивих грошей, заготовок для них та обладнання для виготовлення. Зокрема, у квартирі у Мяльніци - вісім фальшивих "трьошок" тієї ж серії, металеве кліше для їхнього виготовлення, а також металеве кліше (лицьова сторона) для виготовлення двадцятип'ятирубльових купюр. Причому на обох кліше серія й номер були ідентичними.

Обшук на квартирі Афанасія Василенка дозволив знайти кліше зі зворотною стороною двадцятип'ятирублівки, девять фальшивих "четвертаків", 63 фальшивки номіналом в три рублі та металеву пластину для виготовлення нового кліше, тепер вже для випуску "червонців". Тут також знайшли 87 аркушів чистого паперу під виготовлення "четвертаків" та "трьошок", інші засоби для виготовлення фальшивих грошей.

Затримані зізналися у скоєному, ініціатором й організатором групи було визнано Хвостенка, який власноруч виготовив два готових кліше й навчив інших "азам майстерності". Групу запорізьких фальшивомонетників було засуджено.