Що спільного у Сенату США і Дмитра Медведєва

Як у США, так і по всьому світу склалась ситуація повної невизначеності щодо подальшого геополітичного курсу Дональд Трампа. Всі сторони намагаються підстрахуватись на випадок несподіваного повороту

Журналіст відділу «Світ»
Що спільного у Сенату США і Дмитра Медве…

Ініціативна група американських сенаторів, до якої входять як представники Демократичної партії, так і республіканці, активно готує законопроект, який унеможливить зняття санкцій проти Росії президентом США Дональдом Трампом.

"Якщо ми скасуємо санкції, то ми скажемо Росії: "Давайте, продовжуйте втручатися в наші вибори і робити інші погані речі. Це пошле такий самий сигнал Китаю та Ірану. Це буде жахливо ", - сказав лідер демократів в Сенаті Чак Шумер.

Документ підтримали як мінімум два сенатори-республіканці: Джон Маккейн і Ліндсі Грем, але цей список, швидше за все, далеко не вичерпний.

Як очікується, законопроект буде внесений до Конгресу вже на наступному тижні.

Подібна ініціатива набирає розмаху, попри те, що 14 січня Трамп заявив в інтерв'ю Wall Street Journal, що збереже санкції щодо Росії, введені за її дії в Україні, "принаймні на якийсь час". І в якості єдино можливої умови зняття санкцій невдовзі назвав істотне скорочення американського та російського ядерних арсеналів, на яке Кремль однозначно не піде. Всі без винятку ключові посадовці адміністрації Трампа теж висловились за збереження санкцій. В списку проектів першочергових указів новообраного президента, підготованому для Трампа його командою, відміна санкцій теж не значиться.

Втім, складається враження, що американські сенатори банально не вірять – ні обіцянкам Трампа, ні здатності його співробітників втримати боса від різких і неправильних рухів. Тому й намагаються підстрахуватись за допомогою закону, відмінити який зможуть лиш вони самі.

Так само не вірять – щоправда, вже у скору відміну санкцій – і в Росії. Слід припинити "розраховувати на прихід нових іноземних керівників". Бо все, що трапилось між Росією та Заходом – "це надовго". Це вже прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв на з'їзді "Єдиної Росії", в процесі політінформації на тему того, що на скору відміну санкцій розраховувати, можливо, не варто. Промова Медведєва, загалом, залишає те саме враження, що й дії американських сенаторів. Він теж не знає, чого насправді очікувати від нового американського президента. І російський посадовець підстраховується на випадок якогось надто вже крутого віражу у зовнішньополітичному курсі нової адміністрації США.

Врешті, в цьому випадку йдеться принаймні про складну геополітику. Натомість в керівників дружніх до США держав виникають сумніви в адекватності навіть побутово-протокольної поведінки Трампа. Наприклад, британська прем'єр-міністр Тереза Мей, яка перша з керівників світових держав зустрінеться з Трампом 27 січня, заспокоює своїх громадян, що її статева приналежність не зашкодить їй вести переговори з новим господарем Білого дому, чиї погляди стосовно ролі і місця жінок в соціальному житті відзначаються не тривіальністю.

"Коли я сяду навпроти Трампа, ... головним буде той факт, що перед ним - жінка-прем'єр. Якщо він скаже щось, що я вважаю неприйнятним, я не побоюся сказати про це Дональду Трампу", - заявляє Тереза Мей.

І якщо у випадку з британською очільницею можна обґрунтовано розраховувати, що все пройде як слід, то невизначеність і не прогнозованість реальних планів і намірів президента найбільшої в світі демократії насправді є катастрофічною для світового порядку. І штука не тільки у санкціях – хоча чіткіша позиція Вашингтону і тут не була б зайва. Штука ще й, наприклад, у задекларованому Трампом намірі відмовитись від захисту європейських партнерів США. Частина з яких гарячковито озброюється і білить закинуті казарми перед приходом новобранців – а частина, цілком ймовірно, посилає таємних емісарів до Кремля щоби "про все домовитись. А домовленості з Путіним – це така штука, з якої, раз втрапивши, дуже складно вибратися назад. Навіть якщо Трамп дасть прес-конференцію на тему того, що "він просто пожартував", і США, насправді, подвоять кількість військ у Європі.

Великий бізнес нерідко тримається на вмінні керівника зробити несподіваний і ефективний хід, приховуючи перед тим свої наміри. Але міжнародні стосунки – це зовсім інша сфера людських стосунків. У якій не прогнозованість часом ненабагато краща за відверту ворожість.

 

 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme