Скорботний список: названо імена 19 загиблих у грудні українських бійців (ФОТО)

Про це пише Depo.Донбас з посиланням на Цензор.нет.

У матеріалі зазначають, що зібрали інформацію не тільки з іменами та прізвищами, а й навели більш детальну інформацію про кожного загиблого Героя. Цей перелік, на жаль, не є остаточним.

Олександр Лукаш (позивний Лука) народився 08.05.1965 року в селі Біленченківка Гадяцького району Полтавської області.

У кінці 80-х років працював на потязі "Полтава - Київ". Одного разу в районі міста Лубни бригада машиністів запобігла великій залізничній аварії, коли вчасно помітила, що на колії розібрані стики рельсів, та миттєво зреагувала, вдаривши по гальмах. З колії зійшов лише тепловоз та декілька вагонів, обійшлося без жертв, а Луку нагородили державною грошовою винагородою.

"Він ніколи не ховався, і коли 09.08.2014 року йому подзвонили з військкомату, то вже через годину Олександр Анаталійович їхав на навчальний полігон "Десна", - зазначають у матеріалі.

У листопаді був зарахований до 16-го окремого мотопіхотного батальйону, який був прикомандирований до 92-ї окремої механізованої бригади. З вересня по листопад перебував на кордоні з Придністров'ям, на підсиленні блокпостів.

02.12.2014 його батальйон був доправлений до Щастя, у якому він перебував до 08.03.2015, коли відділення, у якому служив Олександр, було поставлене на охорону складів у місті Сватовому.

У травні 2015-го Олександра було перекинуто до Донецької області, службу ніс у селі Курдюмівка та Зайцевому, вже у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади.

03.09.2015 року відбулася демобілізація, а вже у лютому 2016-го він підписав із ЗСУ контракт.

Загинув 1 грудня біля села Красногорівка Мар'їнського району Донецької області внаслідок мінно- вибухової травми, отриманої під час мінометного обстрілу наших позицій.

Похований 4 грудня на Алеї Слави у Полтаві. У нього залишились батько, сестра, дружина та син.

Михайло Покидченко (позивні Малий, Сотник та Ртуть) народився 14.11.1989 року у місті Мукачеві Закарпатської області.

Після закінчення школи- інтернату вступив до ліцею на юридичний факультет, де навчався до 2012 року. Працював спочатку оператором на телеканалі "М-студіо", а згодом переїхав до Рахова, де отримав роботу на складі супермаркета.

У січні 2014 року Михайло прийшов до ПС. Був у підрозділі "Засіка", ходив на нічні патрулювання і завжди був ініціативним та нічого не боявся. Під час штурму 18 лютого на Майдані його разом з групою притиснули спочатку до Укрдому, потім до Профспілок, де біля нього розірвалася світлошумова граната.

Одразу після початку війни, Малий вирушив на захист рідної землі. Служив у 2-їй штурмовій роті 5-го батальйона ДУК ПС. Невисокого зросту хлопчина, якого побратими поміж собою називали "закарпутець". Воював у Пісках та Водяному, був у службі безпеки, на його рахунку багато успішних та небезпечних завдань.

У травні 2016 року він підписав із ЗСУ контракт і знову поїхав на Донбас.

Солдат, стрілець, помічник гранатометника 3-го взводу 3-ї роти 15-го батальйону 128-ї окремої гірсько- піхотної бригади. Загинув 5 грудня об 11.00 в районі села Опитного Ясинуватського району Донецької області від кулі снайпера, який працював під прикриттям ДШК.

Похований 9 грудня на Алеї Слави у рідному Мукачеві. Залишилися батьки, брат, сестра, дружина та дві маленькі доньки. 

Віктор Клименко народився 1 5.02.1978 року у селі Варварівка Вовчанського району Харківської області. Останнім часом мешкав у Харкові.

У 2015 році чоловіка призвали за мобілізацією, і після навчального полігону він був відправлений на несення бойової служби у складі прикордонних військ до Станиці Луганської.

Демобілізувавшись у червні 2016 року, він підписав із ЗСУ контракт на півроку.

Старший солдат, старший водій - гранатометник 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 10 грудня у проміжок між 17.00 та 18.00 у бою біля міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни в яму, де знаходився мінометний розрахунок.

Поховали воїна 14 грудня на цвинтарі села Варварівка. У нього залишились батько (мати померла у 2010 році), два брати, цивільна дружина та четверо дітей віком від 2 до 14 років. 

Андрій Лелякін народився 08.07.1982 року у селі Друга Іванівка Барвінківського району Харківської області. У 2016 році він підписав із ЗСУ контракт.

Старший солдат, старший навідник міномету 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 10 грудня у проміжок між 17.00 та 18.00 у бою біля міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області внаслідок прямого влучання 120-мм міни в яму, де знаходився мінометний розрахунок.

Поховали його 14 грудня у селі Друга Іванівка. У нього залишились мати та брат. 

Володимир Шоломинський (позивний Бетмен) народився 09.04.1983 року у селі Єфремівка Первомайського району Харківської області. Мешкав у селі Семенівка, а останній рік - у Харкові.

Наприкінці січня 2015 року його призвали за мобілізацією, і повернувся Володимир додому у квітні цього року. А вже у травні дружина народила йому донечку, з якою він встиг побавитись зовсім небагато. У липні 2016 року чоловік підписав із ЗСУ піврічний контракт.

Солдат, командир міномету 3-ї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади. Загинув 10 грудня у проміжок між 17.00 та 18.00 біля міста Красногорівка Мар'їнського району Донецької області.

"Бетмен прийняв усі осколки на себе, прикривши своїм тілом молодшого сержанта, якого відкинуло вибуховою хвилею, та який один вижив з чотирьох наших бійців", - розповідають про загиблого.

Поховали його 13 грудня у селі Єфремівка на цвинтарі, де лежать його брат та сестра. У Героя залишились батьки, дві сестри, брат, дружина та піврічна донечка. 

 Роман Радивілов (позивний Гюрза) народився 14.02.1984 у місті Дергачі Харківської області.

У жовтні 2014 року він прибув до селища Піски у складі 4-го взводу 2-ї штурмової роти ДУК ПС, де брав участь у бойових діях до лютого 2015 року.

Повернувся на війну у липні 2015 року, у складі 1-го розвідвідділу ДУК ПС перебував у Новогнатівці, брав участь у бою 10 серпня під Старогнатівкою, у тому самому бою, у якому загинув Віталій (Кекс) Тіліженко.

Солдат, гранатометник 3-го відділення 2-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 18 грудня вранці на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції.

Похований 22 грудня у рідному місті Дергачі. У нього залишились мати та дівчина.

Дмитро Клименко (позивний Санич) народився 18.07.1980 року у селі Кам'янка Каховського району Херсонської області.

Починаючи з березня 2015 року воював у складі ПС у Пісках, потім їх вивели звідти, і з середини літа Дмитро підписав контракт із ЗСУ. Служив кулементником розвідвзводу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Одразу доровільно погодився нести службу на одній з найнебезпечніших ділянок - на шахті Бутівка, де перебував до лютого 2016 року.

Солдат, командир бойової машини, командир 3-го відділення 3-го взводу, 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 18 грудня на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції.

Похований 22 грудня у рідному селі. У нього залишились мати, брат, сестра і донька. 

Андрій Широков (позивний Сім’янин) народився 12.04.1970 року у місті Мирноград (до 2016 року - Димитров) Донецької області. 30 років тому родина переїхала до Дніпра.

Влітку 2014 року записався у Правий сектор та вирушив на навчальний полігон у Десні, звідки у вересні, у складі 1-ї штурмової роти 5-го батальйону ДУК ПС, поїхав обороняти Піски, а на початку жовтня - Донецький аеропорт. Також воював на шахті Бутівка та на Світлодарській дузі. Навесні 2015 року його було поранено, літо він провів у госпіталі. Назад повернувся восени. Отримав відзнаку "За оборону Донецького аерепорту".  У 2016 році чоловік підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, снайпер 1-ї штурмової роти "Вовки Подолянина" (ДУК ПС) 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції. 

Поховали Героя 25 грудня біля селища Ясне, в передмісті Дніпра. В нього залишились дружина та п'ятеро дітей: дві доньки, син та двоє усиновлених синів. 

Микита Яровий (позивний Шайтан) народився 02.02.1995 року у селищі міського типу Меліоративне Новомосковського району Дніпропетровської області. Закінчив Новомосковський колегіум №11, потім вступив до Національної Академії Сухопутних Військ ім. Петра Сагайдачного у Львові. Після закінчення Академії за прискореним курсом, він підписав із ЗСУ контракт та у квітні 2016 року був доправлений на війну.

Лейтенант, командир 3-ї роти 1-го батальйону 54 окремої механізованої бригади.

Загинув 18 грудня на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції. Його тіло не могли забрати з поля бою через шквальний вогонь, потім його забрала ворожа сторона. Тільки через тиждень тіло хлопця було передане нашим.

Похований 27 грудня у Меліоративному. У нього залишились мати, молодший брат та вагітна наречена, з якою Герой планував одружитися у січні. 

Андрій Байбуз (позивний Ефа) народився 16.08.1975 року у Херсоні. Після закінчення школи вступив до мореходного училища у Санкт -Петербурзі, де отримав фах "судовий механік".

До війни працював в охоронній службі "Кобра". Захоплювався історією та літературою. Був інструктором з бойової підготовки у 12-му запасному батальйоні ДУК ПС. Солдат, помічник гранатометника 1-го відділення 1-го взводу 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. 

Загинув на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції. Ефа встиг зателефонувати матері та сказати, що командира вбито, а у нього прострілені обидві ноги (одна у стегно, інша - у гомілку), потім зв'язок обірвався.

Поховали Героя 28 грудня у Херсоні. У нього залишились мати, дві сестри, дружина, донька та син, який теж воює. 

Сергій Степаненко (позивний Паштет) народився 07.04.1967 року у місті Копейськ Челябінскої області (Росія).

У 2015 році підписав із ЗСУ контракт та опинився у 25-му окремому мотопіхотному батальйоні "Київська Русь". У ніч з 20 на 21 червня, в районі Попасної, він зазнав важкого поранення внаслідок підриву на міні. Почалися шпиталі, операції, довготривала реабілітація.

Солдат, командир відділення, гранатометник 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Загинув 18 грудня о 7.00 на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки на наші позиції.

Похований 22 грудня у Борисполі на Алеї почесних поховань, поруч з іншими синами України, які загинули на цій війні. У нього залишилась старенька мати, дві сестри, дружина, донька та син.

Володимир Андрешків (позивний Жара) народився 16.10.1969 року у місті Бортники Жидачівського району Львівської області.

Активний учасник Майдану, брав участь в усіх протистояннях, тримав останню лінію оборони під час Ночі Апокаліпсісу з 18 на 19 лютого.

Під час формування 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь" вступив до його лав 04.06.2014 року. Після навчання у "Десні", 20.08.14-го був доправлений до Дебальцевого. 26.12.2014 року їх вивели, і Володимир знову опинився у Десні, але ненадовго. У січні 2015-го повернувся до Дебальцевого, щоб пройти пекло, яке розгорнулося там тієї зими.

У 2016 році підписав із ЗСУ контракт та знову опинився серед своїх хлопців. 
Командир відділення, командир машини піхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Загинув 19 грудня на Світлодарській дузі, в районі селища Луганське, під час артилерийського та мінометного обстрілів наших позицій.

Похований 24 грудня у Бортниках. В нього залишились мати та троє дітей. 

Василь Панасенко (позивний Ваха) народився 14 серпня 1983 року у селі Поліське Коростенського району Житомирської області.

Уперше був мобілізований у травні 2014 року, потрапив до 25 окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Пройшов бої за Дебальцеве. У вересні цього року підписав із ЗСУ контракт та знову встав пліч-о-пліч із побратимами рідного підрозділу на захист своєї країни.

Солдат, зв'язківець 1-ї роти 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Загинув 19 грудня на Світлодарській Дузі, біля села Луганське Донецької області, внаслідок поранень, отриманих під час артилерійського обстрілу наших позицій.

Похований 22 грудні у місті Ірпінь. Залишились дружина та 10-річна донька. 

Олександр Вінярський народився 20.05.1994 року у місті Хмільник Хмільницького району Вінницької області.

На початку літа 2015 року він почав строкову службу у підрозділі ГМЗ (група матеріального забезпечення) 24-ї окремої механізованої бригади. Це був тиловий підрозділ, у якому він підписав контракт і через пару тижнів перевівся у передовий підрозділ та вирушив на війну.

Солдат, командир - навідник кулеметного взводу 2-ї роти 1-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади. Загинув 20 грудня приблизно о 20.00 в районі міста Попасна Луганської області внаслідок кульового поранення у голову під час обстрілу наших позицій.

Похований 24 грудня у Хмільнику. У нього залишились мати та дві сестри. 

Роман Мамасуєв народився 20.02.1983 року у місті Алушта (АР Крим).

Далі строкова служба, з якої він не пішов, коли настав час демобілізуватись, а залишився на понадстрокову, підписавши контракт. Служив у місті Дніпро. 30 листопада 2016 року прибув на війну.

Старший лейтенант, вогнеметник роти радіаційного, хімічного та бактеріологічного захисту 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув 22 грудня вранці біля міста Авдіївка внаслідок кульового поранення у шию.

Героя поховали 24 грудня  у рідному селі Велика Криниця. У нього залишились мати, вітчим, сестра, дружина та дві доньки.

Сергій Рубанчиков (позивний Відьмак) народився 7 березня 1980 року у Києві. 

Мама Сергія померла, коли він був маленьким хлопчиком, і його найріднішою людиною став молодший брат Володимир. 

Вже у травні 2014 року Сергій брав активну участь у бойових діях. У складі Добровольчого батальйону "Золоті Ворота" він виконував завдання у секторі А (Луганська область). З квітня 2015 року служив у 131 ОРБ УНСО командиром відділення 1-го взводу 1-ї роти. Пройшов бої у районах Широкиного, Павлополя, Лебединського. Згодом він перейшов до 54 бригади: спочатку був кулеметником, а потім став командиром розвідувального відділення. 

Сержант розвідвзводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади. Загинув 24 грудня на Світлодарській дузі внаслідок поранень, отриманих під час мінометного обстрілу. 

Похований 27 грудня на Алеї Слави Лук'янівського цвинтаря у Києві. Залишився брат та його сім`я, яку він вважав своєю. 

Олександр Мороз (позивний Лютий) народився 21.10. (по паспорту 25.11.) 1953 року у селі Грушівка Криничанського району Дніпропетровської області.

Був на Майдані, пішов на війну добровольцем. Золоті Леви, Чорна Сотня, ДУК, і до сьогодні у роті "Чорний Туман" 8-го окремого батальйону "Аратта" Української Добровольчої армії.

Загинув 26 грудня вранці в районі міста Широкіне Донецької області внаслідок підриву на розтяжці під час рятування поранених.

Похований 28 грудня у Кам’янському на Алеї Слави військового цвинтаря. У нього залишились брат, двоє синів та донька. 

Леонід Проводенко (позивний Козак) народився 10.09.1963 року у селищі Михайлівка Перевальського району Луганської області. Після початку війни переїхав до міста Гостомель Київської області та перевіз сім’ю. 

Відслужив рік, а потім за власним бажанням 08.03.2016 року підписав із ЗСУ контракт. 

Старший сержант, командир відділення розвідвзводу 12-го окремого мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади. Загинув 28 грудня близько 15.00 біля селища Крута Балка Ясинуватського району Донецької області. Відкривши щільний вогонь, російські бойовики забрали його тіло. 30 грудня після тривалих перемовин тіло воїна повернули українській стороні. 

Похований 2 січня у Києві, на Лук’янівському військовому кладовищі. У Леоніда залишились дружина та дев’ятирічний син. 

Сергій Кабанов (позивний Кабанчик) народився 27.05.1971 року у місті Тараща Київської області.

На початку серпня 2014 року Сергій пішов добровольцем на фронт. Одразу, не вагаючись, вирушив на захист Донецького аеропорта, потім пройшов шлях Дебальцевського котла. Був поранений у шию.

У 2016 році підписав із ЗСУ контракт на 5 місяців, а 01.08. його продовжив.

Сержант, старший сапер – гранатометник інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 25-го окремого мотопіхотного батальйону "Київська Русь". Загинув 28 грудня приблизно о 14.00 поблизу села Троїцьке Попаснянського району Луганської області внаслідок підриву на міні МОН - 50.

Похований 31 грудня у місті Тараща. В нього залишились мати та син.