Україні потрібен великий аграрний компроміс, а не кулуарні домовленості

Найбільшу вигоду від майбутньої земельної реформи повинен отримати фермер та селянин

Україні потрібен великий аграрний компро…

Бути чи не бути? Гамлетівське питання сьогодні цілком пасує до дискусій, які точаться навколо відкриття в Україні ринку землі. Відповідь на нього має вирішальне значення, адже в держави величезний аграрний потенціал, який в перспективі дозволяє стати не лише житницею Європи, але і всього світу.

Сьогодні агросектор генерує більше 30% ВВП, 40% валютної виручки, створює робочі місця для 17% працюючих українців. При цьому аграрна реформа матиме величезний вплив на повсякденне життя людей та майбутнє держави. Чи сформується в нас потужний прошарок дрібних та середніх земельних власників – фермерів – або ж ми матимемо земельні латифундії, якими володітимуть в тому числі й іноземці. За першого сценарію гарантований стабільний розвиток України, за другого – зростання соціальної напруги та внутрішні потрясіння.

Політики багато говорять про ринок землі, але в цих розмовах мало сенсу, адже досі ніхто не спромігся сформувати хоча б 2-3 альтернативні моделі цього ринку. Тобто як продаватиметься земля, за якою ціною, хто зможе її купувати та в яких обсягах, чи зможуть власники паїв отримати вигоду від купівлі-продажу й чи матимуть фермери доступ до кредитів, щоб створити своє міцне господарство?

В країні досі відсутнє фахове експертне обговорення аграрної реформи. Нещодавно прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що така загальнонаціональна дискусія вкрай необхідна. Він відкинув спроби бездумного зняття мораторію й висловив готовність ініціювати масштабне обговорення за участю усіх зацікавлених сторін.

На жаль, деякі політики не бажають досягнення великого аграрного компромісу, проштовхують через парламент сумнівні з точки зору здорового глузду ініціативи. Мова йде про законопроект 5535 «Про обіг земель сільськогосподарського призначення». Формально не стосуючись паїв та ділянок особистого селянського господарства, він в той же час знімає мораторій, що відкриває дорогу для купівлі-продажу й цих земель. Причому майже безконтрольно. Документ в перспективі дозволяє іноземцям - як фізичним так і юридичним особам - купувати землю та роздуває роль державних установ - правонаступників Держкомзему.

Впевнений, що якби положення цього документу широко обговорювались експертами, то він не мав би жодних шансів потрапити до Верховної Ради. По-перше, право на купівлю українськими землі іноземцями дуже дискусійне. З одного боку це допоможе модернізувати сільське господарство, а з іншого в перспективі може загрожувати національному суверенітету. Зокрема, сусідня Польща нещодавно запровадила значні обмеження на придбання іноземцями сільськогосподарської землі. Подібну практику мають також Угорщина й Румунія.

По-друге, законопроект 5535 передбачає, що одночасно на ринок буде виведений увесь масив земель. Тобто на першому етапі пропозиція суттєво перевищить попит, а це означає, що ціна земельної ділянки падатиме. Низька очікувана вартість землі лише сприятиме проникненню на ринок транснаціональних корпорацій. Сьогодні вона в 10 раз дешевше ніж в наших західних сусідів. В той же час власник земельного паю не отримає майже нічого – крім невеликої суми, яка відразу піде на проїдання.

По-третє, авантюрна земельна політика перекреслить перспективи розвитку українського фермерства (мова йде й про особисті селянські господарства, які по суті є маленькими фермами). Обезземелення та знищення дрібного й середнього виробника означатиме, що ринок недоотримає 80% овочів та фруктів, 40% м'яса, більше 80% молока. Тобто ми підемо зовсім не європейським шляхом. Адже в країнах Євросоюзу 97% виробників сільськогосподарської продукції є фермерами.

По-четверте, законопроект дає в руки держави надзвичайні повноваження. Власників землі та банки, в яких земля знаходиться в заставі, змусять передати свої функції з продажу правонаступникам Держкомзему. 

Сподіваюсь, у депутатського корпусу вистачить мудрості й далекоглядності відхилити такі одіозні пропозиції, які можуть спровокувати економічну та соціальну катастрофу. Натомість є надія, що ми будемо рухатись шляхом, який окреслив Володимир Гройсман: досягнемо національної згоди в аграрному питанні й на її основі проведемо реформу.

Тим парламентарям, які переймаються аграрними питаннями й  реєструють резонансні законопроекти, рекомендую спочатку, серед іншого, звернути увагу й на проблему “академічних земель”, де панує повний безлад. Давайте хоча б з’ясуємо, що відбувається в цьому земельному секторі, щоб викорінити корупційні схеми, які там панують. Із групою колег звернулись до керівників Національної академії наук, Академії аграрних наук з проханням надати точну інформацію про земельні ділянки, які є у користуванні академій, з вказівкою кадастрового номера, площі, місця розташування, цільового призначення та фактичного використання.

Сподіваюсь, що скоро дискусія, про яку говорив Голова уряду, скоро стане реальністю. Фінальним її результатом буде детальна дорожня карта реформ, що врахує результати кожного кроку. Перед нами досвід приватизації 90-х років, де «кавалерійським наскоком» розпродали національні активи групі осіб, які стали олігархами. З землею це не повинно повторитися. Тому до аграрної реформи потрібен особливо зважений підхід, який включатиме в себе низку запобіжників щодо земельних спекуляцій та створення умов, коли головну вигоду від ринку отримає власник земельної ділянки – селянин чи фермер.

Олександр Лівік, народний депутат України 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme