"Прекрасні приклади" Геращенка. Навіщо нам "впарюють" вигадану мовну реальність

Черговий етап боротьби за україномовний життєвий простір охарактеризувався несподіваною заявою і "оригінальними" прикладами у виконанні одного із народних депутатів - Антона Геращенка. Розберемо їх детально.

Володимир Миленко
Журналіст Depo.ua
"Прекрасні приклади" Геращенка. Навіщо н…

Мабуть, ще ніхто в українській політиці не проходив шлях від злету до падіння так швидко, як Антон Геращенко. Ще в суботу він став майже героєм – бо виявився тим народним депутатом, якого СБУ врятувала від замаху, організованого за поребриком. А вже наступного дня, вилізши в черговий телевізійний ефір, пан нардеп зганьбився своєю заявою щодо мовного питання.

Справа в тому, що 19 січня в Раді був зареєстрований проект Закону про державну мову. Який відрізняється не те, що від одіозного закону Колісниченка-Ківалова, а й від того закону, який функціонував до "закону Ко-Кі". І це моментально викликало реакцію певної частини суспільства. В основному російськомовної, але мова зараз не про частину взагалі, а про конкретну людину, Антона Геращенка, який займається…

А от я вам покажу, чим займається пан Геращенко, громадянин і народний депутат України, який за визначенням має володіти українською мовою – але уперто її не, чи майже, не використовує.

Ще раз вмикаємо відео. Слухаємо. "Для мене прекрасний приклад Канади, наприклад", - заявляє пан Геращенко. Що саме йому здається прекрасним в цій країні? Не знаю. Але я точно знаю, що в Канаді, точніше, в єдиній франкомовній провінції країни, Квебеку, проходило два референдуми про незалежність. 1980 року прихильники незалежного Квебеку набрали 40,44%. За 15 років, 1995 року, 49,42%. 30 тисяч голосів не вистачило франкомовному Квебеку, аби вийти зі складу англомовної Канади. І це при тому, що федеральний уряд перед другим референдумом пішов на невеличкі хитрощі (це ж все-таки цивілізована країна, і колесніченки з ківаловими там в далекому минулому) – наприклад, спростив отримання громадянства і, відповідно, права голосу іммігрантам, які приїздили саме до Квебеку. Розрахунок був простий – люди, які приїхали до Квебеку, як частини успішної і комфортної Канади, навряд чи проголосують за те, щоб з цієї Канади тут же вийти і мати купу проблем, пов'язаних із незалежністю. Корінних франкоканадців в цьому плані можна зрозуміти – але для емігрантів всі ці мовно-історичні речі не значили нічого. А комфорт життя і рівень зарплати (соцвиплат, пенсій і т. ін.) – значив.

Можливо, цей приклад для пана Геращенка є прекрасним? Так у нас уже був референдум – в Криму. До речі, я не впевнений, що навіть на найчеснішому референдумі кримчани не проголосували б за вихід зі складу України (і приєднання до Росії).

А ось іще один цікавий приклад. Цитую статтю "Англо-французька двомовність в сучасній Канаді", з журналу "США-Канада. Економіка-політика-культура" (№11 за 2002 рік).

"В англомовній частині Канади франкофони бувають двомовними частіше, ніж англофони, тоді як в Квебеку ситуація прямо протилежна - англофони, які проживають там, частіше бувають двомовними".

Перекладаючи на наші реалії (Квебек = Крим) – "в усіх регіонах України, крім АРК, російськомовні бувають двомовними частішими, ніж україномовні". Прекрасний приклад? Прекрасний, погоджуюся з паном Геращенком. От тільки це моя вигадка – бо в реальності ситуація протилежна.

Ще одна цитата.

"Відзначимо, що двомовність носить односторонній характер. Франкомовне населення, яке живе в містах англомовної частини Канади, обов'язково має володіти англійською розмовною мовою, яка використовується повсюдно в побутовому спілкуванні. Таким чином, двомовність характерна, в основному, для франкомовної частини Канади: англоканадці не відчувають життєву необхідність вивчати французьку мову".

Прекрасний приклад, пане Геращенко? Безперечно. Якщо така двомовність буде в Україні – коли україномовні не відчуватимуть життєвої потреби вивчати російську мову, а російськомовне населення України (за межами Криму) обов'язково буде володіти українською розмовною мовою, яка використовуватиметься повсюдно у побутовому спілкуванні – я першим буду хвалити прозорливість пана нардепа.

Але чомусь мені здається, що він, коли говорив про прекрасність прикладу – мав на увазі дещо інше…

Продовжуємо слухати відео. "Для мене є прекрасним приклад Швейцарії". Тут ми розпочнемо з мапи, мовної мапи цієї країни – у якої, як відомо, немає єдиної етнічно нації, а є лише політична нація швейцарців. Етнічно населення цієї прекрасної країни складається із германошвейцарців, франкошвейцарців та італошвейцарців. (Ретороманців не рахуємо, їх там в межах статистичної похибки.)

22 роки тому Квебеку не вистачило 0,5%, щоб вийти зі складу Канади. І це був аж ніяк не "кримський" референдум - фото 1

Прекрасно? Не знаю. Але – до чого тут Україна? Може, у нас теж немає титульної нації? Може, у нас теж населення складається із… ну, скажімо, полоноукраїнців, росіяноукраїнців, румуномолдаваноукраїнців і 1% якихось "козаків"? Та ж ні, у нас ситуація зовсім інша.

Далі. Ще раз дивимося мапу. І бачимо, що формально полімовна Швейцарія є фактично двомовною – німецько-французькою. Це раз. Території функціонування різних мов не перетинаються – і є міцно прив'язані до кордонів відповідних країн. Це два. (Не скажете, скільки кілометрів від Хмельницької області до російського кордону? Я просто на новорічні свята їздив туди – і бачив, як там функціонує російська мова. Якось не по-швейцарськи, вам не здається?)

І по-третє. Цікаво, чи пан Геращенко знає, що таке Röstigraben? А це такий умовний кордон між французькою та німецькою частинами Швейцарії. Умовний – але кордон. Знаєте, чому взагалі виникло таке поняття? Бо "стосунки між французькою і німецькою частинами Швейцарії є найважливішим фактором у розвитку національної історії. З початку XIX століття, коли до території Швейцарії були приєднані густонаселені франкомовні області, і до сьогодні вони характеризуються великим числом конфліктів і протиріч". Це я всього-на-всього Вікіпедію, найдоступніше джерело, копнув.

Хтозна, може, саме "велике число конфліктів і протиріч" пан нардеп назвав прекрасним прикладом…

Шкода, що Геращенко не згадав ще один "прекрасний приклад" – Бельгію, де фактично уже давно (рівно з того моменту, коли чисельно більші фламандці почали боротися за свої права із валлонами, за спиною яких стояла – і витіснила валлонську мову своєю – могутня Франція; нічого не нагадує, ні? Ну добре) країна розділена на дві частини, які мають між собою дуже мало спільного. І де саме етнічний – а, значить, мовний – конфлікт призвів до однієї із найдовших політичних криз в новітній європейській історії. Так-так, я і Україну маю на увазі – нам такий період безпрем'єрства навіть в часи Ющенка і "коаліціади" не снився.

От такі прекрасні приклади є в світі. І на які спирається народний депутат України Антон Геращенко. Але чомусь він – як і всі захисники російської мови, яких я зустрічав на своєму віку – забув згадати ще один прекрасний приклад полімовної країни. А вона ж не десь на іншому кінці континенту чи взагалі в Америці. Вона тут, під боком. Це Білорусь. Там якраз дуже схожа на нашу ситуація – є мова титульної нації і є мова колишньої (в нашому випадку; для них це ще не минуле, а теперішнє) імперії. То як же там справи на мовному фронті?

А ось офіційні дані Національного статистичного комітету, за 2013 рік. "В Білорусі білоруською мовою в школах навчається лише 151 тис. учнів, або 16,4% всіх школярів. У дитячих садах по-білоруськи навчається 11,4% дітей. В установах середньої освіти навчається білоруською мовою 1,4 тис. учнів (0,9%), російською та білоруською - 22 тис. (14,6%). У вузах по-білоруськи навчаються 0,7 тис. студентів (0,2%), російською та білоруською - 160 тис. (37,4%)".

До речі, нехай вас не вводить в оману формулювання "російською та білоруською" – це типовий прийом, відомий ще із совкових часів. По факту "та білоруською" там це навіть не половина.

Прекрасна статистика? Але про неї і пан Геращенко, і всі інші борці за щастя "всіх народів, які населяють нашу Батьківщину" чомусь забувають. Чому? І, повертаючись до початку статті – то як можна охарактеризувати слова пана нардепа про "прекрасні приклади" і "взаємоповагу громадян усіх національностей"? Що це – маніпуляція, неосвіченість, чи щось інше? Я не знаю. Я лише бачу те, що бачу. А ви робіть висновки самостійно.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme